Ухвала суду № 73083739, 29.03.2018, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа № 671/67/18

У Х В А Л А

29 березня 2018 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі: головуючої судді Ніколової С.В., з участю секретаря судового засідання Ковбасюк Т.П., представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Волочиськ клопотання про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Війтовецька об'єднана територіальна громада в особі Війтовецької селищної ради про визнання дій незаконними та зобов'язати вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернувся до суду з цивільним позовом до головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання незаконними дій головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо відмови у наданні йому, позивачу, дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2.00 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства під будівлями і дворами, за межами населеного пункту Війтовецької селищної ради та зобов'язання відповідача повторно розглянути його звернення та вирішити його по суті відповідно до вимог земельного законодавства України.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 подала суду письмове клопотання про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вважає, що позивач оскаржує дії відповідача, вчинені ним при здійсненні владних управлінських функцій. Вказує, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому дана справа підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. В обгрунтування клопотання посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 19 січня 2016 року.

Представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проти закриття провадження заперечили, вважають, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки такий виник із земельних відносин.

Заслухавши думку учасників справи, суд враховує наступне.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення..

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, зокрема коли розгляд таких справ передбачений Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 19 КАС України).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Із аналізу наведених процесуальних норм випливає, що для віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду визначальними є його публічно-правовий характер та суб'єктний склад спірних правовідносин.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 01.03.2013 року № 3 “Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ”, при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-право вим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

До адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Таким чином, визначальні ознаки приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано нормами ст. 118 ЗК України.

За змістом ч. ч. 6 — 9 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання з відповідними додатками до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган з додаванням договору на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином у громадянина виникає право на земельну ділянку на підставі рішення відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування про надання її у власність, а не на підставі рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Отримання дозволу на розроблення не означає обов'язкове позитивне вирішення питання про надання земельної ділянки у власність. Внаслідок прийняття такого рішення у особи не виникає право цивільне.

Виходячи зі змісту позовних вимог, предметом спору є правомірність дій відповідача у не вирішенні поставлених у заяві питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому суд вважає, що між сторонами виник публічно-правовий спір та вказані спірні правовідносини повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Спір у даній справі не стосується цивільного права, тобто правомірності користування позивачем чи третіми особами земельною ділянкою, захист якого має бути здійснений згідно положень ст. 19 ЦПК України, а стосується врегулювання спору, що виник між його учасниками.

У спірних правовідносинах відповідач як суб'єкт владних повноважень реалізує свої контрольні функції у сфері управління, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, що узгоджується з аналогічною правовою позицією у постановах судової палати у адміністративних справах Верховного Суду України від 19 січня 2016 року (№ 21-3690а15), від 7 червня 2016 року (№ 21-1341а16), від 13 липня 2016 рок у (№ 21-1265а16), від 11 жовтня 2016 року (№806/3787/13-а).

При цьому суд враховує, що Верховний Суд України вирішував питання усунення розбіжностей у застосуванні судом згаданих положень норм права, зокрема, у постановах від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14), 9 грудня 2014 року (справа № 21-308а14), 24 лютого 2015 року (справа № 21-34а15), 29 вересня 2015 року (справа № 826/10205/14) 6 жовтня 2015 року (справа №21-1306а15) суд сформулював правовий висновок про те, що, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 19, п. 1 ч. 1 ст. 255, ст. 353 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання представника відповідача головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області задовольнити.

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання дій незаконними та зобов'язати вчинити дії у звязку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Повідомити позивача про те, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя: