Рішення № 73079417, 30.03.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/340/18

Провадження № 2/520/3543/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2018 року

Київський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Єгоровій Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Моторного (транспортного ) страхового бюро України

до ОСОБА_2

про відшкодування в порядку регресу витрат,

пов’язаних з регламентною виплатою,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2018 року до Київського районного суду міста ОСОБА_1 надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з регламентною виплатою, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого відшкодування у розмірі 10258 гривень 67 копійок, суму витрат понесених на встановлення розміру збитку, що становить 1300 гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору в сумі 1760 гривень 00 копійок.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 12.01.2018 року вказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків поданої заяви.

06.02.2018 року представником позивача ОСОБА_1 були усунені вказані недоліки.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 07.02.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з регламентною виплатою, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, у строки передбачені ст. 275 ЦПК України.

Вищевказана ухвала суду була направлена сторонам по справі та відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву, заперечень, подання зустрічного позову або клопотання про слухання справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Частиною 3 та частиною 4 ст. 130 ЦПК України передбачено, що якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім’ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Згідно з відповіддю відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області від 19.01.2018 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 16 листопада 2012 року зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та саме за цією адресою судом надсилалась судова кореспонденція рекомендованим листом з повідомленням на ім’я ОСОБА_2.

ОСОБА_2 28.02.2018 року за вказаною адресою отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, яке міститься в матеріалах справи.

У п’ятнадцятиденний строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом також враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа ОСОБА_3 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З урахуванням викладеного та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов Моторного (транспортного ) страхового бюро України про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з регламентною виплатою підлягаючим частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 березня 2017 року о 15 годині 10 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. Авдєєва-Чорноморського – Шклярука в м. Одесі, при виїзді з другорядної дороги на головну, не надав переваги в русі, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Ніссан», реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався по головній дорозі, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 16.11 «Правил дорожнього руху України».

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2017 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії, та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, наявність вини в діях ОСОБА_2 у скоєній дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 20 березня 2017 року, додатковому доказуванню не підлягає.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Nissan Tiida», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належав ОСОБА_4.

Згідно з звітом № І-4280 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Nissan Tiida», реєстраційний номер НОМЕР_2? від 20.03.2017 року, вартість відновлюваного ремонту КТЗ, визначена за витратним підходом, складає 16170 гривень 87 копійок, ринкова вартість, визначена за порівняльним підходом, може складати 174926 гривень 03 копійки, вартість матеріального збитку заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ станом на 20 березня 2017 року дорівнює з урахуванням ПДВ, але без врахування ВТВ 10743 гривні 66 копійок.

Відповідно до полісу №АЕ/9529538 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ОСОБА_5 застраховано в ТДВ СК «Альфа-Гарант» автомобіль марки «Nissan Tiida», реєстраційний номер НОМЕР_2. Франшиза встановлена у розмірі 1000 гривень 00 копійок. Строк дії договору з 18.05.2016 року по 17.05.2017 року.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 не було застраховано на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 20 березня 2017 року і такі дані матеріали справи не містять.

Вказане також підтверджується витягом від 20.03.2017 року з централізованої бази даних МТСБУ.

Матеріальні збитки, заподіяні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 20 березня 2017 року відповідачем потерпілій особі відшкодовані не були. Доказів, які б спростовували вказане до суду не надано.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За правилами п.п. «а» п.41.1 ст. 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

У зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 20.03.2017 року, МТСБУ на підставі повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, заяви ОСОБА_4 та страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АЕ/9529538, 15.09.2017 року постановлено наказ №8334, згідно якого наказано фінансовому управлінню сплатити відшкодування на рахунок ОСОБА_4 в сумі 10258 гривень 67 копійок.

18 вересня 2017 року МТСБУ здійснило виплату ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі 10258 гривень 67 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 1259695 від 18 вересня 2017 року.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

У відповідності до п.п. 38.2.1 п.38.2 ст. 38 Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно приписів ст.77, 78 ЦПК України, докази повинні бути належними та допустимими, зокрема, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, в даному випадку поясненнями сторін.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на те, що обставини на які посилався позивач знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами, виходячи з встановлених судом обставин справи та вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача, а тому вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми відшкодування в порядку регресу в розмірі 10258 гривень 67 копійок.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат понесених на встановлення розміру збитку, що становить 1300 гривень 00 копійок, суд зазначає наступне.

Згідно з наданого до суду платіжного доручення № 1236497 від 28 серпня 2017 року, вбачається, що позивачем 28 серпня 2017 року було сплачено на розрахунковий рахунок «ІНГО Україна» грошові кошти в сумі 1300 гривень 00 копійок за сплату послуг з врегулювання по справі №41251, згідно рахунку №41521 від 31.05.2017 року, транспортний засіб ВН4280СА.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з положеннями ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, чинним законодавством не передбачено право страховика вимагати відшкодування додаткових витрат, які понесені у зв'язку із встановленням розміру збитків та збору документів, у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду.

У зв’язку з чим, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення з ОСОБА_2 суму витрат понесених на встановлення розміру збитку, що становить 1300 гривень 00 копійок, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір сплачений останнім в сумі 1762 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 4, 5, 6, 76-78, 81, 141, 263-265, 279, 280-282, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 22, 1187, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8) до ОСОБА_2 (місце проживання: 65049, м. Одеса, вул. Авдєєва-Чорноморського, 28-А) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з регламентною виплатою – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: 65049, м. Одеса, вул. Авдєєва-Чорноморського, 28-А, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, що розташоване за адресою: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва; МФО 322313, код ЄДРПОУ 21647131, матеріальну шкоду в порядку регресу в сумі 10258 (десять тисяч двісті п’ятдесят вісім) гривень 67 (шістдесят сім) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: 65049, м. Одеса, вул. Авдєєва-Чорноморського, 28-А, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, що розташоване за адресою: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва; МФО 322313, код ЄДРПОУ 21647131, витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Калініченко Л. В.