Постанова № 73081504, 27.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 725/4136/17

Головуючий у 1-й інстанції: Войтун О.Б.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

27 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 07 грудня 2017 року (повний текст якої складено в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Першотравневого районного суду міста Чернівці з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 07 грудня 2017 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

На апеляційну скаргу позивача надійшов відзив відповідача, зареєстрований Вінницьким апеляційним адміністративним судом 19.02.2018 року за вх. № 2208/18.

У поданому відзиві відповідач наголошує, що судом першої інстанції правильно встановлено та досліджено усі обставини справи, в результаті чого прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 07 грудня 2017 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5 в період з 26 вересня 2001 року до 31 травня 2017 року включно знаходився на військовій службі за контрактом, зокрема, у військовій частині 2195 Державної прикордонної служби України.

В період з 19 червня 2014 року до 16 вересня 2014 року позивач виконував завдання із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності держави на загрозливих напрямках Східної ділянки державного кордону України та знаходився на території, де проводиться антитерористична операція, та приймав особисту участь у бойових зіткненнях (боях), що підтверджується довідкою № 10/949.

07 серпня 2014 року в районі с. Дякове на ділянці відповідальності впс «Дякове» Луганського прикордонного загону позивач, під час виконання ним своїх безпосередніх обов'язків, потрапив під обстріл та отримав вибухову травму: термічні опіки обох кистей 2-ЗАст4%, лівого передпліччя 1-2 ст. 1%, обличчя 1-2 ст. 2%, спини 1-2 ст. 1%, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій шийного відділу хребта. Це підтверджується ОСОБА_6 про нещасний випадок Нвс-5 № 269 та Нвс-1 № 270 від 09 жовтня 2014 року затверджені начальникам Східного регіонального управління та акти про нещасний випадок Нвс-5 та Нвс-1 № 1379 віз 16 жовтня 2014 року, затверджені Першим заступником Голови ДПСУ - директором Департаменту охорони державного кордону, випискою № 1315 в медичної карти стаціонарного хворого, свідоцтвом про хворобу М» 136.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2014 року позивач пройшов медичний огляд, на підставі висновку ВЛК від 22 жовтня 2014 року та акту огляду МСЕК №81. Йому було встановлено 30% втрати працездатності та визначено, що це, пов'язано із проходженням позивачем військової служби, що підтверджується довідкою № 56.

Протягом 2014-2017 років позивач неодноразово лікувався амбулаторно та стаціонарно.

28 квітня 2017 року ВЛК клінічного госпіталю ДПСУ, м. Львів, за розпорядженням начальника Чернівецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 549 від 11 квітня 2017 року провела огляд позивача та встановила йому діагноз із визначенням наявності зв'язку захворювання, поранення, каліцтва із проходженням військової служби.

Після чого, позивач був визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено-приданим у воєнний час, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 136.

31 травня 2017 року позивач був виключений із списків особового складу загону та знятий з усіх видів забезпечення, що підтверджується витягом з наказу № 109-ос.

13 червня 2017 року позивач був оглянутий Міжрайонною загально профільною МСЕК № 1. На підставі актів огляду № 202 та № 79 йому було встановлено 3 групу інвалідності та 40 % втрати працездатності. Окрім цього, зазначено, що інвалідність пов'язана із проходженням Позивачем військової служби. Це підтверджується довідками № 916703, № 007523.

Позивач 14.06.2017 р. звернувся до начальника Чернівецького прикордонного загону полковника ОСОБА_7 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням Позивачу 3 групи інвалідності по втраті працездатності пов'язаної із проходженням військової служби, згідно Постанови КМУ від 25 грудня 2013 року № 975.

Листом від 06.09.2017 року позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги , передбаченою ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975, днем виникнення права на отримання грошової допомоги є дата встановлення ступеню втрати працездатності або інвалідності, зазначена в довідці МСЕК.

Аналіз норм, викладених в ст.,16, п.4 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також п.8 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 свідчить про те, що початком дворічного терміну, який встановлено законодавцем для забезпечення можливості отримання такої грошової допомоги є дата первинного встановлення факту втрати працездатності - незалежно від того, чи призвела вона до інвалідності, чи лише до втрати працездатності без встановлення такої. Відповідно, з моменту первинного встановлення факту втрати працездатності починається сплив дворічного терміну, і можливість отримання грошової допомоги в більшому обсязі (доотримання її) пов'язано з встановленням інвалідності, чи більш високого її ступеню саме протягом вказаних (двох) років.

Згідно з абзацом другим пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін, виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися не здійснюється.

Як встановлено судом зміна ступеня втрати працездатності позивача відбулась в строк понад дворічний термін з часу встановлення первинного факту втрати працездатності, а саме 30.10.2014 року, а тому правові підстави для виплати одноразової грошової допомоги відсутні.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що при прийнятті рішення щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченою ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 07 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 30 березня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_8 ОСОБА_6