Постанова № 73081412, 27.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3612/17

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

27 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року (ухвалене 17 січня 2018 року, повний текст якого виготовлено 22 січня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 10.11.2017 року, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана відмова є правомірною, а для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позивачу необхідно подати документи на про право користування такою земельною ділянкою, адже запитувана земельна ділянка з приводу якої позивач звернувся знаходиться в масиві поблизу с. Літки та використовується жителями для городництва.

Відповідач також не погодився із висновками суду першої інстанції щодо зобов'язання ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області. На переконання відповідача задоволення вказаної вимоги свідчить про прийняття судом рішення з питань, віднесених до виключної компетенції суб'єкта владних повноважень, що порушує закріплений в Конституції України принцип розподілу державної влади.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на обґрунтованість висновків суду першої інстанції та зазначив, що відповідач відмовив у наданні йому вказаного дозволу без належних підстав.

В спростування твердження відповідача про втручання суду першої інстанції до дискреційних повноважень відповідача, позивач, з посиланням на статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, вказав, що суд повинен забезпечити ефективний засіб правового захисту для поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 звертався до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 10.11.2017 року № Б-27739/0-14807/6-17 позивачу було відмовлено з посиланням на те, що зазначена земельна ділянка з приводу якої звертається позивач знаходиться в масиві поблизу с. Літки та використовується жителями для городництва, та запропоновано повторно звернутися до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, до якої необхідно додати підтверджуючі документи про право користування даною земельною ділянкою (рішення сесії місцевої ради/архівний витяг).

20.11.2017 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.12.2017 року № Б-30866/0-16626/6-17 позивачу було відмовлено у наданні вказаного дозволу з аналогічних підстав, які зазначені у листі від 10.11.2017 року № Б-27739/0-14807/6-17.

Позивач не погодився із вказаною відмовою та звернувся до суду із позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 10.11.2017 року, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що відповідач з непередбачених законом підстав відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, а для забезпечення ефективного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача надати позивачу зазначений дозвіл.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Згідно ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У відповідності з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно із положеннями частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою вказаної статті ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наказом від 15.10.2014 року № 328 "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014", введено, зокрема, в дію рішення колегії Держземагентства України № 2/1 "Про обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності", п.2 якого передбачено, начальникам головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15 жовтня 2014 року, забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.

Згідно п.2.1, 2.3, 2.4 вказаного рішення, під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. У разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України, відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання. У разі, якщо у десятиденний строк відповідний орган місцевого самоврядування письмово або за замовчанням погодив (не надав мотивованих заперечень) надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності або надав заперечення, які суперечать вимогам чинного законодавства, забезпечувати у встановленому порядку розгляд клопотань заявників з урахуванням зазначених обставин.

Отже, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Обов'язок щодо отримання позиції органу місцевого самоврядування щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою покладений на відповідача, і час отримання такої позиції обмежений 10-денним строком.

Встановлено, що до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, позивач подав всі документи, передбачені нормами Земельного кодексу України, а саме: копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, графічний матеріал з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, слугував висновок відповідач про те, що запитувана земельна ділянка з приводу якої позивач звернувся знаходиться в масиві поблизу с. Літки та використовується жителями для городництва, що чітко відслідковується з картографічних матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського ОСОБА_5 з прав людини.

За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського ОСОБА_5 з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ОСОБА_5 як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31.07.2008 року у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки"; п. 157 рішення від 21.07.2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" та інші).

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Разом з цим, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів того, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, використовується жителями с. Літки для городництва.

Крім того, вказана відповідачем підстава для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не передбачена ч. 7 ст. 118 ЗК України, яка містить вичерпний перелік підстав для такої відмови.

Таким чином, рішення ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 10.11.2017 року, яким відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області є протиправним та підлягає скасуванню.

В обґрунтування неможливості зобов'язання ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області видати позивачу вказаний дозвіл відповідач посилається на постанову Верховного ОСОБА_5 України від 21.05.2013 №21-87а13, згідно якої суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Однак, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 ОСОБА_4 Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

З огляду на протиправність відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а також те, що відповідач неодноразово відмовляв позивачу у наданні вказаного дозволу за аналогічних підстав, суд вважає, що у разі повторного розгляду клопотання позивача не виключено прийняття протиправного рішення суб'єктом владних повноважень, що може призвести до необхідності повторного звернення до суду. У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача видати зазначений дозвіл.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 30 березня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6