Ухвала суду № 73079674, 29.03.2018, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/116/18

Провадження № 4-с/506/2/18

У Х В А Л А

про розгляд скарги на постанову

про повернення виконавчого документа стягувачеві

29.03.2018 смт Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Криворучка П.В.,

при участі секретаря судового засідання Кострик І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт.Окни, скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» («ВіЕйБі Банк»), заінтересовані особи – заступник начальника Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, ОСОБА_3, на постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «ВіЕйБІ Банк» звернувся до Красноокнянського районного суду із зазначеною скаргою, посилаючись на те, що на підставі виконавчого листа №1517/649/2012, виданого судом 25.12.2012р., заступником начальника Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Одеської області відкрито виконавче провадження №50041281, про стягнення з ОСОБА_3, на користь ПАТ «ВіЕйБі Банку», заборгованості за кредитним договором в розмірі 396,26грн.

28.12.2017р., як вказав скаржник, тією ж посадовою особою було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не виявлено майна боржника, на яке можна було звернути стягнення.

На переконання ПАТ «ВіЕйБі Банку», вказана постанова є неправомірною та такою, що грубо порушує ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.ст.19, 58, 124 Конституції України, а тому має бути скасована судом.

За твердженням стягувача, державний виконавець, для звернення стягнення на нерухоме майно боржника, не в повному обсязі виконав роботу по пошуку такого майна та коштів боржника, а також не скористався всіма своїми правами, передбаченими Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Мінюсту №512/5 від 02.04.2012р.

Зазначене, на думку скаржника, свідчить про те, що виконавчі дії не проведені належним чином, а тому, пославшись на згадані конституційні і правові норми, а також ст.ст.2, 36 та 50 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач просив вказане рішення посадової особи державної виконавчої служби визнати неправомірним, скасувати його та зобов’язати відновити виконавче провадження.

Заступником начальника Подільського МВДВС ОСОБА_2 надано заперечення на вказану скаргу, в яких висловлено незгоду з нею, виходячи з того, що: - примусовий привід боржника через органи МВС здійснюється у разі неявки боржника до державного виконавця – вказаний факт за наведеним виконавчим провадженням не має місце; - звернення до суду з поданням про розшук боржника є безпідставним, так як остання мешкає за адресою вказаною у виконавчому документі; - відповідно до ч.7 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження», звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку не здійснюється, якщо борг не перевищує 20 мінімальних розмірів заробітної плати. Постанова про арешт не виносилась, так як згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13.06.2014р. 2-м Малиновським ВДВС ОМУЮ накладено арешт на все нерухоме майно боржника, у зв’язку з чим у повторному накладені арешту немає необхідності. Після проведення виконавчих дій – виконавче провадження 28.12.2017р. було завершено за п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», що не позбавляє права стягувача повторно звернутись до Відділу з вказаним виконавчим документом для примусового виконання, відповідно до ч.5 ст.37 зазначеного Закону. /ар.сп. 21 /

Представник стягувача та представник державної виконавчої служби в судове засідання не з’явились, надавши заяви про розгляд справи у їх відсутності, а боржник, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомила, що відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги без їх присутності. /ар.сп. 14, 17-18, 19-20 /

Вивчивши вказану скаргу та заперечення посадової особи державної виконавчої служби, з доданими до них документами, та перевіривши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, про відмову в її задоволенні, виходячи із наступного:

рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 02.11.2012р., по справі №1517/649/2012, позов ПАТ «ВіЕйБі Банку» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено, і після набрання ним законної сили 25.12.2012р. стягувачу був виданий виконавчий лист, за яким і було відкрито виконавче провадження №50041152; /ар.сп. 3 /

постановою заступника начальника Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 28.12.2017р., виконавчий лист №1517/649/12, виданий 25.12.2012р. Красноокнянським районним судом Одеської області, повернуто стягувачу, в зв’язку з відсутністю особистого майна, належного боржнику, на яке можливо звернути стягнення з метою стягнення боргу; /ар.сп.5 /

із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що після його відкриття, посадовою особою державної виконавчої служби були здійснені запити до відповідних організацій та установ, з метою отримання інформації стосовно боржника, про наявність рухомого та нерухомого майна, сплати страхових внесків, тобто щодо місця роботи чи отримання пенсії, а також місця проживання і реєстрації (прописки-виписки), на що отримані відповіді про відсутність вказаної інформації, за виключенням місця проживання, реєстрації; /ар.сп. 25-30 /

окрім того, перевіркою місця проживання боржника державним виконавцем було встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення; /ар.сп. 31 /

із наданої посадовою особою ДВС останньої Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 28.03.2018р. видно, що на належну боржнику земельну ділянку, площею 2,92га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, постановою другого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції від 10.06.2014р. накладено арешт; /ар.сп. 33 /

ч.2 ст.19 Конституції України проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

ст.55 Конституції України гарантовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, та кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб;

згідно ч.1 ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до вказаного Кодексу, порушено їхні права чи свободи;

ч.ч.1, 2 ст.451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу і у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника);

ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» визначені засади виконавчого провадження, зокрема: верховенство права, обов’язковість виконання рішень, законність, справедливість, неупередженість та об’єктивність, а також забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців;

ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії;

відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження», розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням;

п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійсненні державним виконавцем, відповідно до вказаного Закону, заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

згідно ч.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 вказаного Закону;

ч.7 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника;

ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна, у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому, в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику, а в останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Виходячи з наведеного, скарга, на переконання суду, задоволенню не підлягає як недостатньо обгрунтована, оскільки надані посадовою особою державної виконавчої служби документи, свідчать про вжиття всіх можливих заходів для належного виконання судового рішення щодо стягнення боргу.

Водночас, повернення виконавчого документу стягувачу не позбавляє його права на повторне пред’явлення вказаного документа для примусового виконання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.259-260, 447-453 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» («ВіЕйБі Банк»), про визнання рішення заступника начальника відділу Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №50041281 від 28.12.2017р. неправомірним, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом п’ятнадцяти днів з дня її вручення.

Суддя ОСОБА_4