Постанова № 73091941, 30.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/3143/16-ц 22-ц/774/954/К/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 182/3143/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року, яке ухвалене суддею Тихомировим І.В. у м. Нікополі Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

В обґрунтування позову зазначило, що 06.08.2007 року ОСОБА_1 отримала кредит на платіжну картку у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 11100,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором в частині сплати кредиту та відсотків за його користування, виникла заборгованість, яка станом на 30.04.2016 року склала 19433,04 грн., й яку в добровільному порядку відповідач не сплатив. За таких обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 19433,04 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 10926,84 грн., заборгованості за відсотками - 7104,63 грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 901,57 грн., а також судові витрати в розмірі 1378,00 грн.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за сумою кредиту в розмірі 10926,84 грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 7104,63 грн., штраф фіксована частина у розмірі 500,00 грн., штраф процентна складова у розмірі 901,57 грн., а всього 19433 грн. 04 коп.

Відмовлено ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: ст. 257, ч.2 ст. 258 ЦК України та не застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог, не врахувавши той факт, що кредитний договір було укладено строком на один рік, тобто по 06.08.2008 року, тоді як з позовом банк звернувся тільки 16.08.2016 року.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 на підставі поданої нею анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг укладено кредитний договір б/н, за умовами якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 899,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом за базовою ставкою 3% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06.08.2008 року (а.с. 11).

Відповідач ОСОБА_1 погодилася з тим, що заява разом із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), Тарифами складають між нею та банком кредитно-заставний договір. Відповідач ознайомлена і погодилася із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт).

ОСОБА_1 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконувала, в результаті чого станом на 30.04.2016 року в розмірі 19433,04 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 10926,84 грн., заборгованості за відсотками - 7104,63 грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 901,57 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання зобов'язання за укладеним кредитним договором позичальником ОСОБА_1 в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування та права банку, у зв'язку з цим, вимагати від відповідача повернення заборгованості за кредитним договором. Також суд дійшов висновку про дотримання строків позовної давності при зверненні до суду з позовом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту укладеного кредитного договору б/н від 06.03.2007 року вбачається, що ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», надав ОСОБА_1 кредитний ліміт в розмірі 899,00 грн. на кредитну картку в обмін на її зобов'язання, як позичальника, повернути кредит та сплатити відсотки за його користування в обумовлені договором строки.

Так, сторонами погоджено, що кредит є строковим та надається на період з 06.08.2007 року по 06.08.2008 року включно. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період «10» по «15» число кожного місяця Позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 103,98 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Як вбачається зі змісту кредитного договору, сторони встановили як строк дії договору - строк дії кредитного ліміту, що відповідає строку дії картки - один рік, погашення кредитного ліміту та сплату відсотків за користування ним, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів (процентів за користування кредитним лімітом) - щомісяця в період з «10» по «15» числа кожного місяця.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, в останнє погашення заборгованості здійснено відповідачем ОСОБА_1 17.03.2016 року (а.с. 5-10, 54-61).

Отже, вказане підтверджує той факт, що після сплати останнього чергового щомісячного платежу відповідач ОСОБА_1 перестала виконувати щомісячні зобов'язання з погашення відсотків за користування кредитним лімітом.

За змістом ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язанням в обумовлений сторонами строк, правовим наслідком якого є відповідальність боржника.

Відповідно до умов кредитного договору, згідно п. 4.2 Умов, при порушенні Позичальником зобов'язань із погашення Кредиту, Позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 11% в місяць, розрахованих на суму залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Згідно з п. 8.6 Умов при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань більше ніж на 120 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми прозову.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем того, що позичальник ОСОБА_1 під час користування карткою порушила свої зобов'язання стосовно щомісячного повернення частини кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитним лімітом та припинила погашення заборгованості в березні 2016 року.

Отже, встановивши факт неналежного виконання зобов'язання за укладеним кредитним договором щодо погашення кредитного ліміту, сплати відсотків за його користування відповідно до вищенаведених умов договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позичальник ОСОБА_1 повинна нести відповідальність перед кредитором щодо погашення заборгованості по кредитному ліміту та нарахованим відсоткам, а також в частині сплати штрафу.

Перевіривши дані розрахунку позивача (а.с. 5-10), колегія суддів погоджується з розміром стягнутої, в межах заявлених позовних вимог, судом першої інстанції з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, яка становить 19433,04 грн. та складається з заборгованості за кредитом - 10926,84 грн., заборгованості за відсотками - 7104,63 грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 901,57 грн.

Також колегія суддів вважає, що під час вирішення спору, судом першої інстанції виконано положення ст. 264 ЦПК України та з врахуванням положень ст. ст. 253, 254, 256-267 ЦК України вирішено питання щодо пропущення строку позовної давності за заявою відповідача ОСОБА_1 (а.с. 33).

Частиною 3 ст. 254 ЦК України передбачено, що строк виконання кожного щомісячного зобов'язання спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Так, встановивши, що останній щомісячний платіж з погашення кредитної заборгованості відповідач здійснила у березні 2016 році, а позов подано у червні 2016 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про дотримання позивачем строку позовної давності щодо стягнення кредитної заборгованості та наявності підстав для її стягнення в межах заявлених позивачем вимог.

Жодних доказів на спростування правильності розрахунку в цій частині відповідачем суду не надано.

У зв'язку з наведеним доводи апеляційної скарги відповідача про не правильне застосування судом першої норм матеріального права ст. 257, ч.2 ст. 258 ЦК України та не застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає безпідставними.

Спростовуються матеріалами справи й доводи апеляційної скарги відповідача про не врахування судом першої інстанції того, що кредитний договір було укладено строком на один рік, тобто по 06.08.2008 року, оскільки, відповідно до наданої позивачем довідки, кредитна картка відповідача неодноразово перевипускалася й термін її дії триває до жовтня 2017 року (зв. а.с. 63- зв.а.с 65).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, Апеляційний суд Дніпропетровської області, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 30 березня 2018 року.

Головуючий:

Судді: