Рішення № 73081031, 23.03.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/12401/17

Провадження №2/592/406/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Корольової Г.Ю.

за участю секретаря Строколіс В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Зелене Будівництво» Сумської міської ради про визнання незаконним наказу та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Зелене будівництво» Сумської міської ради, в якому зазначає про те, що згідно з наказом № 283-К від 26.09.2017 року «Про особовий склад» його звільнено з посади старшого майстра 26.09.2017 року на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв’язку із скороченням чисельності та штату працівників. Підставою для звільнення зазначено наказ про запланове скорочення чисельності та штату працівників №155-К від 22.06.2017 року, наказ про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників №192-К від 24.07.2017 р., згода виборного органу первинної профспілкової організації. Дане звільнення вважає незаконним, оскільки, як стверджує позивач, відповідачем не було запропоновано наявних вакантних посад відповідно до його професії та кваліфікації, не враховано його переважного права на залишення на роботі, не було економічного обгрунтування скорочення саме його посади, оскільки підприємство є прибутковим та платить працівникам премії.

У зв’язку з цим, ОСОБА_1 вважає, що він повиний бути поновлений на роботі на посаді старшого майстра КП «Зелене будівництво» СМР та повинно бути вирішено питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на роботі.

В першому судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали у повному обсязі та додатково повідомили, що крім його посади ніхто не був скороченим, у день звільнення йому не запропонували вільної посади – начальника гаражу, не зважаючи на те, що він має технічну освіту та продовжує навчання у СНАУ на факультеті агротехнологій та природокористування за спеціальністю «Садово-паркове господарство». У попередженні про звільнення жодним чином не зазначено про відмову від запропонованих посад, а лише зазначено щодо невідповідності наданих посадових інструкцій дійсності та стосувалися тих обставин, що дві з них були затверджені ще у 2010 та 2014 роках і мова в них йшла про підпорядкування виконробу та старшому виконробу, посади яких у штатному розписі підприємства станом на 01.05.2017 року і станом на день звільнення 26.09.2017 року відсутні, про що і було повідомлено працівника відділу кадрів.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав вказуючи на те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням КЗУпП, він був за два місяця попереджений про наступне вивельнення, була надана згода профспілкового комітету, позивачу були запропоновані вільні посади, від яких він відмовився.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи знаходить, що даний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивача ОСОБА_1, майстра, наказом №54-К від 31.03.2016 року переведена з 01.04.2016 року на посаду старшого майстра з повною матеріальную відповідальністю. Призначено керівником бригади лісорубів (а.с. 32 ).

Наказом №283-к від 26.09.2017 року( а.с. 8) позивач був звільнений з посади старшого майстра, 26.09.2017 року у звязку зі скороченням чисельності або штату працівників на підставіст.40 п.1 КЗУпП України. В цьому наказі вказано, що підставою є наказ про запланове скорочення чисельності та штату працівників №155-к від 22.06.2017 р., наказ про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників №192-к від 24.07.2017 року, згода виборного органу первинної профспілкової організації.

Згідно із ст.23 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно ч. ч, 1, 6 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Із змісту п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України вбачається, що виключно законами України визначаються засади регулювання праці і зайнятості.

Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають державі.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ст.3 Кодексу Законів про Працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Таким чином, спірні правовідносини мають бути врегульовані діючим законодавством про працю.

Із змісту п. 2 ч. 1 ст. 221 КЗпП України вбачається, що трудові спори розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Із змісту п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП України вбачається, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 1ст. 40 КЗУпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2статті 40 КЗУпП передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Суд також констатує, що відповідно до ст. 42 КЗУпП при скороченні чисельності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва.

Згідно ст.43 КЗУпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1, 2-5,7 ст.40 КЗУпП може бути проведено лише за попередньою згодою виробничого органу, первинної профспілкової організації, членом якої є працівник і цей орган розглядає у пятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпПУпро наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Абзацом 1 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1ст.40КЗУпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ст. 49-4 КЗпПУліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. Ці вимоги законодавства керівництвом КП «Зелене будівництво» СМР виконані не були.

Як убачається з повідомлення директора КП «Зелене будівництво» СМР до профспілкового комітету підприємства від 23.06.2017 року про скорочення чисельності та штату працівників вказується на заплановане скорочення посади старшого майстра у другій половині вересня 2017 року у зв’язку з причинами економічного характеру та на підставі листів Департаменту інфраструктури міста Сумської міської рали від 12.06.2017 року №608/05.01.01-07 та від 19.06.2017 р. №629/05.01.01-07, наказу від 22.06.2017 р. №155-к та запропоновано провести консультації стосовно заходів щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків звільнення і провести їх у межах десятиденного строку (а.с.33).

І цього ж дня, тобто 23.06.2017 року профспілковий комітет ППО КП «Зеленбуд» СМР повідомляє директора підприємства про погодження планового скорочення посади старшого майстра в другій половині вересня 2017 року без проведення будь-яких консультативних заходів, без аналізу економічного обґрунтування, без вивчення причини скорочення однієї посади і саме старшого майстра при наявності чотирьох посад майстрів, без врахування, що він навчається без відрива від виробництва та з самого протоколу засідання профспілкового комітету від 23.06.2017 року №6/4 не вбачається захист позивача, який є членом первинної профспілкової організації підприємства та відсутне обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. На засіданні виступила лише інспектор з кадрів, яка повідомила про планове скорочення саме посади старшого майстра в другій половині вересня 2017 року без наведення будь-яких відомостей та інформації (а.с.35).

24.07.2017 року ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом №192-К від 24.07.2017 року про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників та запропоновано економісту з планування та головному бухгалтеру внести зміни до штатного розпису з 27 вересня 2017 року з виведенням з нього посади старшого майстра та інспектору з підготовки кадрів не пізніше ніж за два місяці вручити персональне повідомлення під підпис старшому майстру ОСОБА_1 про наступне звільнення з роботи з 26.09.2017 року в зв’язку із скороченням його посади та запропонувати вакантні посади (а.с.36).

У цей ж день, 24.07.2017 року одночасно з ознайомленням наказу №192-К о 16 год.40 хв. позивачу в цей же час було вручено попередження про його майбутне звільнення із займантої посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України 26.09.2017 року та запропоновані вакантні посади: озеленювача 4-го розряду за наявності відповідної кваліфікації та стажу роботи за даною спеціальністю, посади за строковим трудовим договором, на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника:1) інженер з проектно-кошторисної роботи до фактичного виходу; 2) технік з підготовки виробництва до фактичного виходу та копії посадових інструкцій запропонованих посад додаються. Є підпис ОСОБА_1 про ознайомлення та вказано, що додатки не відповідають дійсності, а у судовому засіданні пояснив, у чому саме додатки не відповідають дійсності, вказуючи, що інструкції від 2010 та 2014 року, у яких вказано,що інженер та технік підпорядковуються безпосередньо старшому виконробу, коли такої посади у штатному розписі не існує (а.с.37-40). Про те,що ОСОБА_1 відмовляється від вакантних посад у попереджені не зазначено.

28.08.2017року директор КП «Зелене будівництво» СМР звертається з поданням до ППО КП «Зеленбуд» СМР про надання згоди на звільнення старшого майстра ОСОБА_1 у зв’язку із скороченням його посади відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з посиланням на раціональне використання ресурсів підприємства і економії бюджетних коштів в аспекті оптимізації робочого навантаження і 28.08.2017 року у присутності директора на засіданні профспілкового комітету, який особисто виступив з інформацією про скорочення посади старшого майстра, а виступи інших членів не зафіксовано, відсутня будь-яка інформація обговорювання цілособразності скорочення цієї посади і чому саме посади старшого майстра та з’ясування таких обставин, як переважне право на скорочення чисельності штату, на засіданні і від 28 серпня 2017 року не проводилося, а була лише надана згода на звільнення старшого майстра ОСОБА_1 в зв’язку із скороченням посади відповідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.43).

Натомість, з протоколу засідання профспілкового комітету неможливо встановити його легітимність, оскільки у протоколі не зазначено загальна кількість членів профкому, кількість відсутніх членів профкому.

Крім того, ОСОБА_1 був звільнений без надання можливості, за його згодою, зайняти іншу посаду, яка були на підприємстві у день звільнення, про що підтвердив і представник відповідача про те, що була вакантна посада начальника гаражу, на яку був прийнятий інший працівник, посилаючись на те,що позивач не відповідав вимогам цієї посади, не надавши доказів того, що прийнятий працівник на вакантну посаду відповідав вимогам цієї посади, а навпаки, позивач має вищу технічну освіту та продовжує навчання без відриву від виробництва.

Те, що позивачу не було запропоновано вакантних посад у день звільнення підтверджується і доповідною запискою інспектора з кадрів ОСОБА_3, яка вказала, що від подальшого працевлаштування на запропоновані вакантні посади відмовився, зазначивши, що надані посадові інструкції не відповідають дійсності і на підтвердження доповідної записки не надано доказу відмови ОСОБА_1 від запропонованих та яких саме посад у день звільнення та посилання в доповідній записці на «невідповідність посадових інструкцій» дає підстави вважати, що мова йде про посади, які пропонувалися ще 24.07.2017 року, тобто під час попередження про звільнення, а ні в день звільнення (а.с.46).

На проведення скорочення посади позивача, представник відповідача посилається на лист Департаменту інфраструктури міста за №608/05.01.01-07 від 12.06.17 року, яким зазначено, що в зв’язку з обговоренням серед депутатського складу діяких виробничо-дисциплинарних питань КП «Зеленбуд» СМР просит директора підприємства провести інвентаризацію обладнання та оптимізацію штатного розпису ввіреного підприємства з метою забезпечення раціонального використання ресурсів підприємства і економії бюджетних коштів, тобто без економічних обґрунтувань та розрахунків економії бюджетних коштів та їх кількості (а.с.70), на що комунальне підприємство «Зелене будівництво» СМР за №192 від 14.06.2017 року надало відповідь про скорочення саме посади старшого майстра, повідомляючи, що частина обов’язків, покладених на старшого майстра фактично відповідають обов’язкам, покладеними на головного інженера, а тому скороченню підлягає посада старшого майстра (а.с.71), хоча не надано будь-яких доказів, на підтвердження цих обставин.

Посилання у відзиві на позовну заяву відповідачем про відмову позивача обіймати одну із запропонованих вакантних посад відповідачем доказів суду не надано, що є порушенням прав позивача власником підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника, що відповідає і правовій позиції, яка висловлена Верховним судом України в Постанові від 25.05.2016 року у справі №6-3048цс15 однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов’язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

При звільненні ОСОБА_1 не було взято до уваги те, що він має більш високу кваліфікацію, а у штатному розписі зазначено 4 посади майстра і кожного місяця нараховується кожному працівнику премія у розмірі 50%, що могло бути враховано при економічному обгрунтованні скорочення посади старшого майстра, навчається на 1-му курсі Сумського національного аграрного університету на факультеті агро технологій та природокористування спеціальності 206 – «Садово-паркове господарство» заочної форми без відриву від виробництва.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільняється, працював.

Оскільки обов'язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Саме до такого розуміння цих норм зводяться правові висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від: 01.04.2015 р. справі № 6-40цс15, 01.07.2015 р. у справі № 6-491цс15, 25.05.2016 р. у справі № 6-3048цс15, які є обов'язковими для усіх судів України.

У справах про поновлення на роботі обов'язок доказування законності звільнення, в тому числі дотримання процедури звільнення, покладено на роботодавця. Відповідно до ст. 9 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою 04.02.1994 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст. 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.

Відповідачем не подано суду жодних доказів надання персональних пропозицій позивачу про усі наявні вакантні посади, а також доказів, що він відмовився від цих пропозицій.

Суд, на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, враховуючи очевидність порушення прав позивача у зв'язку з прийняттям протиправного наказу про звільнення, із займаної посади ОСОБА_1, приходить до висновку, що звільнення позивача з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпПУ є незаконним, а тому він підлягає поновленню на роботі на підставі ст.235 КЗУпП, в якій вказано, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі, оскільки був звільнений з порушенням вимог ст. 40 п.1 КЗУпП, так як відповідач не представив доказів того, що була необхідність в скороченні штату, в штатному розписі є вакантні посади, що при звільненні позивача були прийняті на роботу інші працівники.

Звільнений без законних підстав або з порушенням установленого порядку працівник не поновлюється на попередній роботі лише у випадку, коли поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації. Комунальне підприємство «Зелене будівництво» СМР» не ліквідовано, тому перешкод для поновлення позивача на попередню посаду, з якої він був звільнений - не існує. Дана правова позиція роз’яснена Пленумом Верховного Суду України у пункті 18 своєї постанови від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Зі змісту ст. 235 КзпП України вбачається, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті. У разі наявності підстав для поновлення на роботі працівника, який був звільнений у зв’язку із здійсненим ним або членом його сім’ї повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, та за його відмови від такого поновлення орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату йому компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 року №100.

Згідно довідки КП «Зелене будівництво» СМР від 12.03.2018 р. про доходи за місцем роботи за останні 6 місяців, розмір виплаченої позивачу заробітної плати у липні 2017 року - 1343,83 грн., серпні 2017 року - 3848,24 грн.

Відповідно до п. 8 р. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – на число календарних днів за цей період. Згідно даних довідки про доходи ОСОБА_1, загальна сума його доходу за період становить 5192,07 грн., середньоденна заробітна плата становить 259,60 грн.

Таким чином за період з 26.09.2017 р. по 23.03.2018 р. заробітна плата за час вимушеного прогулу яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 30 113,95 грн. (116 днів х 259,60= 30 113,95 грн.).

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах середньомісячної заробітної плати підлягає в порядку ст. 430 ЦПК України негайному виконанню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог задоволено, тому понесені витрати покладаються на відповідача у розмірі 704,80 на користь держав

Керуючись ст.19 Конституції України, стст.40, 49-2, 49-4, 213, 232, 235 КЗпП України, ст.ст.10, 12,82,141,263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним наказ № 283-к від 26 вересня 2017 року “Про звільнення з роботи ОСОБА_1, старшого майстра 26.09.2017 року по п.1 ст.40 КЗпП України, скорочення чисельності або штату працівників.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого майстра Комунального підприємства «Зелене Будівництво» з 26.09.2017 року.

Стягнути з Комунального підприємства «Зелене Будівництво» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.09.2017 року по 23.03.2018 року у розмірі 30 113,95 грн. з утриманням необхідних податків та платежів.

Стягнути з Комунального підприємства «Зелене Будівництво» на користь судовий збір у розмірі 704,80 грн. в прибуток держави.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення присудження працівникові виплати заробітній плати, але не більше ніж за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Сумської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (виршіення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Г.Ю. Корольова