Рішення № 73079673, 21.03.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/870/18

Провадження № 2/500/1582/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Присакар О.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Петрової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

19.02.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за нею, як спадкоємицею за заповітом, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Паркова, 18, земельну ділянку площею 0,0984 га, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Паркова, 18, передана для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, мотивуючи тим, що вказане майно належить ОСОБА_2. 31.01.2012 року ОСОБА_2 померла, після її смерті відкрилась спадщина на вищевказане спадкове майно. 20.07.2011 року ОСОБА_2 залишила заповіт, згідно умов якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і в загалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що за законом вона матиме право, заповіла – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач прийняла спадщину, оскільки у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. При зверненні до нотаріуса для отримання свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, ОСОБА_1 було відмовлено.

Представник позивача в судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник відповідача в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, вирішення справи залишила на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі письмових заяв усіх сторін по справі суд ухвалює рішення за відсутності сторін про задоволення позову за наявності законних підстав, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.09.1966 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № 2-4774 ОСОБА_4 належить житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Паркова, 18; згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-ЖД № 334661, виданого 17.09.1976 року міським бюро ЗАГС в м. Ізмаїл, ОСОБА_4 після розірвання шлюбу змінила прізвище на «Жамбазова», згідно свідоцтва про одруження серії ІІ-АГ № 710958, виданого 11.11.1976 року міським бюро ЗАГС в м. Ізмаїл, ОСОБА_5 після укалдення шлюбу змінила прізвище на «Страхоцька», згідно свідоцтва про одруження серії ІІ-ЖД № 408454, виданого 03.10.1986 року міським бюро ЗАГС в м. Ізмаїл, ОСОБА_6 після укалдення шлюбу змінила прізвище на «Бондаренко».

Крім того, судом встановлено що ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,0984 га, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Паркова, 18, передана для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель на підставі Державного акту на право власності на землю серії ОД № 047638, виданий 26.11.2004 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450700040, кадастровий номер земельної ділянки 5110600000:01:014:0007.

Згідно до ст. 1216 ЦК України – спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ЖД № 291069, виданого 15.04.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_2 померла 31.01.2012 року.

Після смерті ОСОБА_2 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Паркова, 18; земельна ділянка площею 0,0984 га, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Паркова, 18, передана для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК – заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до заповіту, посвідченого 20.07.2011 року приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 3446, ОСОБА_2 заповіла повністю все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і в загалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що за законом вона матиме право, – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 29523677 від 06.02.2012 року, наданої державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_8, заповіт ОСОБА_2 від 20.07.2011 року, зареєстрований за № 3446, не змінювався та не скасовувався.

Осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту після смерті ОСОБА_2, відповідно до ст. 1241 ЦК України, немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України – спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, що підтверджено відповідною заявою наявною в матеріалах спадкової справи, тобто вважається такою, яка прийняла спадщину.

Письмовою відповіддю нотаріуса, ОСОБА_1 було роз’яснено про неможливість видати свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлої 31.01.2012 року.

Дослідивши матеріали справи, та приймаючи до уваги, що у зв’язку з тим що, право власності на спадкове майно в нотаріальному порядку неможливе, іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту на підставі ст. 16 ЦК України, в зв'язку з чим задовольняє позов.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 16, 76, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1220, 1222, 1233, 1234, 1235, 1241, 1269, 1270 ЦК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: Російська Федерація, м. Орел, Московське шосе, 174, кв. 30) до Ізмаїльської міської ради Одеської області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26569223, місцезнаходження: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 62) про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: Російська Федерація, м. Орел, Московське шосе, 174, кв. 30,в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2, померлої 31.01.2012 року, право власності на:

- житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Паркова, 18;

- земельну ділянку площею 0,0984 га, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Паркова, 18, передана для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (Державний акт на право власності на землю серії ОД № 047638, виданий 26.11.2004 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450700040, кадастровий номер земельної ділянки 5110600000:01:014:0007).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 30.03 2018 року.

Суддя: ОСОБА_9