Рішення № 73087416, 21.03.2018, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/24/18

Єдиний унікальний № 742/2825/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі головуючого судді Зарічної Л.А.,

при секретарі Харченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» , Структурного підрозділу НГВУ «Чернігівнафтогаз» про визнання незаконним наказу №509 від 21.06.2017 року «Про перевірку КРС СНПР ПАТ «Укрнафта»,-

за участю: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивачів ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із відповідною позовною заявою в якій вказували, що наказом ПАТ НГВУ « Чернігівнафтогаз» №509 від 21.06.2017 р. «Про перевірку КРС СНРП ПАТ «Укрнафта» встановлено, що з 10.05.2017 року по 14.06.2017 року на БМТЗ НГВУ «Чернігівнафтогаз» на виконання доручення менеджера з КРР Департаменту функціонального контролінгу ПАТ « Укрнафти» - ОСОБА_5 була проведена перевірка обліку та правильності списання ПММ на АЗС БМТЗ НГВУ « Чернігівнафтогаз». Перевіркою встановлено нестачу ПММ на 14067,83 грн., а саме - бензину А-92 в кількості 471 л. на суму 9693.18 грн., дизпалива в кількості 218 л. на суму 4311.17 грн. та мастила в кількості 3 л. на суму 63,48 грн., а також та 24 випадки відпуску дизпалива на автотранспортні засоби передані в користування ДПРЗ-5 в кількості значно більшій , ніж на них було списано, а саме - 11335.18 л. на суму 214098.88 грн.

Вказаним наказом визначено начальнику БМТЗ ОСОБА_6 та заступнику начальника з транспорту - начальнику ЦТТ ОСОБА_7 до 30.06.2017 року розглянути результати даної перевірки на виборчій нараді, а начальнику БМТЗ ОСОБА_6 - нестачу ПММ на суму 14067,83 грн., а саме – бензину А-92 в кількості 471 л. на суму 9693,18 грн., дизпалива в кількості 218 л. на суму 4311,17грн., мастила в кількості 3 л. на суму 63,48 грн. відшкодувати за рахунок винних осіб.

Будучи незгодним із даним наказом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду відповідну позовну заяву про визнання незаконним та скасування пункту 3 та пункту 5 вказаного наказу.

В судовому засіданні позивачі та їх представник у повному обсязі підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, зважаючи на незаконне відшкодування виявленої недостачі, оскільки за їх твердженням, така виникла не з їх вини.

Представник відповідача ПАТ «Укрнафта» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні таких, зважаючи на правомірність виданого ними наказу.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши інші докази по справі суд приходить до наступного висновку:

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 76 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої – п’ятої статті 13 цього Кодексу.

Захист порушеного права у сфері трудових правовідносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких зазнала особа у зв’язку із посяганням на її трудові права та інтереси.

У відповідності до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і в порядку , передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не може перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальної відповідальності може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності

Статтею 134 КЗпП України визначено випадки, коли працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації. Такими є випадки, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків; службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Відповідно до вимог ст.135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

На підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням або недостачею продукції і товарів, визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів.

Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні, заподіяної підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.

Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 30.11.2006 року було прийнято до НГВУ «Чернігівнафтогаз» ВАТ «Укрнафта» по строковому трудовому договору оператором заправних станцій по 3 розряджу бази матеріально-технічного забезпечення. З 19.12. 2006 року він був переведений на вказану посаду постійно. Наказом №43 від 28.04.2017 року був звільнений з даної посади за втрату довіри.

ОСОБА_2 , відповідно до наказу №155 від 24.11.2010 року прийнята оператором заправних станцій 3 розряду на базу матеріально-технічного забезпечення НГВУ «Чернігівнафтогаз» ВАТ «Укрнафта», яке відповідно до рішення загальних зборів від 22.03.2011 року , змінило свою назву із 23.03.2011 року на ПАТ «Укрнафта».

Дані обставини підтверджуються записами у трудових книжках позивачів, наказом про припинення трудового договору із ОСОБА_1 (а.с. 10-11, 51-53) та не оспорюються сторонами.

Перебуваючи на посаді оператора АЗС 3 розряду, 30 листопада 2006 року, між ОСОБА_1 та НГВУ «Чернігівнафтогаз» , в особі його керівника ОСОБА_8, було укладено та підписано договір про повну особисту матеріальну відповідальність (а.с.23), який продовжував діяти і після переведення позивача у грудні 2006 року на постійне місце роботі, на цій же посаді, що також не заперечувалося сторонами.

Відповідний договір про повну особисту матеріальну відповідальність був підписаний 25 листопада 2010 року між ОСОБА_2 та НГВУ «Чернігівнафтогаз» , в особі його керівника ОСОБА_8 (а.с.76).

Відповідно до ст..135-2 КЗпП України, з метою забезпечення збереження матеріальних цінностей та виробничої необхідності, 25 листопада 2010 року начальником НГВУ «Чернігівгафтогаз» , за погодженням із головою профкому НГВУ «Чернігівгафтогаз» було видано наказ про запровадження на складах та АЗС Бази МТЗ колективну матеріальну відповідальність з 25 листопада 2010 року, для чого начальнику бази БМЗ наказано укласти письмові договори про колективну матеріальну відповідальність (а.с.121-122).

25 листопада 2010 року було підписано договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність між НГВУ «Чернігівнафтогаз» в особі керівника ОСОБА_8, та членів колективу (бригади) АЗС №1 в особі керівника колективу (бригади) ОСОБА_2 (а.с.24-27).

Вказані накази в повній мірі відповідають Переліку посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність, де за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, роботи з приймання на зберігання, обробку, відпуск матеріальних цінностей на складах, базах (нафтобазах) автозаправних станціях, посада оператора АЗС віднесена до переліку посад, з якою може бути укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність. Вказані посади також віднесені до переліку посад, з якими може бути укладено також і договір про колективну (бригадну ) відповідальність.

Відповідно до п.12 вказаного договору визначено, що підставою для притягнення членів колективу (бригади) до матеріальної відповідальності є матеріальна шкода, заподіяна розкраданням, нестачею, умисним знищенням або зіпсуттям матеріальних цінностей, а також їх знищення або зіпсуття через недбалість, що підтверджується інвентаризаційними документами.

У пункті 13 вказується, що притягання колективу (бригади) до матеріальної відповідальності проводиться власником після ретельної перевірки причин утворення шкоди, з урахуванням письмових пояснень, поданих членами колективу (бригади), а, у разі необхідності, також висновків спеціалістів.

Члени колективу (бригади) звільняються від відшкодування шкоди: а) якщо буде встановлено, що шкода заподіяна не з їх вини; б) якщо будуть встановлені конкретні винуватці заподіяної шкоди серед членів його колективу (бригади).

Розмір шкоди, заподіяної колективом (бригадою) підприємству, установі, організації визначається відповідно до статті 135-3 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до норми ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з ким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 142 КЗпП України трудовий розпорядок в організації визначається правилами внутрішнього розпорядку.

Норми внутрішнього трудового розпорядку регулюють суспільні відносини з приводу організації колективної праці між роботодавцем і трудовим колективом (його органами), між роботодавцем та виборними органами профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації.

Трудовий розпорядок охоплює систему нормативних актів, які регулюють порядок здійснення трудової діяльності.

За результатами проведеної 27.04.2017 року на АЗС БМТЗ НГВУ «Чернігівнафтогаз» інвентаризації встановлена нестача ПММ на загальну суму 14067,83грн (з ПДВ) бензину А-92 в кількості 471 л на суму 9693,18грн (з ГІДВ), дизпалива в кількості 218л на суму 4311,17грн(з ПДВ) та мастила М10Г2К в кількості З л на суму 63,48грн(з ПДВ). Отже, розмір прямої дійсної шкоди завданої підприємству операторами АЗС склав 14067,83грн.

Крім того, на виконання доручення менеджера з КРР Департаменту функціонального контролінгу ПАТ «Укрнафта» провідним бухгалтером КРС Східного НПР ОСОБА_9 спільно із СБ Чернігівського НПР, з 10 травня по 14 червня 2017 року було проведено перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності НГВУ «Чернігівнафтогаз» ПАТ «Укрнафта», яка також встановила 24 випадки відпуску дизпалива на автотранспортні засоби у значно меншій кількості, ніж було списано та виявлено нестачу на загальну суму 14067,83 грн., а саме: бензину А-92 в кількості 471 л на суму 9693,18 грн., дизпалива в кількості 218 л на суму 4311,17 грн., та мастила М10Г2К в кількості 3 л на суму 63,48 грн.

Вказані обставини також підтверджуються актами контрольного заміру на АЗС від 27 квітня 2017 року та 31 березня 2017 року (а.с. 68-74) .

В ході проведення перевірки обліку та правильності списання паливно-мастильних матеріалів на АЗС БМТЗ НГВУ «Чернігівнафтогаз» було виявлене неналежне виконання трудових обов’язків операторами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за що ОСОБА_2 була притягнута до дисциплінарної відповідальності від 12.06.2017 року та 30.06.2017 року, з оголошенням догани та позбавлення премії відповідно за квітень та червень 2017 року (а.с.87-91). Вказані накази були предметом оскарження у Прилуцькому міськрайонному суді, але відповідно до рішення суду від 04.10.2017 року, яке залишено без змін Апеляційним судом Чернігівської області, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

До ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи, про що було видано відповідний наказ 28 квітня 2017 року. Позивач оскаржував такий в судовому порядку, однак рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 13 грудня 2017 року в задоволенні його позовних вимог також було відмовлено.

Зважаючи на виявлену нестачу паливно-мастильних матеріалів, 21.06.2017 року начальником НГВУ «Чернігівнафтогаз» ПАТ «Укрнафта» було видано наказ №509, яким виявлену нестачу в сумі 14067 грн.83 коп. наказано відшкодувати з винних осіб пропорційно до відпрацьованого часу згідно ст. 135-2 КЗпП, а саме: з ОСОБА_10 - 6203 грн.91 коп., із ОСОБА_1 - 6654 грн.08 коп., із ОСОБА_11 -1209 грн.84 коп. З метою відшкодування прямої дійсної шкоди із застосуванням обмеженої матеріальної відповідальності ( в межах середнього заробітку) утримувати із заробітної плати оператора АЗС ОСОБА_10 6203 грн.91 коп., оператора АЗС ОСОБА_11 – 1209 грн.84 коп., керуючись вимогами ст.128 КЗпП України та ст.26 Закону України «Про оплату праці», відповідно до яких при кожній виплаті розмір утримання не може перевищувати 20%, утримання проводити не пізніше 7 днів з дня повідомлення працівника про покриття шкоди заподіяної підприємству (а.с.12-14).

Наказом №739 від 28.09.2017 року виправлено описку у прізвищі та визначено, що прізвище оператора АЗС №1 у пунктах 3,4,5,12 наказу №509 від 21.06.2017 слід читати як ОСОБА_2 (а.с.112).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13 підтвердили ті обставини, що проведення відповідних замірів, виявлення недостачі та проведення відповідних розрахунків щодо заподіяної шкоди відбувалося відповідно до вимог діючого законодавства. Кожний із допитаних вважає свої дії правомірними та такими, що відповідають їх посадовим інструкціям.

Факт передачі позивачам товарно-матеріальних цінностей, як і наявність відповідної недостачі позивачами не оспорюється.

Наведені вище та досліджені в судовому засіданні докази підтверджують ті обставини, що відповідачем були належним чином зафіксовані допущені позивачами порушення. До прийняття відповідного рішення про застосування дисциплінарного стягнення отримані відповідні пояснення з приводу конкретних порушень, за які до позивачів було застосовано дисциплінарні стягнення, що чітко прописано у відповідних наказах, які винесені в межах визначених КЗпП строків та законність винесення яких підтверджені судовими рішеннями.

Як на підставу задоволення даних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 посилається на незаконність встановлення на АЗС комп’ютерної системи, яка здійснює контроль за відпуском ПММ , а також наявність відповідної похибки, яка залежить від заповнення ємностей із ПММ.

З таким твердженням не може погодися суд, оскільки з листа директора TOB «НАФТОГАЗ ІНЖИНІРИНГ» від 04 серпня 2017 року (т. 1 а.с. 249), на який посилаються позивачі, вбачається, що сертифікат на вказане обладнання надати неможливо, оскільки воно не є метрологічним, не виконує фіскальних функцій, не має механізму друку фіскальних звітів, не реєструється в державних органах та не вимагає обов'язкової сертифікації. Вказаний комплекс програмних і технічних засобів та спеціалізований контрольно-касовий апарат (СЕККА) «ND74» виробляються компанією ТОВ «НД ПРОДАКШН», що є постачальником технічних рішень для автоматизації АЗС, нафтобаз та газових сховищ. Виробник має необхідні знання та досвід у створенні систем керування для АЗС, СЕККА «ND74» внесено до державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій в розділі «Спеціалізовані електронно-касові апарати для реалізації пального». СЕККА відповідає технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій та іншим вимогам діючого законодавства щодо обладнання такого типу, про що свідчить наданий сертифікат. Крім цього, сторони в судовому засіданні не заперечували, що відпустити пальне без використання вказаного комплексу, є неможливим. Отже, доводи про те, що дані системи управління відпуску палива на базі комплексу програмних і технічних засобів КПТЗ НД 2017 КІ, не можна брати до уваги через відсутність відповідного сертифікату, суд не може взяти до уваги, оскільки таке ґрунтується лише на припущеннях та жодними доказами не підтверджено. Суд зважає також на те, що виробник засвідчив необов'язковість сертифікації вказаного комплексу, а не її відсутність. При цьому, правильність роботи програмного забезпечення підтверджується щоденними звітами операторів, які підтверджують правильність команд, що набираються оператором та передаються програмою для відпуску ПММ паливно-роздавальними колонками та відповідають відомостям видачі ПММ. Жодних клопотань чи заяв про збій у роботі вказаної системи оператори не подавали. Крім того, відомості про виявлену недостачу, які підтверджені відповідним актом перевірки в повній мірі відповідає тим даним, які зафіксовані за допомогою вказаного обладнання.

Суд вважає за необхідне зазначити також ті обставини, у рішеннях судів від 04 жовтня 2017 року та 13 грудня 2017 року визнано звіт, створений за допомогою системи управління відпуском палива на базі комплексу програмних і технічних засобів належним та допустимим доказом виявлених фактів невідповідності відпуску пального операторами АЗС ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Що стосується прив’язки до недостачі наповнення ємностей із паливно-мастильними матеріалами, такі твердження не були підтверджені позивачами в судовому засіданні належними доказами.

Таким чином, вирішуючи даний спір, суд приходить до висновку, що на позивачів цілком законно було покладено обов’язок провести відшкодування шкоди, заподіяної недостачею паливно-мастильних матеріалів, а зазначені ними у позовній заяві підстави для скасування відповідного наказу були спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.30,31,128,130,134?135-3,136,138, 139,140,147-150,231-233 КЗпП України, ст.ст. 259,263,264,272 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» , Структурного підрозділу НГВУ «Чернігівнафтогаз» про визнання незаконним наказу №509 від 21.06.2017 року «Про перевірку КРС СНПР ПАТ «Укрнафта» – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання протягом 30 днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Апеляційного суду Чернігівської області.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідний суд.

У зв’язку із проголошенням лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення

Суддя: