Вирок № 73082307, 28.03.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.03.2018 Справа №607/1722/18

Провадження 1-в/607/752/2018

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Ломакіна В.Є.,

за участю секретаря Присяжнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Тернополі кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017210010000225 від 31 серпня 2017 року про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Москва Російської Федерації, росіянки, громадянки Російської Федерації, неодруженої, на утриманні одна малолітня дитина, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 117 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської місцевої прокуратури Репети І.В., захисника Поморянського В.С. та обвинуваченої ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачена ОСОБА_1, не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, в грудні 2016 року завагітніла небажаною для неї дитиною, а тому з метою уникнення осуду знайомих та рідних вирішила приховувати вагітність та її ознаки.

З цією метою, ОСОБА_1 на медичний облік через вагітність у жіночу консультацію не стала, від проходження медичного огляду відмовилася та категорично заперечувала свою вагітність перед родичами, знайомими, та іншими особами, всілякими способами приховуючи даний факт.

29 серпня 2017 року близько 21 години ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1, відчула сильні болі в ділянці живота й у неї почалась кровотеча, а тому вона пішла до вбиральні.

Перебуваючи у вбиральні ОСОБА_1 відчула, що народжує. В ту ж мить у неї виник умисел спрямований на умисне позбавлення життя новонародженої дитини.

Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 усвідомлюючи свої дії та керуючи ними, народивши живу, доношену, зрілу та життєздатну дитину жіночої статі, вагою 2870 грам, з метою доведення свого умисну, спрямованого на умисне позбавлення життя новонародженої дитини, накрила обличчя дитини шаликом, чим перекрила їй доступ повітря до дихальних шляхів, розуміючи та усвідомлюючи, що дитина задихнеться і помре від цього, та бажаючи цього.

Внаслідок таких дій новонароджена дитина померла від механічної асфіксії.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 117 КК України визнала повністю, підтвердила зазначені в обвинувальному акті обставини, доповнити нічого не може. У вчиненому вона щиро розкаюється, просить суд суворо її не карати.

Крім власного визнання вини, обвинувачена ОСОБА_1 повністю погодилася зі всіма доказами, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували її винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст. 117 КК України, згідно повідомлення про підозру та обвинувального акту, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

З'ясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, суд, у відповідності до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні злочину та вважає, що органами досудового розслідування її дії кваліфіковано вірно за ст. 117 КК України, як умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65КК України, враховує ступінь тяжкості, характер та наслідки вчиненого злочину, її ставлення до нього та поведінку після його вчинення, особу винної, зокрема те, що вона раніше не судима, на утриманні має малолітню дитину, позитивно характеризується, конкретні обставини справи, обставини, які пом'якшують покарання - визнання нею вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину. Обставини, які обтяжують покарання відсутні. Підстав для застосування ст. 69 КК України, при призначенні покарання обвинуваченій, суд не вбачає.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_1, їй слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі. Вищевказане покарання суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене обвинуваченою, а й буде слугувати для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченою так і іншими особами.

Разом з тим, суд вважає за можливе звільнити обвинувачену ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк, оскільки виправлення останньої можливе без відбування покарання.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченої ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням їй іспитового строку, у порядку визначеному ст. 75 КК України, суд взяв до уваги те, що обвинувачена повністю визнала свою вину, щиро розкаялася у вчиненому, із врахуванням її характеризуючих даних, ступеню тяжкості вчиненого злочину.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на неї слід покласти обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно з положеннями ст. 124 КПК України, з обвинуваченої підлягають стягненню на користь держави витрати за проведення судової експертизи.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 117 КК України і призначити їй покарання за цією статтею у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй 3 (три) роки іспитового строку.

Зобов'язати ОСОБА_1, відповідно до ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути із засудженої ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення молекулярно-генетичної експертизи від 29.12.2017 року №10/883 в розмірі 2528,28 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять вісім гривень 24 копійки) в користь держави (Одержувач УДКСУ у Залізничному районі м. Львова, код ЕДРПОУ 38007594, р/р 31111115700003, МФО 825014,).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяВ. Є. Ломакін