Рішення № 73079794, 28.03.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/6780/17

Провадження № 2/500/292/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого - судді Бурнусуса О.О.,

при секретарі - Петровій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 мотивуючи тим, що приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із тим, що відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок з надвірними спорудами на ім'я спадкодавця, що знаходиться в АДРЕСА_1.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, якою позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Представник відповідача Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

На підставі письмових заяв усіх сторін по справі, в зв'язку з визнанням відповідачем позову, суд ухвалює рішення за відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст .ст. 223, 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В судовому засіданні встановлено, що згідно запису в погосподарський книзі виконавчого комітету Багатячнської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за № 1136, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в рівних частках кожному, тобто по 1/2 частині належав житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що також підтверджено довідкою наданою виконавчим комітетом Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 14.11.2017 року за № 4109.

Рішенням Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 28.01.2016 року «Про перейменування вулиць в с. Багате на території Багатянської сільської ради», АДРЕСА_1 перейменована у АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 12.02.1992 року, виданого Багатянською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 Постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Після смерті ОСОБА_3 згідно ст. 525 ЦК УРСР (1963 року) відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/2 частина житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

За життя спадкодавець заповіту не залишав.

Листом наданим державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області від 10.01.2018 року за № 14/01-16, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 будь - які заяви від спадкоємців не надходили, спадкова справа не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Згідно із ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_3 є його донька ОСОБА_4, що підтверджено посвідкою про народження серії НОМЕР_2.

Інших спадкоємців, які заявили права на спадкове майно, немає.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, ОСОБА_4 на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_3, що підтверджено довідкою наданою виконавчим комітетом Багатянської сільської ради ізмаїльського району Одеської області від 14.11.2017 року за № 4109, тому вважається такою, що фактично прийняла спадщину відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 01.02.2017 року, виданого Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Після смерті ОСОБА_4 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, з якого 1/2 частина належала їй згідно запису в погосподарський книзі виконавчого комітету Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за № 1136, а 1/2 частину якого вона фактично прийняла після смерті батька ОСОБА_3, але юридично не встигла оформити своїх спадкових прав.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частинами 2, 3 ст. 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь - який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Відповідно до заповіту від 07.07.2003 року за № 212, посвідченого секретарем Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_4 все своє майно, де б воно не було та з чого воно не складалось і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що за законом вона матиме право заповіла ОСОБА_1.

Осіб, які мають право на обов'язкову частку незалежно від змісту заповіту згідно ст. 1241 ЦК України після смерті ОСОБА_4 немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач ОСОБА_1 у встановлений ст. 1270 ЦК України строк звернувся до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що підтверджено нотаріально посвідченою завою від 10.05.2017 року, тому вважається таким, що фактично прийняв спадщину відповідно до вимог ст.. 1269 ЦК України.

29.09.2017 року на ім'я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,2000 га, кадастровий номер НОМЕР_4, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо а також те, що частину спадкового майна позивач ОСОБА_1 вже оформив та отримав про право на спадщину за заповітом, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв'язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_5, виданий Ізмаїльським МВ ГУМВС України в Одеській області від 27.12.2011 року, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2) до Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378480, розташована за адресою: 68671, Одеська область, Ізмаїльський район, село Багате, вул. Центральна, б. 28) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.03.2018 року.

Суддя: О.О.Бурнусус