Постанова № 73092661, 26.03.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/746/17

Провадження № 22-ц/779/337/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю. Д.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.

за участю секретаря Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Галицького районного суду, ухвалене суддею Максимчином Ю.Д. 21 грудня 2017 року в м. Галич, -

в с т а н о в и в:

У травні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд із зазначеним позовом.

Свої вимоги мотивували тим, що відповідно до укладеного 22.10.2013 року Договору б/н ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складає між нею та банком Договір.

Згідно Умов та Правил надання банківських послуг підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

За умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та Правил надання банківських послуг, банком може змінюватися розмір відсоткової ставки за кредитом.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за вказаним договором виконав у повному обсязі. Відповідач же не надала банку вчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим станом на 13.03.2017 року має заборгованість 21562,79 грн., яка складається з наступного: 15384,96 грн. - заборгованість за кредитом, 4674,84 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1002,99 грн. - штраф (процентна складова).

Вказану суму заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача.

Рішенням Галицького районного суду від 21 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення суду ПАТ КБ «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, в якій зазначають, що рішення незаконне, винесене з порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вважають, що суд першої інстанції належним чином не дослідив надані банком письмові докази по справі. Так, з розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів вбачається, що відповідач з 22.10.2013 року по 02.03.2017 року активно користувалася картою: знімала кошти, здійснювала частково погашення по кредиту.

03.11.2015 року відповідачем здійснено поповнення кредитної картки в терміналі самообслуговування в розмірі 800,00 грн., що перервало термін позовної давності та розпочало новий до 03.11.2018 року. Із розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж за рахунком відповідач здійснила 02.03.2017 року в розмірі 1000,00 грн.

Таким чином, позивач звернувся з позовом в межах строку позовної давності із врахування її переривання.

При цьому, апелянт вважає, що судом взагалі не було досліджено розрахунок заборгованості на предмет здійснення відповідачем погашень заборгованості.

На підставі наведеного, просять рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

15.12.2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України. Відповідно до п. 9 ст. 1 Розділу XIII «Перехідні положення» вказаного Кодексу справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 8 ст. 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала.

Представник відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює, у випадку необхідності, учасникам судового процесу їх процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судовому процесу їх правами та вживає заходів для виконання ними їх обов'язків.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних доказів ознайомлення позичальника з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також належного повідомлення про збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом.

Однак такий висновок суду не відповідає зібраним доказам по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2013 року ОСОБА_2 була підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. У вказаній Анкеті-заяві зазначається, що ОСОБА_2 ознайомилася із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку. Також позичальник підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг; зобов'язалася виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку, що підтверджується її особистим підписом у заяві (а.с. 6).

Таким чином, 22.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

За змістом п.п. 2.1.1.2.3-2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених Наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент його змінити (зменшити, збільшити чи анулювати), а згідно п. 1.1.3.2.3 банк має право змінювати Тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше, ніж за 7 днів до введення змін інформувати клієнта, зокрема, в виписці по картрахунку відповідно до п. 1.1.3.1.9 даного договору.

П. 1.1.3.1.9 Умов та Правил передбачено, що при підключенні клієнта до комплексу Mobile-banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS-повідомлень.

При незгоді зі змінами Правил і/чи Тарифів банку клієнт зобов'язаний звернутися в банк для розірвання даного Договору та погасити наявну перед банком заборгованість, в тому числі заборгованість, яка виникла протягом 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю та його довіреним особам. При незгоді зі списанням коштів по картрахунку клієнт зобов'язаний інформувати (при необхідності письмово, якщо вирішення питання передбачає дану необхідність) банк про це протягом 30 днів з моменту списання (п. 1.1.2.4).

Відповідно до п. 1.1.2.5 Умов та Правил клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, процентах за його використання, по перевищенню платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених даним Договором (а.с. 8-31).

Судом встановлено також, що згідно з розрахунком, представленим банком, ОСОБА_2 належним чином не виконувала умови кредитного договору, станом на 13.03.2017 року утворилась заборгованість у сумі 21562,79 грн., що складається з 15384,96 грн. заборгованості за кредитом, 1388,95 грн. несплачених процентів на поточну заборгованість, 3285,89 грн. несплачених процентів на прострочену заборгованість, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 1002,99 грн. штрафу (процентна складова). (а.с. 4-5).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказів №СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року та №СП-2015-6552838 від 18.02.2015 року була змінена відсоткова ставка по наданому кредиту. Зокрема, з 01.09.2014 року була встановлена відсоткова ставка у розмірі 32,4%, а з 01.04.2015 року - 42%. Про вказані зміни позичальник ОСОБА_2 повідомлялася шляхом надсилання SMS-повідомлень у відповідності до п. 1.1.3.1.9 Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 112-119).

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав в суд першої інстанції розрахунок заборгованості, який зроблено відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів обслуговування кредитних карт, які є невід'ємною частиною кредитного договору.

Даний розмір заборгованості не було спростовано відповідачем жодними належними та допустимими доказами.

Відповідно до представленого представником позивача фото клієнта з продуктом, ОСОБА_2 отримувала картку у ПАТ КБ «ПриватБанк», а згідно виписки по рахунку за період з 22.10.2013 року по 25.09.2017 року, користувалась кредитними коштами: отримувала готівку через банкомати, проводила оплату за придбані продукти та товари, здійснювала часткове погашення кредиту (а.с. 70-76).

Однак, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що ОСОБА_2 була ознайомлена та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у кредитному договорі та виконанням нею умов цього договору (ст. 642 ЦК України).

Таким чином, з врахуванням наведених обставин, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору.

Разом з тим, з розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховано заборгованість по судових штрафах (накопичувальним підсумком) за порушення строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, що свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З огляду на наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвалене рішення підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами та штраф (фіксована частина).

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду від 21 грудня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001) 20559 грн. 80 коп. заборгованості за кредитним договором №б/н від 22.10.2013 року, з яких: 15384 грн. 96 коп. - заборгованість за кредитом; 4674 грн. 84 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина).

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001) 3909 грн. 35 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 березня 2018 року.

Головуюча: Томин О.О.

Судді: Мелінишин Г.П.

Пнівчук О.В.