Рішення № 73083059, 19.03.2018, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/703/17

Провадження № 2/648/24/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року Білозерський районний суду Херсонської області

в складі головуючого - судді: Сокирко Л.М.,

при секретарі: Онофрійчук Л.О.,

за участю: позивачки: ОСОБА_1,

представників відповідачки ОСОБА_2 – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Білозерка Херсонської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Четверта Запорізька державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

Позивачі 10 березня 2017 року звернулися до суду із позовом до ОСОБА_6 сільської ради Білозерського району Херсонської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Четверта Запорізька державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В ході судового засідання, судом було замінено неналеженого відповідача ОСОБА_6 сільську раду Білозерського району Херсонської області на ОСОБА_2 (спадкоємця першої черги за законом).

Позивачі просили суд, визначити їм додатковий строк тривалістю два місяці, після набрання рішенням законної сили, для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7, мотивуючи позов тим, що 27 та 28 лютого 2017 року кожній окремо, їм стало відомо про те, що 15 жовтня 2015 року відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_7, який на випадок свої смерті заповів їм квартиру № 5, розташовану в будинку № 126 Б по вул. Жовтнева в с. Дар’ївка Білозерського району Херсонської області. Зазначили, що з ОСОБА_7 вони тривалий час перебували в дружніх стосунках, працювали на одному підприємстві та мешкали у гуртожитку. Однак, останні роки життя ОСОБА_7 припинив з ними спілкування ймовірно із-за невиліковної хвороби, на яку останній страждав та не бажав , щоб вони його бачили у безпорадному стані.

Про факт смерті ОСОБА_7 та про існування на їхнє ім’я заповіту, складеного від його імені, вони дізналися лише з повідомлення нотаріуса, а тому вважають, що пропустили строк на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом з поважних причин.

Позивачі в судовому засіданні 4 липня 2017 року позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. В наступні судові засідання позивачка ОСОБА_5 не прибула, подала до суду заяву, в якій просила продовжити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що позивачі знали про наявність заповіту, складеного ОСОБА_7 на їх користь та про його смерть їм було відомо ще в жовтні 2015 року.

Представник третьої особи – Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори в судове засідання не прибув, надав до суду заяву, в якій просив справу розглядати без присутності представника.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про смерть (серія І-ЖС № 340439), ОСОБА_7 помер 15 жовтня 2015 року в м. Запоріжжі.

21 березня 2016 року, Четвертою Запорізькою державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 93/2016 до майна померлого 15 жовтня 2015 року ОСОБА_7, із матеріалів якої вбачається, що 21 березня 2016 року до нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_2 від 14 березня 2016 року, відповідно до якої, вона як спадкоємець по закону, приймає спадщину після смерті сина ОСОБА_7. В зв"язку з відкриттям спадщини, нотаріусом 7 грудня 2016 року була отримана Інформаційна довідка зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 46058462, відповідно до якої, було знайдено інформацію про наявність заповіту ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та в подальшому від приватного нотаріуса ОСОБА_8 витребувано заповіт, складений ОСОБА_7 9 вересня 2008 року. За вказаним заповітом, ОСОБА_7 всю належну йому на праві власності квартиру № 5, розташовану в будинку № 126 Б по вул. Жовтнева в с. Дар’ївка Білозерського району Херсонської області заповідав ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, в рівних частках кожній. 20 лютого 2017 року нотаріус повідомив ОСОБА_5, а 28 лютого - ОСОБА_1 про те, що 15 жовтня 2015 року відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_7, спадкоємцями якого вони є за заповітом.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини відповідно до ст. 1270 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов"язані з обєктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до абз. 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основопожних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року, при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Вобґрунтування позовних вимог позивачі послалися на те, що в останні роки життя ОСОБА_7, вони з ним не спілкувалися, думали, що він переїхав проживати із м. Запоріжжя до Херсонської області. Про наявність заповіту, їм нічого відомо не було, крім того, жодних повідомлень від рідних померлого або інших осіб про його смерть не отримували, а тому вважать, що строк для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини вони пропустили з поважних причин.

Однак, дані посилання позивачів спростовуються показами свідків, які були допитані в ході судового засідання.

Так, свідок ОСОБА_9, суду пояснив, що він є рідним братом ОСОБА_7, який проживав в м. Запоріжжі. В 2008 році брат продав квартиру в м. Запоріжжі, та купив квартиру в с. Дар"ївка Білозерського району Херсонської області, однак за станом здоров"я проживати в с. Дар"ївка не хотів, так як постійно проходив лікування в м. Запоріжжя, а тому повернувся проживати до м. Запоріжжя. Влітку 2009 року брат приїхав в гості до матері та остання говорила йому, що потрібно робити ремонт в квартирі, яку він купив в с. Дар"ївка. Однак брат відповів, що ремонт робити не потрібно, так як він уже її заповів своїм подругам ОСОБА_5 та ОСОБА_1 по 1/2 частині, так як думає, що вони будуть за ним доглядати, а потім, можливо змінить заповіт на когось одного, хто буде з ним.

Свідок ОСОБА_10, суду пояснила, що вона є родичкою ОСОБА_7, та їй відомо, що останній постійно жив в м. Запоріжжі, мав там квартиру, а згодом її продав та купив квартиру в с. Дар"ївка Білозерського району Херсонської області. В 2009 році ОСОБА_7 приїздив до матері в гості, говорив, що жити в Херсоні, за станом здоров"я він не може. Родичі пропонували ОСОБА_7 квартиру, розташовану в с. Дар"ївка залишити брату, але той відмовився та повідомив, що квартиру він вже "переписав на коханок ОСОБА_5 і ОСОБА_1".

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що була знайома з ОСОБА_7 з 1979 року, а також їй відомо, що ОСОБА_7 підтримував відносини з ОСОБА_1, він кохав її та зберігав у себе її портрет. Про те, що ОСОБА_7 склав заповіт на позивачів, їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_12, суду пояснив, що з ОСОБА_7 він був знайомий з 2000 року та останні десять років свого життя ОСОБА_7 проживав у нього в будинку, як член сім"ї. Так як ОСОБА_7 хворів, то він радився з ним, хто буде його доглядати, на кого скласти заповіт. Спочатку він хотів переписати належну йому в Херсонській області квартиру йому, а згодом сказав, що перепише її по 1/2 частині на ОСОБА_1 та ОСОБА_5, щоб вони за ним доглядали. Коли ОСОБА_7 вже був "лежачим", то просив його покликати нотаріуса, так як він хоче переписати заповіт з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на нього. Позивачі знали, що ОСОБА_7 склав на них заповіт, так як вони йому "навмисно" дали свої документи. Людмила приходила до нього в будинок, щоб провідати ОСОБА_7 за два-три місяці до його смерті. На похорони ОСОБА_7, позивачі не приходили, хоча знали про його смерть. Після поховання ОСОБА_7 йому телефонувала ОСОБА_1 та "піднімала питання" про квартиру ОСОБА_7, розташовану в Херсонській області, так як їй було відомо, що ОСОБА_7 заповів їй та ОСОБА_5 по 1/2 частині зазначеної квартири.

Крім того, на запитання учасників процесу, свідок ОСОБА_12 відповів, що дійсно, у нього якись час працювала ОСОБА_5, однак з нею він ніяких угод не укладав, її особистих документів (паспорт, ідентифікаційний код) не бачив. Копій вказаних документів у нього також не було. Його хатня робітниця ОСОБА_13, розповідала йому, що бачила, як ОСОБА_5 приносила ОСОБА_7 документи для складання заповіту.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що в 2004 році в будинку ОСОБА_14 вона познайомилась із ОСОБА_7 Їй також відомо, що ОСОБА_7 спілкувався із ОСОБА_5 та що він склав заповіт на ОСОБА_5 та ОСОБА_1, останні приходили до нього, коли від нього можна було щось "отримати", тобто з корисливих мотивів. Юрій перед складанням заповіту брав у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 документи (паспорта, ідентифікаційні коди). Людмила приходила до ОСОБА_7 незадовго до його смерті, говорила, що "їй нічого не потрібно" та після її відвідин ОСОБА_7 був дуже засмучений. На третій, або на четвертий день після смерті ОСОБА_7 їй телефонувала ОСОБА_1, та сказала що їй "нічого не потрібно".

В ході судового засідання, позивачка ОСОБА_1 на спростування показів свідків пояснила, що дійсно давала ОСОБА_15 свій паспорт, так як останній хотів зробити подарунок її доньці, а саме купити фотоапарат, а для цього йому був потрібний паспорт, тому вона передала йому паспорт, в обкладинці якого також знаходився ідентифікаційний код. Крім того, позивачка ОСОБА_1 в одному із судових засідань, повідомляла, що розмовляла із ОСОБА_5 по телефону, коли в тої був день народження (згідно паспортних даних ОСОБА_5 народилася 16 жовтня 1969 року) та їй стало відомо про смерть ОСОБА_7 А також вона дійсно звонила до ОСОБА_12, щоб забрати свою фотографію, яка знаходилась у ОСОБА_7 Позивачка ж ОСОБА_5, пояснювала, що її паспорт знаходився у ОСОБА_12, так як вона в нього деякий час працювала, а тому ним міг скористатися ОСОБА_7 Крім того, позивачка в судовому засіданні зазначила, що була у ОСОБА_7 за два тижні до його смерті, біля нього була доглядальниця, яку для нього найняв ОСОБА_12 а також, їй 16 жовтня 2015 року стало відомо, що ОСОБА_7 помер.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачі були обізнані з тим, що спадкодавець ОСОБА_7 склав на їхнє ім"я заповіт, а також про смерть ОСОБА_7 їм було відомо в жовтні 2015 року. Зазначені позивачами причини пропуску процесуального строку , суд вважає не поважними.

Так як позивачами не надано суду достатніх доказів на підтвердження того, що вони пропустили строк звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з поважних причин, суд не знаходить підстав для задоволення їх позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 7-13, 81, 200, 206, 247, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 1220, 1270, 1272 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Четверта Запорізька державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області учасниками процесу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Сокирко Л.М.