Рішення № 73087593, 27.03.2018, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/431/18

Єдиний унікальний № 742/670/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі: головуючого-судді Циганка М.О.,

за участю секретаря Чміль С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Прилуцька міська державна нотаріальна контора про тлумачення заповіту, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Прилуцька міська державна нотаріальна контора про тлумачення заповіту. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла 08 січня 2009 року. За життя 07 жовтня 1994 року остання заповіла належну їй на праві власності квартиру №2 по 1-му в»їзду Костянтинівський (К.Лібкнехта), буд.14 в м.Прилуки Бабич Г.О. Проте, при зверненні позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини було встановлено, що в заповіті було допущено помилку в написанні імені спадкоємиці, а саме замість «Галині» помилково зазначено «Ганні», у зв»язку з чим нотаріус і відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину. Оскільки, позивач, через таку невідповідність у написанні власного імені не може реалізувати своє право на спадщину після смерті матері, вона і звернулася до суду з позов про тлумачення даного заповіту.

Позивач в судове засідання не з»явилася, проте згідно її письмової заяви, заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити та розтлумачити заповіт. Розгляд справи проводити без її участі.

Відповідач в судове засідання не з»явилася, проте згідно письмової заяви, просила справу розглядати без її участі. Заявлені позовні вимоги визнає, проти тлумачення заповіту не заперечує та претензій щодо спадкового майна як рідна сестра позивача не має.

Представник третьої особи в судове засідання також не з»явився, проте про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно з»ясувавши обставини справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

У відповідності до ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Стаття 1256 ЦК України встановлює, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст.213 цього Кодексу.

Зокрема, згідно положень ст.213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 07 жовтня 1994 року на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: квартиру, що належить їй на праві особистої власності, що складає три двадцятих частин будинку з надвірними будівлями, та знаходиться в м.Прилуки, 1-й в»їзд К.Лібкнехта, будинок чотирнадцять, квартира два, заповіла ОСОБА_4. Заповіт посвідчено державним нотаріусом Прилуцької міської нотаріальної контори ОСОБА_5 07 жовтня 1994 року та зареєстровано в реєстрі за №3312.

08 січня 2009 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії 1-ЕЛ №107721.

Згідно листа Прилуцької міської державної нотаріальної контори від 21 березня 2017 року за №622/02-14, встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_3, яка померла 08 січня 2009 року, оскільки заповіт, посвідчений державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори 07 жовтня 1994 року за реєстром №3312, складений спадкодавицею на ім»я «Бабич Ганни Олександрівни». Свідоцтво про народження серії ІV-УР №218550, видане 25 серпня 1962 року Прилуцьким міськбюро ЗАГС та паспорт серії МС №909433, виданий Заліщицьким РВ УМВС України в Тернопільській області 20 вересня 2002 року на ім»я «Бабич Галини Олександрівни».

Згідно копії Свідоцтва про народження серії IV-УР №2182550 від 25 серпня 1962 року, ОСОБА_1 народилася 14 січня 1953 року та її матір»ю записана ОСОБА_3.

Відповідно до копії Свідоцтва про право власності від 16 серпня 1993 року, ОСОБА_3 належала на праві власності квартира №2 за адресою 1-й в»їзд К.Лібкнехта, буд.14, м.Прилуки.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст.ст. 386, 391 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно вимог ст.ст. 81, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За таких обставин, оскільки при складанні тексту заповіту ОСОБА_3 було допущено помилку у формулюванні імені спадкоємиці, а саме замість «Галині» помилково зазначено «Ганні»; виходячи зі змісту заповідального розпорядження, і родинних відносин між матір»ю та дочкою; можливо встановити, що справжнє волевиявлення ОСОБА_3 полягало саме у тому, щоб належну їй на праві власності квартиру передати дочці ОСОБА_1, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись вищевикладеним, на підставі ст. ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Прилуцька міська державна нотаріальна контора про тлумачення заповіту - задовольнити в повному обсязі.

Заповіт ОСОБА_3 від 07 жовтня 1994 року, посвідчений державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за реєстровим №3312, розтлумачити таким чином, що слова «квартиру, що належить мені на праві особистої приватної власності, що складає 3/20 частини будинку з надвірними будівлями та знаходиться в м.Прилуки, 1-й в»їзд К.ЛібкнехтаАДРЕСА_1 заповідаю ОСОБА_4» належить розуміти як «квартиру, що належить мені на праві особистої приватної власності, що складає 3/20 частини будинку з надвірними будівлями та знаходиться в м.Прилуки, 1-й в»їзд К.ЛібкнехтаАДРЕСА_1 заповідаю ОСОБА_1».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О.Циганко