Рішення № 73088593, 26.03.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року м. Житомир справа № 806/3101/17

категорія 8.3.13

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002471200, №0002491200, №0002461200, №0002501200 від 04.05.2017р., №0028881207 від 03.08.2017р., №0015841207 від 18.07.2017р., №0028871207 від 03.08.2017р., №0015821207, №0015831207 від 18.07.2017р., №0015841207 від 18.07.2017р.

В обґрунтування позову зазначив, що за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки податкової звітності з орендної плати з юридичних осіб ТОВ "Полісся-Інвест" встановлено порушення підприємством п. 57.1 ст.57, п. 287.3 ст.287 ПК. На підставі вказаних порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення Позивач вважає, що підприємство правомірно не сплатило орендну плату за землю в сумі 21148,09 грн., оскільки договори управління спадщиною не є договорами оренди землі, плата за які передбачена п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.4, п.288.5, п.288.7 ст.287 ПК України. Тому, просить скасувати спірні рішення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений у відповідності до ст. 124 КАС України. Про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі. Проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов.

В обґрунтування відзиву зазначив, що спірні рішення є правомірними та прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивач несвоєчасно сплачував самостійно визначений податок. Тому, вважає, що перевіркою правомірно встановлено порушення позивачем вимог п.57.1 ст.57, п.287.3 ст.287 ПК України та відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України застосовано штрафну санкцію. Просить у позові відмовити.

Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з таких підстав.

Встановлено, що посадовими особами ГУДФС у Житомирській області були проведені камеральні перевірки податкової звітності з орендної плати за землю ТОВ "Полісся-Інвест".

За результатами перевірок складено акти перевірки:

- №1000/06-30-12-02-25 від 27.03.2017;

- №2917/06-30-12-02-25 від 07.06.2017;

- №2945/06-30-12-02-25 від 07.06.2017;

- №4558/06-30-12-02-25 від 14.07.2017;

- №4559/06-30-12-02-25 від 14.07.2017.

За результатами перевірок встановлено порушення позивачем вимог п.57,1 ст.57, п. 287.3 ст.287 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачена орендна плата, в результаті чого на підставі п.126. ст. 126 ПК України застосовано штрафні санкції.

Головним управління ДФС у Житомирській області, на підставі встановлених порушень, прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002491200 від 04.05.2017р. , яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 2867,67 грн. за затримку на 118 87 61 37 31 календарних днів сплати грошового зобов'язання - орендна плата з юридичних осіб 14338,35 грн.;

- №0002461200 від 04.05.2017р., яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 9140,42 грн. за затримку на 77, 61, 46, 46 календарних днів сплати грошового зобов'язання - орендна плата з юридичних осіб 45702,10 грн.;

- №0002471200 від 04.05.2017р., яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1621,87 грн. за затримку на 16,16 календарних днів сплати грошового зобов'язання - орендна плата з юридичних осіб 16218,70 грн.;

- №0002501200 від 04.05.2017р., яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1035,87 грн. за затримку на 30 21 16 16 календарних днів сплати грошового зобов'язання - орендна плата з юридичних осіб 10358,70 грн.;

- №0015841207 від 18.07.2017р., яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 2113,19 грн. за затримку на 212 календарних днів сплати грошового зобов'язання - орендна плата з юридичних осіб 10565,95 грн.;

- №0028871207 від 03.08.2017р., яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 414,89 грн. за затримку на 181 календарний день сплати грошового зобов'язання - орендна плата з юридичних осіб 2074,45 грн.;

- №0028871207 від 03.08.2017р., яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 2900,69 грн. за затримку на 107,89,76,61 календарних днів сплати грошового зобов'язання - орендна плата з юридичних осіб 14503,45 грн.;

- №0028881207 від 03.08.2017р., яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 131,31 грн. за затримку на 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання - орендна плата з юридичних осіб 133,10 грн.;

- №0015831207 від 18.07.2017р., яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 793,56 грн. за затримку на 46 календарних днів сплати грошового зобов'язання - орендна плата з юридичних осіб 3967,80 грн.;

- №0015821207 від 18.07.2017р., яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 128,62 грн. за затримку на 16 календарних днів сплати грошового зобов'язання - орендна плата з юридичних осіб 1286,20 грн.

Позивач, вважаючи такі рішення протиправними, звернувся до суду.

Перевіряючи спірні рішення на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому, згідно піп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до вимог чинного законодавства України земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.

Згідно ст. 9 Податкового кодексу України плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно із п.п.16.1.3. п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У відповідності до п.п 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (п. 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України).

Положеннями п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Системний аналіз даної норми дає підстави для висновку суду про те, що проведення камеральної перевірки щодо сплати платником податку податкового зобов`язання здійснюється контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) такого платника.

Відповідно до п.286.2. ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стало встановлене перевіркою порушення позивачем вимог п.57.1 ст.57, п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачена орендна плата за землю, в результаті чого на підставі п.126. ст. 126 ПК України застосовано штрафні санкції.

Тобто, відповідачем під час проведення перевірки досліджувалася податкова декларація з орендної плати за землю 2016 р.,2017р. ТОВ"Полісся-Інвест".

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем самостійно визначено грошове зобов'язання з орендної плати за землю в податковій декларації. (а.с.39,41, 44, 46,48,)

Щодо посилань позивача, що ТОВ "Полісся-Інвест" правомірно не нарахувало орендну плату за землю, оскільки договори управління спадщиною не є договорами оренди землі, плата за які передбачена п.288.1, п.288.2, п.288.3, п.288.4, п.288.5, п.288.7 ст.288 ПК , то суд зазначає наступне.

Питання орендної плати за землю врегульовані ст. 288 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.288.1-288.7 Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Системний аналіз статті 288 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що викладені в ній правові норми за своїм змістом є імперативними, тобто містять категоричні приписи, які безпосередньо визначають поведінку суб'єктів суспільних відносин і не можуть бути замінені за власним розсудом таких осіб іншими умовами.

Таким чином, законодавством чітко визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, є договір оренди такої земельної ділянки.

Суд зазначає, що відповідно до чинного законодавства України договори управління спадковим майном та договори оренди землі мають відмінності.

Управління спадковим майном регламентується спеціальною нормою - ст. 1285 ЦК України і є різновидом договору управління майном.

Укладення договору управління спадковим майном можливе, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, а також за умови, що спадкоємці або виконавці заповіту відсутні (ст. 1285 Цивільного кодексу України, далі - ЦК). До такого майна може належати і земельна ділянка сільськогосподарського призначення, і житловий будинок, і транспортний засіб тощо.

За договором управління спадщиною установник управління передає, а управитель приймає в управління майно, яке потребує утримання (догляду) та збереження.

Суд відмічає, що згідно Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Водночас, до особи, що здійснює управління спадщиною, право власності на спадкове майно не переходить. Законом їй надається право на здійснення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

Тобто, договір оренди землі та договір на управління спадщиною відмінні між собою.

Однак, ТОВ "Полісся-Інвест" не надано суду доказів укладення договорів на управління спадщиною. Водночас, з пояснень відповідача вбачається, що позивачем не було надано жодних підтверджуючих документів укладення договорів на управління спадщиною.

Крім того, з відомостей по особовому рахунку позивача, як платника податків щодо обліку та погашення податкових зобов'язань з орендної плати за землю з юридичних осіб, відзиву на позов та розрахунку штрафних санкцій з орендної плати за землю, встановлено, що позивачем самостійно визначено та сплачено орендну плату за землю, однак з порушенням встановлених строків.

Пунктом 126.1. ст. 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Наведені обставини справи та положення пункту 126.1. ст. 126 ПК України слугували підставою для визначення відповідачем фінансової санкції для позивача за несвоєчасну сплату названих узгоджених зобов'язань у розмірі 10-ти та 20-ти відсотків (в залежності від кількості днів несвоєчасного розрахунку) від погашеної суми податкового боргу.

Суд зазначає, що представником позивача не надано жодних доказів, що земельні ділянки, за які нараховані штрафні санкції за несвоєчасну плату грошового зобов"язання- орендна плата, не перебувають у комунальній чи державній власності і відповідно не підпадають під 287.3 ст.287 ПКУ.

Суд дійшов висновку, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що форма власності спірних земельних ділянок, за які відповідачем донараховано грошові зобов'язання -приватна, та доказів того, що вони не перебувають у оренді позивача, однак, ТОВ"Полісся-Інвест"самостійно визначено в декларації податкове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за несвоєчасну сплату якого нарахована штрафна санкція, то відповідачем правомірно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, враховуючи вище наведені обставини, податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом в межах повноважень та у спосіб визначений законом, тому підстави для його скасування з вищенаведених підстав відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" (с.Дашинка, Хорошівський район, Житомирська обл., 12124, код ЄДРПОУ 37381143) Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.А. Липа