Рішення № 73084667, 22.03.2018, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1831/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді - Горщар А.Г.

за участю секретарів Калінки А.А., Салюк Т.М.

позивачки ОСОБА_1, її представників ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3, представників відповідачки ОСОБА_4 – ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Полонської міської ради Хмельницької області про визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку та рішень Полонської міської ради, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням збільшень, просила визнати недійсними та скасувати: рішення виконавчого комітету Полонської міської ради № 667 від 21.01.1998 року в частині передачі для ОСОБА_4 земельної ділянки, розташованої в с. Ганнусине, вул. Шкільна, 59, Полонського району, Хмельницької області, площею 0,10 га – для обслуговування житлового будинку; рішення Полонської міської ради № 11 від 28.11.2011 року про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо посвідчення права на земельну ділянку, розташовану за вказаною адресою, для обслуговування житлового будинку, з метою передачі її у приватну власність орієнтовною площею – 0,0900 га; рішення Полонської міської ради № 13 від 26.12.2011 року про передачу вищезгаданої земельної ділянки площею 0,1003 га у власність ОСОБА_4; державний акт, виданий Полонською міською радою 27.03.2012 року, на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1003 га, розташовану в с. Ганнусине, вул. Шкільна, 59, кадастровий номер 6823610101:02:001:0057; визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0516 га за набувальною давністю і відновити втрачене землекористування.

В обґрунтування позову зазначала, що між нею та ОСОБА_4 виник земельний спір, оскільки остання таємно, безпідставно і незаконно приватизувала у 2012 році зазначену земельну ділянку, в яку увійшла також земельна ділянка площею 0,0516 га, котрою вона та її родичі користуються понад 40 років, а на даний час цієї землею користується її дочка ОСОБА_2 Посилаючись на те, що ОСОБА_4 жодного дня не користувалась вказаною земельною ділянкою, а тому Полонська міська рада незаконно передала їй у власність спірну земельну ділянку, а відтак, вище перелічені рішення міської ради та державний акт про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку є недійсними і підлягають скасуванню. Також вказала, що оскільки вона протягом більше сорока років добросовісно, відкрито і безперервно користується вищезгаданою земельною ділянкою, тому на підставі ст.119 ЗК України за нею має бути визнано право власності на вказану земельну ділянку площею 0,0516 га за набувальною давністю і відновлене втрачене землекористування.

В судовому засіданні позивачка та її представники заявлені позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачки ОСОБА_4 – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позов не визнали, а остання пояснила, що спірна земельна ділянка належить для родини ОСОБА_4, які передали її у тимчасове користування для членів сім’ї ОСОБА_1. При здійсненні приватизації в 1998 році для ОСОБА_4 були передані у власність земельні ділянки, які рахувались за нею згідно земельно-кадастрових документів, в тому числі і 0,10 га земельної ділянки для обслуговування жилого будинку та господарських споруд, однак частиною цієї земельної ділянки площею 0,05 га продовжувала користуватись ОСОБА_1 та члени її сім’ї. В 2011-2012 роках ОСОБА_4 документально оформила своє право власності на вказані земельні ділянки, отримавши на них відповідні державні акти.

Представник Полонської міської ради також позов заперечила, пояснила, що міська рада правомірно передала у власність для ОСОБА_4 спірну земельну ділянку, яка перебувала у її законному землекористуванні, про що свідчать дані земельно-кадастрової документації по с. Ганнусине. У користуванні позивачки документально спірна земельна ділянка не перебувала, а тому вона не має на неї ніяких прав. Також зазначила, що за ОСОБА_1 не може бути визнано право власності на вказану земельну ділянку за набувальною давністю, оскільки відповідно до ст.119 ЗК України вирішення такого питання не належить до компетенції суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.

Встановлено, що для ОСОБА_4 належить на праві власності житловий будинок, розташований в с. Ганнусине, вул. Шкільна № 59, про що свідчать дані свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 29.12.2009 року (а.с.51).

Позивачка ОСОБА_1 до 2015 року проживала також в с. Ганнусине по вул. Шкільна № 52, в будинку який з 17.12.1998 року належав її чоловікові ОСОБА_8, котрий 16.10.2009 року порадував його дочці ОСОБА_2 (а.с.9).

Згідно даних колгоспних земельно-шнурових книг станом на 1950 рік за дворогосподарством ОСОБА_4 рахувалась присадибна земельна ділянка загальною площею 0,34 га, а за дворогосподарством ОСОБА_8 присадибна земельна ділянка числилась площею 0,35 га (а.с.72-73).

Рішенням виконавчого комітету Полонської міської ради № 667 від 21.01.1998 року для ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку, розташовану в с. Ганнусине, 59 загальною площею 0,35 га, в тому числі 0,10 га для обслуговування жилого будинку та 0,25 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.75).

Цим же рішенням також передано у приватну власність ОСОБА_9 земельну ділянку, розташовану в с. Ганнусине, вул. Шкільна, 52 загальною площею 0,35 га в тому числі 0,10 га для обслуговування жилого будинку та 0,25 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.78).

Рішенням Полонської міської ради № 11 від 28.11.2011 року для ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права на земельну ділянку, розташовану в с. Ганнусине, вул. Шкільна, 59 для обслуговування житлового будинку, з метою передачі її у приватну власність орієнтовною площею – 0,0900 га (а.с.19), після чого їй Полонський районний відділ Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» виготовив таку технічну документацію на вказану земельну ділянку площею 0,1003 га, з присвоєнням кадастрового номеру 6823610101:02:001:0057 (а.с.92-111).

Рішенням Полонської міської ради № 13 від 26.12.2011 року вищезгадану земельну ділянку площею 0,1003 га передано у власність для ОСОБА_4 та 27.03.2012 року їй видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1003 га, розташовану в с. Ганнусине, вул. Шкільна, 59, кадастровий номер 6823610101:02:001:0057 (а.с.46).

За позицією позивачки, для ОСОБА_4 перейшла у власність земельна ділянка площею 0,0516 га, якою остання ніколи не користувалась, а вказану земельну ділянку понад 40 років використовує вона та її дочка ОСОБА_2

02.11.2017 року ОСОБА_1 звернулась до міського голови Полонської міської ради об’єднаної територіальної громади із заявою, в якій просила на підставі ст.119 ЗК України передати їй зазначену земельну ділянку орієнтовною площею 0,05 га у власність за набувальною давністю (а.с.136), в чому їй було відмовлено із мотивів, що ця земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_4

Вирішуючи питання законності позовних вимог заявлених ОСОБА_1, суд виходить із такого.

Відповідно до положень Земельного Кодексу Української РСР 1970 року земля громадянам СРСР надавалась в безоплатне, безстрокове або тимчасове користування в порядку відведення на підставі, зокрема, рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів (статті 13-16).

Згідно ст.20 названого Кодексу право землекористування громадян, які проживали в сільській місцевості, засвідчувалось записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Земельний Кодекс України 1990 року став передбачати право громадян на одержання безоплатно у власність земельних ділянок, які знаходились у їх користуванні, зокрема, для ведення особистого підсобного господарства, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель. Зазначені земельні ділянки передавались у власність громадянина на підставі його заяви та матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо) за рішеннями сільських, селищних, міських рад народних депутатів, або їх виконавчих органів (статті 3, 6, 17 цього Кодексу).

Статтею 118 ЗК України 2001 року (у редакції чинній на час винесення Полонською міською радою оскаржуваних рішень) визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, який, зокрема, встановлює, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної місцевої ради за місцем знаходження земельної ділянки, яка у місячний строк приймає рішення на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Як вбачається із вищенаведених доказів, згідно записів земельно-шнурових книг за дворогосподарством ОСОБА_4 рахувалась земельна ділянка площею 0,34 га.

Дана земельна ділянказагальною площею 0,35 га, в тому числі 0,10 га для обслуговування жилого будинку, відповідно до рішення виконавчого комітету Полонської міської ради № 667 від 21.01.1998 року передана для відповідачки у власність.

Рішенням Полонської міської ради № 11 від 28.11.2011 року для ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права на земельну ділянку, з метою передачі її у приватну власність орієнтовною площею 0,0900 га – для обслуговування жилого будинку та господарських споруд, а в послідуючому, рішенням цієї ж ради № 13 від 26.12.2011 року вказану земельну ділянку площею 0,1003 га передано для ОСОБА_4 у власність, та 27.03.2012 року їй видано державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

Таким чином, суд вважає, що оскаржувані позивачкою рішення міської ради та видача для ОСОБА_4 державного акту на право власності на спірну земельну ділянку не суперечить наведеним нормам земельного законодавства, оскільки ця земельна ділянка, починаючи з 1950 року, знаходилась у законному користуванні членів сім’ї ОСОБА_4 та в послідуючому Полонська міська рада, у передбаченому законом порядку, передала її у власність для відповідачки.

При цьому, площа земельної ділянки призначеної для обслуговування жилого будинку та господарських споруд при набутті ОСОБА_4 права власності на неї, практично не змінилась.

В той же час позивачка не надала належних та достатніх доказів, які би свідчили, що спірна земельна ділянка площею 0,0516 га була виділена для неї у встановленому законом порядку, зокрема, у згаданій земельно-шнуровій книзі не міститься записів про те, що дана земельна ділянка перебувала у користуванні сім’ї ОСОБА_1.

Відповідно до ст.119 ЗК України 2001 року громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, за змістом наведеної статті Земельного Кодексу суд не наділений повноваженнями визнавати за громадянами право власності або ж право користування земельною ділянкою за набувальною давністю, а тому заявлена позивачкою про це позовна вимога також задоволенню не підлягає.

Керуючись наведеним, ст.ст.81, 259, 263-265, ч.1 ст.268, ст.ст.352, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення набирає законної сили після тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення, якщо на нього не буде подано апеляційну скаргу учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено – 30.03.2018 року.

Позивач – ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: м. Кам`янське, АДРЕСА_1, поштовий індекс 51909.

Відповідач – ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_2, місце проживання: сщ. Богданівці, вул. Заводська, 1/28, Хмельницького району, Хмельницької області, поштовий індекс 31344, місце реєстрації: с. Ганнусине, вул. Шкільна, 59, Полонського району, Хмельницької області, поштовий індекс 30500.

Відповідач – Полонська міська рада Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04060743, місцезнаходження: м. Полонне, вул. Лесі Українки, 113, Хмельницької області, поштовий індекс 30500.

Суддя: