Рішення № 73082146, 19.02.2018, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/3707/17

Провадження № 2-а/589/29/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Литвинко Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Афанасенко Т.Л.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шосткинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, третя особа Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та свої позовні вимоги мотивує тим, що вона перебуває на обліку в Шосткинському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області, як особа, яка переміщена з району проведення антитерористичної операції. До 31 липня 2017 року включно вона отримувала пенсію, яка є єдиним джерелом існування. Розпорядженням Шосткинського об’єднаного УПФУ Сумської області від 26 липня 2017 року № 4/5922 відповідач з 01 серпня 2017 року призупинив виплату пенсії через встановлення факту відсутності позивача за фактичним місцем проживання. З огляду на вимоги закону, що регулює пенсійне забезпечення, позивач вважає, що припинення виплати пенсій не ґрунтується на законі, є дискримінацією за ознакою місця проживання, а також за ознакою належності її до категорії внутрішньо переміщених осіб. У зв’язку з цим, позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо припинення нарахування і виплати їй пенсії та зобов’язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії з 01 серпня 2017 року, а також звернути рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

На позов представник відповідача подав заперечення, в якихпросить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що виплата пенсії позивачу була припинена обґрунтовано на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», в зв'язку з встановленням факту відсутності позивача за фактичним місцем проживання.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав.

Представник третьої особи у судовому засідання не підтримала позов, пояснила, що на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, яким встановлено факт відсутності ОСОБА_1 за фактичним місцем проживання, 26 липня 2017 року комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за результатами голосування прийнято рішення № 18 призупинити виплату пенсії внутрішньо переміщеній особі громадянці ОСОБА_1 з 01 серпня 2017 року.

Заслухавши пояснення учасників по справі, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до копії пенсійного посвідчення ОСОБА_1 є пенсіонером за віком.

Згідно копії довідки від 18 листопада 2014 № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1К переміщена з тимчасово окупованої території України, а саме з м. Антрацит Луганської області в м. Шостка Сумської області. Фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1

Позивач перебувала на обліку і отримувала пенсію в Шосткинському об’єднаному УПФУ Сумської області.

З 01 серпня 2017 року виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена за розпорядженням Шосткинського об’єднаного УПФУ Сумської області від 26 липня 2017 року № 4/5922 прийнятого на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради від 26 липня 2017 року №18 в зв’язку з встановленням факту відсутності за фактичним місцем проживання.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до ч. 3 цієї статті виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Під час розгляду справи установлено, що, не зважаючи на фактичне припинення нарахування та виплати пенсії, рішення відповідачем щодо припинення виплати позивачу пенсії з підстав передбачених законом не приймалося.

В свою чергу Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як то відсутність за фактичним місцем проживання в певний час.

Постанова Кабінету Міністрів України, на яку посилається відповідач, не є законом, а тому не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Також в даному контексті суд зазначає, що відповідно статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У рішенні ЄСПЛ від 26 червня 2016 по справі «Суханов та Ільченко проти України» йдеться про те, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов’язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

В даному випадку втручання у право власності позивача відбулося не на підставі Закону, непропорційно, несправедливо та при наявності колізії норм Закону, а саме ст.49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та норм постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016, тому, як було зазначено вище, суд не приймає до уваги положення даної постанови.

Крім того, як зазначив ЄСПЛ у рішенні в справі «Пічкур проти України» користування правами та свободами, визнаними в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

Таким чином, зважаючи на те, що для всіх громадян України підстави для припинення виплати пенсії визначені в ст. 49 Закону України, тому лише той факт, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Також слід зазначити, що з 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п.71 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Судом встановлено, що довідка про взяття позивача на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, є дійсною. В матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача органом, який її видав.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що припинення відповідачем з виплати позивачу раніше призначеної пенсії за віком є безпідставним, а тому ці дії УПФУ слід визнати протиправними з зобов’язанням відновити, починаючи з моменту припинення її виплати - 01 серпня 2017 року.

Відповідно до ст. 371 КАС України слід допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки рішення суду прийнято на користь позивача, то, в даному випадку, судовий збір у розмірі 640 грн. має бути стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі на користь держави.

Керуючись ст.ст. 9, 245, 246, 371 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Шосткинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 серпня 2017 року.

Зобов'язати Шосткинське об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (адреса: вул. Депутатська, 1, м. Шостка, Сумська обл., 41107, ЄДРПОУ 37512104) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1, адреса місця фактичного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) пенсії з 01 серпня 2017 року.

Рішення підлягає негайному виконанню в межах виплати суми пенсії за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шосткинського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на користь держави судовий збір у розмірі 640,00грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.02.2018 року.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_3