Рішення № 73084264, 30.03.2018, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/76/18

Провадження № 2-о/670/6/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Потапова О.О.

з участю секретаря Корчової А.І.,

представника заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Віньківці цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа – Віньковецький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану громадян ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Хмельницькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаною заявою, у якій просить:

-встановити факт того, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 являються її рідними батьками - батьком та матір’ю;

-встановити факт того, що ОСОБА_4 являється дочкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, поляка за національністю та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, польки за національністю.

Свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 її рідні батьки. Але документи, що підтверджують їх родинність та приналежність до польської національності не збереглися. В тих документах, що існують – допущені помилки, що унеможливлює встановлення вказаних юридичних фактів в позасудовому порядку.

У свідоцтві про її народження допущені помилки, а саме:

-у графі «мати» її матір’ю записана «Рибак Марія Францівна» замість «Вермінська Марія Францівна».

-у графі «батько» міститься виправлення по-батькові з «Іванович» на «Миколайович».

Батьками її матері ОСОБА_4 був її дід ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за національністю поляк та ОСОБА_4 (дівоче прізвище - Кржемінська) ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, за національністю полька. Матір’ю її матері ОСОБА_4 була її бабка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, за національністю «полька».

Зазначає, що книги реєстрації актів про народження в с. Станіславівка Віньковецького району Хмельницької області за 1934 рік не збереглося, її мати ОСОБА_4 (у свідоцтві про народження - ОСОБА_5) завжди носила/мала дівоче прізвище «Вермінська» та ніколи не перебувала у зареєстрованих шлюбних відносинах із її батьком ОСОБА_5.

Підтвердити шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є не можливим, оскільки документи не збереглись, а згідно довідки Державного архіву Хмельницької області надання інформації про підтвердження шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не можливо, у зв’язку із тим, що книги реєстрації актів про шлюб с. Станіславівка Хмельницької області за 1929-1933 рік не надходили.

На даний час виникла необхідність підтвердження родинності для впорядкування особистих документів, внесення відповідних змін до них з метою подальшого підтвердження свого польського походження. Через наявність таких помилок та розбіжностей у свідоцтві про народження, а також через відсутність записів та документів про народження її матері, виникли труднощі в оформленні документів, необхідних для отримання карти поляка. Також неможливо відновити втрачені документи.

У судовому засідання представник заявника заяву підтримала з підстав визначених в заяві, просила вимоги задовольнити.

Звернула увагу суду на те, що достатньо доказів, які вказують на підтвердження фактів родинних відносин вказаних осіб, а саме показання свідків, сімейні фотографії з написами, виписки з погосподарських книг, архівна справа реабілітованої особи. Повідомила, що діючий КпШС редакції 1926 року допускав фактичні шлюбні відносини і прирівнював їх до юридичних.

Представник заінтересованої особи, Віньковецький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану громадян ОСОБА_3 територіального управління юстиції у Хмельницькій області, будучи повідомленим належним чином про дату і час розгляду справи, у суд на розгляд не з’явився, відповідно до ч.3 п.1 ст.223 ЦПК України розгляд справи проведено без його участі.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно свідоцтва про народження заявниці (актовий запис № 43) у графі «мати» її матір’ю записана «Рибак Марія Францівна». У графі «батько» – «Рибак Броніслав Миколайович». У запису міститься виправлення по-батькові з «Іванович» на «Миколайович».

Те, що ОСОБА_9 і ОСОБА_4 одна і та ж особа, яка жила без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10

ОСОБА_4 і ОСОБА_5 проживали спільно на території Зіньківської сільської ради в с. Станіславівка і мали дітей, що підтверджено витягом з погосподарської книги за 1980 – 1982 роки. В ній їх донькою записана ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.

Згідно вимог Закону «Про сільську Раду депутатів трудящих УРСР» від 02.06.1968 року, кожна сільська рада вела погосподарські книги, в яких відповідним записом посвідчувалося право землекористування всіх громадян на території сільської ради, в особовому рахунку вказувались прізвище, ім’я та по батькові глави сім`ї, на ім’я якого відкрито особовий рахунок, він і був власником будинку.

В зазначеній книзі головою сім’ї записана ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 її чоловік ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, і заявниця записана їх донькою.

Вказані записи свідчать про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали однією сім’єю, а свідок ОСОБА_11 (тепер ОСОБА_10) також записана їх донькою. Цей свідок стверджує, що батько жив певний період, а потім покинув сім’ю, оскільки батьки не перебували у зареєстрованому шлюбі. Це підтверджено і витягом з ДРАЦС № 00017362400 від 24.11.2016 року.

Виправити допущені в актових записах помилки відділ РАЦС не має можливості, про що повідомив заявниці листом – висновком від 10.02.2017 року, а сама ОСОБА_4 06 грудня 1998 року померла (свідоцтво серії 1-БВ № 294204).

Із аналізу наведених доказів підтверджено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 являються батьком та матір’ю заявниці.

Частиною 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження також справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Те, що батьками матері заявниці ОСОБА_4 був її дід ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за національністю поляк та ОСОБА_4 (дівоче прізвище – Кржемінська) ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, полька за національністю, підтверджено матеріалами архівної кримінальної справи 11-16791 УКГБ по Хмельницькій області. В ній зазначено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за національністю поляк, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_6 був розстріляний, за те, що був членом польського молодіжного угрупування, яким керував ксьондз. В 1978 році він був реабілітований.

Із його особистих показань слідчому випливає, що він мав дружину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та доньку ОСОБА_4. Те, що його дружина належала до польської національності підтверджується копією погосподарської книги за 1944-1946 роки с. Станіславівка, в якій є записи про це та про її дітей ОСОБА_4 і Станіслава. Вказані обставини косвено підтверджені сімейними фотографіями, на яких свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_10 впізнали родичів та записами на їх тильній стороні з характерними польськими іменами людей.

Хоча не знайшло підтвердження реєстрації шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_6 (дівоче прізвище – Кржемінська) ОСОБА_7, але до 1944 року Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР 1926 року допускав перебування осіб у фактичних шлюбних стосунках з відповідними юридичними наслідками. ОСОБА_13 від 08 липня 1944 року фактичні шлюбні стосунки були позбавлені юридичної сили.

Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення факту приналежності до польської національності заявникові необхідно для ідентифікації його, як поляка, та отримання «Карти поляка».

Відповідно до ст. 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду та віросповідання.

Відповідно до вимог ст.ст. 269, 270, 300 ЦК України, право на національність є особистим немайновим правом.

Згідно зі ст. 269 ЦК України, особисті немайнові права належать кожній особі від народження або за законом, а відповідно до ст. 271 цього ж кодексу, зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Відповідно до ч.1 ст. 300 ЦК України фізична особа має право на індивідуальність.

Згідно з ч.2 ст. 300 ЦК України, фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтями 1 та 3 Закону України «Про національні меншини в Україні» гарантується громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості і самовиявлення. Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах. При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини. До національних меншин належать групи громадян країни, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.

Статтею 1 Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин від 01.02.1995 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин» від 09.12.1997 року встановлено, що захист національних меншин та прав і свобод осіб, які належать до цих меншин, є невід'ємною частиною міжнародного захисту прав людини і як такий є одним з напрямків міжнародного співробітництва.

Відповідно до ст. 3 Конвенції кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Частиною 1 статті 11 цієї Конвенції визначено, що сторони зобов'язуються визнавати за кожною особою, яка належить до національної меншини, право використовувати своє прізвище (по батькові) та ім'я мовою меншини, а також право на їх офіційне визнання, відповідно до умов, передбачених у їх правових системах.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення (п.1 Постанови ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року).

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 бажає відновити своє етнічне польське походження, оскільки відзначає релігійні свята за Григоріанським календарем, згідно документів досліджених у судовому засіданні дід і баба заявника належать до польської національності.

Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані суду докази у їх сукупності, перевіривши відповідність вимогам діючого законодавства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заяви ОСОБА_2, оскільки обставини, на які вона посилається в своїй заяві, знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 11, 55, 124 Конституції України, ст. 300 ЦК України, ст. ст. 293, 294, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Встановити, що батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, являються ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, і ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9.

Встановити факт того, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, являється дочкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, поляка за національністю та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, польки за національністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Хмельницької області через Віньковецький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Потапов