Рішення № 73082882, 23.02.2018, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/2438/17

Провадження № 2/653/382/18

РІШЕННЯ

іменем України

"23" лютого 2018 р. Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді - Венглєвської Н.Б.,

секретаря - Копєйко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Щасливцевська сільська рада, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди батька.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона з 29.11.2002 року по 26.10.2016 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі. Під час спільного життя у них народилася дитина син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач після розірвання шлюбу повноцінно вихованням дитини не займається, не приймає участі у фізичному, духовному та моральному розвитку дитини. Крім того, відповідач безпідставно чинить перешкоди їй у здійсненні нею заходів, спрямованих на покращення здоров»я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, яке виражається в тому, що відповідач відмовляється надати у передбаченому законодавством України порядку дозвіл на виїзд малолітнього ОСОБА_3 за кордон для відпочинку та оздоровлення, а також для побачення з рідними її сім»ї , а також рідні відповідача, які проживають на в АР Крим.

У м. Сімферополь, АР Крим постійно мешкає її бабуся, яка являється прабабою для сина ОСОБА_3, ОСОБА_5, у якої власне житло і за станом здоров'я та віку не може приїздити до них в м.Генічеськ Херсонської області. Вона постійно провідує її, а її син, який являється правнуком ОСОБА_5 цього зробити не може. В АР Крим досить сприятливі умови для покращення здоров'я, особливо для дитини. Крім того, виїзд дитини за кордон сприятиме розширенню світогляду дитини та добре позначиться на його духовному та інтелектуальному розвитку як особистості, сприянню родинних відносин з родичами, які проживають в АР Крим. Відповідач по справі, безпідставно не надає згоди на виїзд дитини за межі України. При цьому жодних вагомих аргументів, які б пояснювали та обґрунтовували його відмову, відповідач не надає.

Вона вважає, що така позиція її колишнього чоловіка і батька неповнолітнього сина ОСОБА_3, шкодить інтересам дитини та не сприяє його всебічному та гармонійному розвитку, порушує право дитини на повний розвиток його особистостей та вказує на зловживання відповідачем своїми батьківськими правами.

Для відпочинку та з метою оздоровлення дитини, позивачка має намір вивезти сина до АР Крим, яка на даний час є тимчасово окупованою територію. Для виготовлення на ім'я дитини проїзного документа на виїзд за адміністративну межу потрібна письмова нотаріально-посвідчена згода батька дитини. Однак отримати дану згоду на виготовлення проїзного документу для виїзду до АР Крим від батька дитини вона не може, так як відповідач відмовляється надати згоду на виїзд дитини за адміністративну межу до АР Крим, при цьому, виїзд дитини за межі адміністративного кордону України відповідає її інтересам, вона змушена була звернутися до суду з проханням про надання дозволу на виїзд її малолітнього сина, за межі адміністративного кордону України АР Крим, без згоди на такий виїзд відповідача ОСОБА_2 та дозволу на виготовлення проїзного документу для виїзду дитини за кордон.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали повністю та обставини викладені в позові. Просять суд постановити рішення про надання дозволу на виїзд дитини до АР Крим, терміном на два роки, що буде достатнім для відпочинку та оздоровлення їх спільної дитини. .

Відповідач ОСОБА_2. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, заперечував у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтував тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та недоведеними позивачкою, необхідності виїзду до АР Крим для відвідування прабабусі не має, оскільки вона сама приїздить до м.Генічеська і вона має змогу бачитися та спілкуватися з правнуком. Зазначив, що ТОТ АР Крим є небезпечним місцем для перебування дитини, у зв'язку з окупацією цієї територією Російською Федерацією, оскільки трапляються різноманітні сутички та провокації, що може унеможливити їх поверненню до України за місцем свого проживання. Крім того заявлений позивачем період такого дозволу явно не відповідає інтересам дитини. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, без самостінийх вимог - Щасливцевської сільської ради подав клопотання про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши пояснення сторін, та доводи сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи, судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, в період з 29.11.2002 року по 26.10.2016 року. Від шлюбу мають дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 про що свідчить свідоцтво про народження, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Генічеського районного управління юстиції Херсонської області, серії НОМЕР_1.

Як вбачається з пояснень позивача та підтверджено матеріалами справи, малолітній ОСОБА_3 з часу народження проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні та вихованні, що не заперечувалося сторонами. Після розлучення неповнолітній син проживає з матір'ю, окремо від батька. Після розлучення у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки, вони не можуть знайти спільну мову стосовно спільного виховання їх неповнолітнього сина.

З наданих позивачем документів вбачається, що у м. Сімферополь, АР Крим постійно мешкає бабуся позивачки, яка являється прабабою для сина ОСОБА_3, ОСОБА_5, у якої є власне житло в АР Крим. Також в АР Крим проживають інші родичі як з боку позивачки так і з боку відповідача. Прабабусі вже 74 роки, вона за станом здоров'я та в силу свого віку не може приїздити до м.Генічеська, однак бажає бачитися і спілкуватися як з нею так і з правнуком, через це, позивач вирішила в інтересах дитини здійснити виїзд з материкової частини України з сином до прабабусі, щоб вона змогла побачитися з правнуком. Однак, в зв'язку з анексією АР Крим Російською Федерацією, та зміною в зв'язку з цим правил виїзду громадян України за її межі, а саме, що згідно п.1 ст.4 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995р. №57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску, не має можливості скористатися своїм правом на вільний вибір місця проживання. При зверненні до відповідача з проханням про надання відповідного дозволу на виїзд дитини з матір'ю, без супроводу батька, останній відмовився надати такий дозвіл.

Поряд з цим, статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Водночас фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадяни України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 р. № 231 (із змінами).

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57 із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 р. № 231 (із змінами) визначено зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.

Статтею 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/ проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:

1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон;

2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: коли другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджує запис про батька у свідоцтві про народження дитини, і він відсутній у пункті пропуску; коли у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким прямує громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі є відповідний запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік в дипломатичному представництві України за кордоном;

3) у разі пред'явлення оригіналів документів або їх нотаріально посвідчених копій:

свідоцтва про смерть другого з батьків;

рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;

рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;

рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;

рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;

довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

Таким чином, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, підписаною Україною 21.02.1990 року, ратифікована Україною 27.02.1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

В судовому засіданні позивачем доведено необхідність виїзду дитини за межі адміністративного кордону до ТОТ АР Крим для відпочинку та оздоровлення, а також в метою зустрічі з родичами та підтримання родинних відносин з ними, що у свою чергу може позначитися на здоров'ї дитини, її психологічному і моральному стані в кращу сторону. Разом з тим, суд бере до уваги доводи відповідача в тій частині, що позивачем не доведено необхідність надання такого дозволу на два роки, та суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача частково, надавши дозвіл на виїзд дитини до АР Крим на три місяці, даний період буде достатній, щоб зустрітися та провідати прабабусею, яка мешкає на території АР Крим.

Заперечення відповідача ОСОБА_2, стосовно заборони з його боку виїзду сина до АР Крим, обгрунтовуючи нестабільною обстановкою на території АР Крим, де існують різні конфлікти та непорозуміння, що існує загроза здоров'ю їх дитини, та відсутні гарантії безпеки дитини, судом не приймаються, оскільки суд вважає, що дані заперечення відповідача є невмотивованими та дані з метою поглиблення виникших між ними непорозумінь, та такі, які не відповідають інтересам їх неповнолітнього сина, оскільки підтримання родинних зв'язків з родичами, як з боку батька так і матері є вагомим для їх неповнолітнього сина.

З огляду на викладене, з метою забезпечення гарантованих державою прав та інтересів дитини, вимоги позову, суд вважає підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 313 ЦК України, ст.ст 10-13, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Надати дозвіл ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженці м. Сімферополь, АР Крим, на виїзд дитини сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Генічеськ, Херсонської області, за межі України без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, в Автономну Республіку Крим на період у три місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Надати дозвіл ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 на оформлення паспорта/проїзного документа для виїзду за межі України неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6.

В іншій частині заявленого позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний суд, шляхом подачі протягом 30 днів після його проголошення, апеляційної скарги.

Рішення набрало чинності ____2018 року

Суддя Н.Б. Венглєвська