Постанова № 73093554, 28.03.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2018 року м. Кропивницький

справа № 383/607/17

провадження № 22-ц/781/553/18

головуючий суддя І-ї інстанції Мумига І.М.

Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Авраменко Т.М., Чельник О.І.

секретар судового засідання Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18 січня 2018 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Білоконенко Сергій Анатолійович», треті особи - відділ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Бобринецькому районі Кіровоградської області та Бобринецька районна Державна адміністрація Кіровоградської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Селянського фермерського господарства «Білоконенко Сергій Анатолійович» (СФГ «Білоконенко С.А.»), треті особи - відділ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Бобринецькому районі Кіровоградської області, Бобринецька районна Державна адміністрація Кіровоградської області, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 01.12.2011 року терміном 20 років між нею та селянським фермерським господарством «Білоконенко Сергій Анатолійович», зареєстрований від 18.10.2012 року за № 352088721001272 у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що розпорядженням голови Бобринецької районної державної адміністрації від 29.09.2008 року №916-р їй 23.01.2009 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за №010936500001, на підставі якого вона є власником земельної ділянки площею 6,28 га.

Ця ділянка використовується відповідачем на підставі договору оренди землі, укладеного 01.12.2011 року терміном 20 років нібито між нею та селянським фермерським господарством «Білоконенко Сергій Анатолійович», зареєстрованого 18.10.2012 року відділом Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області за №352088721001272.

Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає, що вона договір оренди землі не підписувала, волевиявлення на укладення в укладанні цього договору не мала. Також посилається на ст. 229 ЦК України, яка передбачає, що правочин, вчинений під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, може бути визнаний судом недійсним. Вказує на певні неточності в оспореному договорі, а саме: пункт 4 договору не містить вказівки про наявність чи відсутність переданих разом з ділянкою будівель та інших споруд, або їх відсутність, в пункті 9 не вказано суму орендної плати у грошовому виразі, а також не вказано перелік продукції при натуральній оплаті за оренду землі, внаслідок чого відповідач практикує передачу продукції власного виробництва в рахунок компенсації заборгованості по орендній платі, а також не встановлено чітко чи провадиться індексація (п. 10).

Звертає увагу, що в межах кримінального провадження, яке порушене по факту підробки підпису на оспореному договорі за ознаками ч. 1 ст. 358 КК України Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградської області, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014120110000652 проведено судово-почеркознавчу експертизу, згідно висновку експерта № 175 від 07.07. 2015 року підпис на договорі оренди землі від 01.12.2011 року виконаний не нею.

18 січня 2018 року представником відповідача Охінченко М.С. подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України з огляду на те, що набрали законної сили рішення судів, які ухвалені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за якими подані ОСОБА_1 до СФГ «Білоконенка С.А.» про визнання договору оренди недійсним з підстав відсутності всіх істотних умов договору, передбачених Законом України «Про оренду землі», і того, що ОСОБА_1 не підписувала оспорений договір.

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18 січня 2018 року закрито провадження у справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування вказаної ухвали суду з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зазначає, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Не враховано судом першої інстанції, що вона не підписувала спірний договір оренди, її волевиявлення на укладення договору не було, на підтвердження чого надано висновок експерта № 175 від 07.07.2015 року, що підпис на договорі оренди землі від 01.12.2011 року виконаний не нею.

Крім того вказує на порушення судом вимог ст. 260 ЦПК України і не зазначення учасником справи громадянина Білоконенка Сергія Анатолійовича, від якого прийнято відзив на позовну заяву.

В порушення прав позивача, передбачених ст. 179 ЦПК України, судом не було надано їй часу для подачі відповіді на відзив.

Відповідач СФГ «Білоконенко С.А.» та третя особа - відділ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Бобринецькому районі Кіровоградської області в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України.

Третя особа - Бобринецька районна Державна адміністрація Кіровоградської області надала апеляційному суду заяву про розгляд справи за відсутності її представника (а.с.209).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін та інших осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши пояснення позивача, яка підтримали доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції зазначав, що клопотання про призначення експертизи та виклик свідків задоволенню не підлягає, оскільки провадження по справі слід закрити.

Обгрунтовуючи підстави для закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вже зверталась до суду з позовом до СФГ «Білоконенко С.А.», в якому просила визнати недійсним договір оренди землі від 01 грудня 2011 року, укладений терміном на 20 років між нею та СФГ «Білоконенко С.А.», зареєстрований 18.01.2012 року за №3520887224001272 у відділі Держкомзему Бобринецького району Кіровоградської області, та зобов'язати повернути їй земельну ділянку загальною площею 6,28 га, що розташована на території Тарасівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області в стані, придатному для цільового використання. На обґрунтування заявлених вимог в тому позові ОСОБА_1 зазначила, що договір не містить відомостей про наявність чи відсутність переданих разом з земельною ділянкою будівель та інших споруд, або їх відсутність та не вказано суму орендної плати в грошовому виразі, переліку продукції при натуральній оплаті за оренду землі, чіткого визначення чи проводиться індексація. А також посилалась на те, що підпис в договорі оренди землі виконаний не нею.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03.03.2016 року по справі № 383/1345/15-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 18.05.2016 року, у задоволенні того позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2017 року, якою рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області по справі №383/1345/15-ц від 03 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2016 року, встановлено, що позивач посилалась на те, що підпис на договорі виконано не нею, а іншою особою, враховуючи висновки судово-почеркознавчої експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження. Однак, в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 від проведення судово-почеркознавчої експертизи в рамках цивільного провадження відмовився.

Суд першої інстанції вважав, що відмова від призначення експертизи в рамках цивільного провадження по попередній справі не є підставою для звернення з таким же позовом повторно, свідчить про зловживання процесуальними правами (п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України).

Такі висновки суду першої інстанції щодо наявності передбачених п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України підстав для закриття провадження у даній справі колегія суддів вважає помилковими та передчасними.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Пунктом 3 частини 1 статті 255 ЦПК України пердбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за №010936500001, належить земельна ділянка площею 6,28 га., розташована на території Тарасівської сільської ради Бобринецькому районі Кіровоградської області (а.с.6).

СФГ «Білоконенко Сергій Анатолійович» користується вказаною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 01.12.2011 року, укладеного між господарством та ОСОБА_1, зареєстрованого 18.10.2012 року відділом Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області за №352088721001272, строком на 20 років (а.с.5,7).

Відповідно до копії висновку експерта судово-почеркознавчої експертизи від 07.07.2015 року №175, проведеної в рамках кримінального провадження порушеного за ознаками ч. 1 ст. 358 КК України Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградської області по факту підробки підпису на спірному договорі оренди, підпис розташований у графі «Підпис орендодавця» на договорі оренди землі від 01.12.2011 року, укладеного між СФГ «Білоконенко Сергій Анатолійович» та ОСОБА_1, ймовірно виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с.44-48).

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК).

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2016 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2017 року (а.с.50-51) у справі № 383/1345/15 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства "Білоконенко Сергія Анатолійовича", треті особи: Відділ Держгеокадастру в Бобринецькому районі Кіровоградської області, Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та її повернення (а.с.52-54).

Відповідно до змісту зазначених судових рішень підставами для відмови у задоволенні позову стало недоведення того, що неточності у договорі, а саме: п. 4 неоформлений через не зазначення про наявність чи відсутність переданих разом із земельною ділянкою будівель та інших споруд, або їх відсутність, тощо, може вказувати про порушення її прав як орендодавця, та позбавляє її на усунення неточностей шляхом зміни умов договору у цій частині, як передбачено п. 28 договору. Крім того, стороною позивача було заявлено, що підпис орендодавця у договорі виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, що позбавляє ОСОБА_1 права на волевиявлення.

Суд першої інстанції безпідставно вважав, що те, що позивач відмовилася від призначення експертизи в рамках цивільного провадження по попередній справі не є підставою для звернення з таким же позовом повторно, є зловживанням процесуальними правами (п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч.2 ст. 76 ЦПК).

Згідно положень частин 3, 6, та 7 ст. 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Позивачем в обґрунтування доводів відсутності у неї волевиявлення на укладення договору оренди землі від 01.12.2011 року, і того, що вказаний договір підписаний не нею, надано суду висновок судово-почеркознавчої експертизи від 07.07.2015 року №175, проведеної в рамках кримінального провадження, відповідно до вимог ст. 102 ЦПК України у висновку експерта зазначено: коли, де, ким, на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, що експерт повідомлений про кримінальну відповідальність.

Заявляти клопотання про проведення тієї чи іншої експертизи є правом, а не обов'язком, учасники справи наділені рівними правами і обов'язками щодо доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції без урахування вимог ст.ст. 178-180, 182-183, 191, 222 ЦПК України прийнято відзив на позовну заяву та вирішено питання про закриття провадження.

Стаття 255 ЦПК України передбачає підстави закриття провадження у справі, зокрема у випадку, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (п. 3 ч. 1 вказаної статті), тобто коли в обох справах є тотожними одночасно сторони, підстави і предмет позову.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Суд першої інстанції цього врахував і не мотивував належним чином свої висновки.

Крім того необхідно зазначити, що у матеріалах справи міститься копія рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 12 березня 2014 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 червня 2014 року (а.с.63), у справі № 383/78/14, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства «Білоконенка С.А.» про визнання недійсним договору оренди землі та визнання недійсною та скасування її заяви (а.с.50), на які вказував представник відповідача у своєму відзиві на позов.

Вказаним судовим рішенням відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні її позову з підстав не доведення належними та допустимими доказами факту введення її відповідачем в оману під час укладення оспорюваного договору та факт укладення нею цього договору під впливом помилки.

Проте, судом першої інстанції не взято до уваги вказані судові рішення та не з'ясовано, чи стосуються вони спору між сторонами у даній справі, предмету та підстав даного позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржена ухвала суду першої інстанції не відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновки суду про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, передчасними, зробленими без дотримання порядку вирішення даного питання, а оскаржене судове рішення таким, що ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

На підставі ст. 379 ЦПК України ухвала Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18 січня 2018 року, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 18 січня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїпроголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення (постанову) складено 30 березня 2018 року.

Головуючий: С.М. Єгорова

Судді: Т.М. Авраменко

О.І. Чельник