Рішення № 73096374, 20.03.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2018м. ДніпроСправа № 904/9976/17за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот"

про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №767143-ТЕ-3/1386-15 від 26.11.14р. у розмірі 1 056 808, 21 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

при секретарі судового засідання Кулебі Т.Ю.

Представники:

Позивача - Пац В.О. дов. № 14-84 від 14.04.17р.

Відповідача - Данканич Є.І. дов. № 31/016-юр від 28.12.17р. , Хоменко С.А. дов. № 12/016-юр від 29.12.17р

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 1 056 808,21 грн., з яких: 390 635,31 грн. - пені, 20 310,41 грн. - 3 % річних та 645 862,49 грн. - індексу інфляції, мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань щодо строків оплати.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що природний газ, придбаний у Позивача за спірним Договором, використовувався для виконання соціально-економічних зобов'язань, покладених на ПАТ "Дніпроазот", як на правонаступника ВАТ "Дніпроазот", а саме: для забезпечення теплом населення, підприємств, організацій та інших споживачів, розташованих у Південному (Баглійському) районі м. Кам'янське, які не мають можливості отримати теплову енергію від інших джерел. Оскільки ПАТ "Дніпроазот" не визначений місцевими органами самоврядування теплопостачальною організацією, вироблену з отриманого від Позивача природного газу теплову енергію Відповідач з січня по квітень 2015р. продавав теплопостачальній організації - ТОВ "Теплосервіс" та з жовтня по грудень 2015р. теплопостачальній організації - КП ДМР "Дніпродзержинськтепломережа", які надавали населенню послуги теплопостачання. Однак, протягом значного періоду, у тому числі у 2015р., зазначені теплопостачальні організації не забезпечували повний та своєчасний розрахунок за отриману від Відповідача теплову енергію, внаслідок чого Відповідач був позбавлений можливості своєчасно розрахуватися за природний газ, отриманий від Позивача. Крім того, у зв'язку з підвищенням з 01.04.15р. ціни природного газу більш ніж у 2 рази, унеможливило отримання прибутку Відповідачем, як виробником теплової енергії для потреб населення, з метою виконання своїх зобов'язань за Договором. Оплата за Договором здійснювалася всіма можливими способами. Однак, своєчасність оплати за природний газ, поставлений Відповідачеві Позивачем за Договором, залежала від оплати теплопостачальними підприємствами одержаної від Відповідача теплової енергії. За таких обставин, відсутні підстави для застосування до Відповідача санкцій, передбачених п.7.2. Договору, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених ч.2 ст. 625 ЦК України.

У відповіді на відзив Позивач зазначив, що він, у свою чергу, має обов'язок щодо своєчасного розрахунку за імпортований та закуплений природний газ. Несвоєчасність розрахунків за поставлений природний газ споживачів (у тому числі Відповідача), як наслідок - нестача коштів, тягне за собою заборгованість перед іноземними партнерами та газопостачальниками, газотранспортними підприємствами відповідно до договорів, які передбачають жорсткі санкції (штраф, пеня) за прострочення оплат, обов'язок Позивача сплатити неустойку, що спричиняє значні збитки Позивачеві.

У запереченнях на відповідь на відзив Відповідач повідомив, що є теплогенеруючою організацією, яка виробляє з природного газу теплову енергію та продає її теплопостачальним організаціям, які надають послуги з теплопостачання відповідним категоріям споживачів. Статус Відповідача, як теплогенеруючої організації підтверджується Ліцензією, виданою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на виробництво теплової енергії, а також Постановами НКРЕ. 30.11.16р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.16р. (далі Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Частиною 3 ст. 7 Закону встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Тобто, зазначеною нормою передбачена підстава для звільнення теплогенеруючої організації від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання. Відповідач, як теплогенеруюча організація, в розумінні ст.1 Закону України "Про теплопостачання", погасив борг перед Позивачем за природний газ, придбаний у січні-грудні 2015 року, у повному обсязі до набрання чинності Законом. Таким чином, з посиланням на ч.3 ст. 7 Закону, Відповідач вважає, що у Позивача відсутні правові підстави для нарахування Відповідачеві пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за зобов'язаннями січня-грудня 2015 року.

Від Відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, мотивоване тим, що внаслідок неналежної оплати ТОВ "Теплосервіс" та КП ДМР "Дніпродзержинськтепломережа" вартості отриманої теплової енергії, Відповідач не мав можливості своєчасно розрахуватися за природний газ, одержаний від Позивача. Крім того, у зв'язку з підвищенням з 01.04.15р. ціни природного газу більш ніж у 2 рази, унеможливило отримання прибутку Відповідачем, як виробником теплової енергії для потреб населення, з метою виконання своїх зобов'язань за Договором. Таким чином, Відповідач вважає, що має право та ґрунтовні підстави наполягати на зменшенні суми штрафних санкцій, оскільки несвоєчасний розрахунок за природний газ за Договором виник не з вини Відповідача і обставини несплати є об'єктивними.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.14р. сторонами укладено Договір №767143-ТЕ-3/1386/15 купівлі-продажу природного газу (далі Договір), за п.1.1. якого Продавець (Позивач) зобов'язався передати у власність Покупцю (Відповідачеві) у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі газ), на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п.1.2. Договору).

Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключній арматурі Покупця.

Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п.3.1. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування коштів, затвердженими відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер Договору є обов'язковим. У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, Покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання п.6.1. цього Договору (п.6.3. Договору).

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Покупця, погашає вимоги Продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного Покупцем:

- у першу чергу відшкодовуються витрати Продавця, пов'язані з одержанням виконання;

- у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

- у третю чергу погашається основна сума боргу.

У разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2. Договору).

Строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років (п.9.3. Договору).

Розділом 11 Договору передбачено, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору, Позивач поставив, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 13 716 781,88 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу (від 31.01.15р. за січень на суму 1 892 206,39 грн., від 28.02.15р. за лютий на суму 1 719 093,49 грн., від 31.03.15р. за березень на суму 1 383 241,81 грн., від 30.04.15р. за квітень на суму 821 752,69 грн., від 31.10.15р. за жовтень на суму 811 515,18 грн., від 30.11.15р. за листопад на суму 3 039 753,48 грн., від 31.12.15р. за грудень на суму 4 049 218,84 грн.).

За спожитий природний газ за наведений період Відповідач розраховувався частково з 16.02.15р. по 14.03.16р. (копії платіжних документів додані до матеріалів справи). Тобто, Відповідач за спожитий газ з Позивачем розрахувався з порушенням строків, встановлених п. 6.1 Договору.

Оскільки Відповідач порушив умови Договору щодо строків оплати одержаного природного газу, Позивач, з посиланням на п. 7.2 Договору, на прострочений борг нарахував пеню 196 026,27 грн. за період з 07.02.15р. до 06.05.15р., 144 121,26 грн. за період з 17.03.15р. до 06.05.15р., 50 024,09 грн. за період з 15.04.15р. до 06.05.15р.

Крім того, з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував індекс інфляції - 645 862,49 грн. за період з березня по квітень 2015р., 3% річних - 10 571,56 грн. за період з 17.02.15р. до 06.05.15р., 7 206,06 грн. за період з 17.03.15р. до 06.05.15р. та 2 501,20 грн. за період з 15.04.15р. до 06.05.15р.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

30.11.16р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.16 р. (далі Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаеморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст. 2 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною 3 ст. 7 Закону передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.

Перевіривши доводи сторін, суд не приймає позицію Позивача, а погоджується із запереченнями Відповідача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Відповідач є теплогенеруючою організацією, яка виробляє з природного газу теплову енергію та продає її теплопостачальним організаціям, які забезпечують надання послуг з теплопостачання відповідним категоріям споживачів, що підтверджується ліцензією від 11.08.11р.

Відповідач, як теплогенеруюча організація, 14.03.16р. остаточно розрахувався з Позивачем (у тому числі сплатив заборгованість) за природний газ, спожитий у 2015р., що підтверджується платіжними документами, копії яких додані до матеріалів справи, тобто до набрання чинності Законом.

Частина 3 ст.7 Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, є нормою прямої дії, яка не ставить право ненарахування/списання неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних у залежність від будь-яких інших умов, у тому числі від включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процесі врегулювання заборгованості, окрім умови щодо погашення боржником - теплогенеруючим підприємством заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом (30.11.16р.).

Тобто, зазначеною нормою передбачена підстава для звільнення теплогенеруючої організації від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання, зокрема за несвоєчасну оплату природного газу, використаного для виробництва теплової енергії.

Беручи до уваги, що предметом спору у даній справі є стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за спожитий у 2015 році природний газ та, з урахуванням того, що Відповідач погасив борг до набрання чинності Законом, на його погашений борг не можуть нараховуватися пеня, індекс інфляції та 3% річних, а нараховані - підлягають списанню на підставі ч. 3 ст. 7 Закону.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Оскільки суд відмовляє у позові, клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій не розглядається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Позивача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Витрати у справі покласти на Позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.03.2018

Суддя С.Г. Юзіков