Ухвала суду № 73094468, 28.03.2018, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 428/1278/17

Провадження № 22ц/782/29/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28 березня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області колегія суддів цивільної палати у складі:

головуючого Луганської В.М.,

суддів: Коновалової В.А., Коротенка Є.В.

за участю секретаря: Перишкіна Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області у м. Сєвєродонецьку заяву ОСОБА_1 про притягнення до відповідальності ОСОБА_4 за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи при розгляді апеляційної скаргиОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 грудня 2017 року ухваленого Сєвєродонецьким міським судом Луганської області у складі:Юзефовича І.О. в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

08.02.2018 року на адресу апеляційного суду Луганської області від ОСОБА_1 надійшла заява в якій ОСОБА_1 просить суд притягнути до відповідальності ОСОБА_4 за введення суду в оману щодо фактичних обставин цивільної справи №428/1278/17.

В зазначеній заяві ОСОБА_1 зазначив, що позивач до своєї позовної заяви не надав копію повного експертного автотоварознавчого дослідження №80/1 від 14.07.2016 року, позивачем було надано лише першу та одинадцяту сторінки дослідження на одному аркуші, аналогічний документ він надав і для відповідача. Наявними в матеріалах справи документами підтверджується той факт, що позивач вів суд апеляційної інстанції в оману щодо фактичних обставин справи, а саме супроводжувальним листом від 21.03.2017 року на адресу відповідача були направлені копія ухвали Сєвєродонецького міського суду від 13.03.2017 року, копія позовної заяви позивача, копія паспорту та ідентифікаційного коду позивача, копія свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу, виписка ПАТ «ПриватБанк» по картковому рахунку позивача, перша та одинадцята сторінки експертного автотоварознавчого дослідження №80/1 від 14.07.2016 року на одному аркуші. Відповідачу не було надано повного експертного автотоварознавчого дослідження №80/1 від 14.07.2016 року, що свідчить про те, що позивач подав свою позовну заяву без дотримання вимог ст.120 ЦПК України , а суд першої інстанції не залишив заяву без руху чим порушив ст.121 ЦПК України.

28.03.2017 року ОСОБА_5 знайомився з матеріалами справи і в справі повне експертне автотоварознавче дослідження №80/1 від 14.07.2016 року було відсутнє. Експертне дослідження яке було надано позивачем у судовому засіданні 05.02.2018 року складає загалом 37 аркушів. Якщо б позивач дійсно подав до суду першої інстанції повне експертне дослідження №80/1 від 14.07.2016 року, про що він стверджував у залі судового засідання, то нумерація документів наявних у матеріалах справи відбувалась би з урахуванням кількості всіх аркушів експертного дослідження. ОСОБА_1 у заяві зазначив, що позивач не надав суду повне експертне автотоварознавче дослідження №80/1 від 14.07.2016 року, а під час судового засідання 05.02.2018 року дав неправдиві пояснення по суті подання цього доказу. Із пояснень позивача вбачається, що працівники апарату Сєвєродонецького міського суду вилучили із судової справи певні матеріали, зазначили недостовірні відомості під час складання опису цивільної справи №428/1278/17. Суд першої інстанції прийняв рішення про стягнення з відповідача грошових коштів, обґрунтовуючи судове рішення доказами, яких в матеріалах справи судової справи не було. Просить суд притягнути до відповідальності ОСОБА_4 за введення суду в оману щодо фактичних обставин цивільної справи №428/1278/17.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали вказану заяву.

В судовому засіданні ОСОБА_4 заперечував.

Вислухав думку учасників справи щодо заявленої заяви, колегія суддів судової палати приходить до наступного.

Відповідно до ч.4 ст.43 ЦПК України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню при протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Колегія суддів судової палати приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за введення суду в оману не підлягає задоволенню, оскільки посилання ОСОБА_1 у заяві на те, що «із пояснень позивача вбачається, що працівники апарату Сєвєродонецького міського суду вилучили із судової справи певні матеріали, зазначили недостовірні відомості під час складання опису цивільної справи №428/1278/17» не знайшли свого підтвердження, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 не надавав суду вказаних пояснень, що підтверджується фіксацією судового засідання технічними засобами. Посилання ОСОБА_1 на те, що позивачем подано заяву без дотримання вимог ст.120 ЦПК України не може слугувати підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Керуючись ст. ст.43, 143, ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про притягнення до відповідальності ОСОБА_4 за введення суду в оману щодо фактичних обставин цивільної справи №428/1278/17 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: