Постанова № 73081490, 30.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3292/17

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

30 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області та ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року (суддя Михайлов О.О., повний текст постанови складено 22.12.2017 року) у справі №822/3292/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Баламутівська сільська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Баламутівська сільська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області №0114541306 від 21 листопада 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в сумі 308538,38 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області №0114541306 від 21 листопада 2017 року в частині нарахування грошового зобов'язання у сумі 68851,40 грн., в тому числі 42207,92 грн. основного платежу, 10551,98 грн. штрафних санкцій, 16091,50 грн. пені. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що судом першої інстанції не повно з"ясовано всі обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В свою чергу відповідач також подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 20 грудня 2017 року. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що податкове повідомлення-рішення №0114541306 від 21 листопада 2017 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області правомірно, на підставі висновків акту перевірки №2451/22-01-13-06/НОМЕР_1 від 07.11.2017 року. Враховуючи зазначене, апелянт просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі ухвали Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 04.10.2017 689/683/171-кс/689/184/17 та наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області №3361 від 26.10.2017, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства по платі за землю (орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної форми власності) за період з 01.01.2013 по 31.12.2016 роки.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №2451/22-01-13-06/НОМЕР_1 від 07.11.2017 року. У вказаному акті перевірки зафіксовано, що ФОП ОСОБА_2 з 01.01.2013 по 31.12.2016 встановлено невідповідність задекларованих показників в сумі 199286,18 грн.

На підставі акта перевірки №2451/22-01-13-06/НОМЕР_1 від 07.11.2017 року контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області №0114541306 від 21 листопада 2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в сумі 308538,38 грн., в тому числі: 199286, 18 грн. - за податковим зобов'язанням, 49821,55 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та 59430,65 грн. - пеня.

Позивач, вважаючи рішення відповідача неправомірними, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок недотримання позивачем норм податкового законодавства, відповідачем правомірно збільшено грошове зобов'язання по орендній платі за землю. Зокрема, на думку суду, враховуючи передбачену змістом договору можливість зміни розміру орендної плати, а також зважаючи на законодавче закріплення мінімального орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, після набрання чинності Податковим кодексом України (01.01.2011) позивач мав самостійно перерахувати величину орендної плати на поточний рік, з урахуванням обмежень пп. 288.5.1 та 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та розміру нової грошової оцінки земельних ділянок. При цьому, суд критично відноситься до посилання позивача на те, що йому були невідомі положення Податкового кодексу України, оскільки положення кодексу належним чином оприлюднені. Крім того, не знайшло свого підтвердження посилання позивача на те, що строк дії договору оренди закінчився у 2012 році, оскільки він не заперечував факту підписання договору суборенди цієї земельної ділянки у грудні 2014 року.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що нарахування податковим органом грошових зобов'язань за результатами перевірки можливе лише з урахуванням термінів давності, встановлених пунктом 102.1 статті 102 Кодексу, а тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає зазначеній вимозі та підлягає скасуванню у частині нарахування основного платежу, штрафних санкцій та пені за 2014 рік, що відповідно до розрахунку контролюючого органу складає 68851,40 грн. Таким чином, в цій частині позовні вимоги позивача задоволено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 20 Податкового кодексу України (далі ПК України) передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підстави та порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено статтею 78 Податкового кодексу України.

Встановлено, що у жовтні 2017 року ГУ ДФС у Хмельницькій області прийняло Наказ №3361 від 26.10.2017р. «Про проведення документальної позапланової перевірки», яким призначило позапланову перевірку ФОП ОСОБА_2 на предмет дотримання вимог податкового законодавства по платі за землю (орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної форми власності) за період з 01.01.2013р. по 31.12.2016р.

Підставою для проведення перевірки зазначено п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України - надходження 18.10.2017р. до ГУ ДФС у Хмельницькій області ухвали Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 04.10.2017р. №689/686/17 1-кс/89/74/14.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що ГУ ДФС у Хмельницькій області зобов’язане було виконати ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 04.10.2017 року та призначити позапланову перевірку ФОП ОСОБА_2, так як вимоги п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України містять імперативний припис щодо обов’язку контролюючого органу призначити позапланову перевірку у випадку отримання ухвали слідчого судді у рамках кримінального провадження.

Суд звертає увагу на вимоги ст. 78 ПК України, відповідно до якої документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: п.п. 78.1.11 отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону. Тобто, вказана норма відсилає до Закону в порядку якого має бути отримано зазначене судове рішення, а процесуальний порядок визначений саме КПК України. Проте, вирішення слідчим суддею вказаних клопотань не охоплюється його повноваженнями, які мають реалізовуватися в спосіб, передбачений процесуальним законом, адже не відносяться ані до заходів забезпечення кримінального провадження, ані до слідчих дій, ані до негласних слідчих дій. Отже, КПК України не передбачає права слідчого, прокурора на звернення до слідчого судді з клопотанням про призначення (проведення) податкової перевірки, більше того, в КПК відсутня процесуальна процедура розгляду такого виду клопотань.

В той же час, відповідно до правової позиції викладеної в Рішенні ЄСПЛ «Михайлюк та Петров проти України» від 10.12.2009 (п.25 Рішення) зазначається, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві, він також стосується якості відповідного законодавства і потребує, аби воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права. Ті ж самі обґрунтування стосуються і посилань слідчого на положення ч.2 ст.93 КПК України, адже дана норма передбачає, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих ( розшукових ) дій, та негласних слідчих ( розшукових ) дій, витребування та отримання документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК і не містить окремого права прокурора, слідчого звертатися до слідчого судді з даним клопотанням.

Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної невиїзної перевірки, проведеної на підставі ухвали слідчого судді, в порядку ст.78 ПК України є неналежним доказом виходячи із положень процесуального принципу допустимості доказів, закріплених частиною 2 статті 74 КАС України, за якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

І, як наслідок, податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний суд в постанови від 16.01.2018 року у справі К/9901/898/18 826/442/13-а, зокрема зазначивши, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою проведення такої перевірки.

Відповідно до ч.2 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки підставам проведення позапланової перевірки, результати якої оформлено актом від 07.11.2017р. №2451/22-01-13-06/НОМЕР_1.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Частиною 1 ст. 317 КАС України вказано, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

При цьому, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а тому задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Статтею 132 КАС України вказано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб"єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи положення частини 1 статті 139 КАС України понесені судові витрати ОСОБА_2 у вигляді судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням ДФС у Хмельницькій області.

Керуючись ст.ст. 139,243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Баламутівська сільська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Баламутівська сільська рада про визнання протиправним та скасування задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області №0114541306 від 21 листопада 2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (32100, АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (29000, м.Хмельницький, вул. Пилипчука,17, код ЄДРПОУ 39492190) судові витрати в розмірі 7664,98 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 30 березня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4