Рішення № 73078973, 29.03.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

29.03.2018

Справа №489/3839/17

Провадження №2-а/489/36/18

РІШЕННЯ

іменем України

29 березня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Кирильчука О.І., за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інгульського об’єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області про визнання протиправним розпорядження та зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач просить визнати протиправним розпорядження відповідача від 06.02.2017 року в частині встановлення їй розміру довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та зобов’язати Інгульське об’єднане Управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області перерахувати призначене щомісячне, довічне грошове утримання судді у відставці, встановивши його в розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснивши такий перерахунок починаючи з 21.12.2016 року, виплатити недоотриману його різницю та виплачувати в подальшому довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86%, оскільки відповідачем невірно здійснений розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Позивач у судовому засіданні наполягала на задоволенні позову, представник відповідача проти задоволення позову заперечував, оскільки ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ передбачено вичерпний перелік посад, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, а тому немає підстав для зарахування позивачу до стажу роботи половини строку навчання та роботи на посаді виконуючого обов’язки народного судді.

Рішенням Вищої ради юстиції від 08 грудня 2016 року №3090/0/05-16 ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв’язку з поданням заяви про відставку, а наказом голови Миколаївського районного суду Миколаївської області відраховано зі штату Миколаївського районного суду Миколаївської області з посади судді апеляційного суду Миколаївської області 20 грудня 2016 року у відставку.

ОСОБА_1 з 21.12.2016 року перебуває на обліку в Інгульському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі розпорядження управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва від 06 лютого 2017 року №184509 в розмірі 80 відсотків грошового утримання судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру.

Відповідно до записів у трудовій книжці, до стажу роботи ОСОБА_1 входять такі періоди: з 01.09.1987 року по 30.06.1991 року - навчання за денною формою в Українській юридичній академії ім.Ф.Е.Дзержинського(половина строку навчання складає 1 рік 11 місяців 2 дні); з 05.11.1991 року по 28.04.1992 року (05 місяців 23 дні) – виконуюча обов’язки народного судді Миколаївського районного народного суду Миколаївської області; з 21.06.1994 року по 03.12.2001 року (07 років 05 місяці 13 днів) – робота в органах прокуратури Миколаївської області на посадах помічника прокуратури Центрального району м.Миколаєва, старшого помічника прокуратури Центрального району м.Миколаєва, та прокурора цивільно-судового відділу; прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в судах, старшого прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Миколаївської області; з 10.12.2002 року по 20.12.2016 року (14 років 10 днів) – суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області. Усього стаж роботи станом на 20.12.2016 року становить 23 роки 10 місяців.

Згідно із ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (за №2453-VІ з урахуванням змін, внесених згідно із Законом №3668-VІ в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Частиною 5 цієї статті визначено, що виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Конституційний Суд України рішенням від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 частину третю, перше, друге, третє речення частини п’ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У зазначеному рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що Законом «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» змінено визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання і його максимальний розмір, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.

Ухвалюючи зазначене рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, 18 червня 2007 року №4-рп/2007, 22 травня 2008 року №10-рп/2008, які полягають у тому, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід’ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв’язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов’язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки від 17 листопада 2010 року №(2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов’язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв’язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Таким чином, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 підлягає застосуванню частина третя 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції до змін, внесених Законом №3668-VI, за якою щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах по справах №21-472а15 від 09.06.2015 року, №21-429а15 від 17.03.2015 року, №21-584а14 від 24.03.2015 року.

За змістом ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-ХІІ, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до абз. 2 п. 3-1 постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Згідно зі статтею 27 Закону Української РСР «Про судоустрій Української РСР» у разі тимчасової відсутності (хвороба, відпустка тощо) народного судді за поданням начальника відділу юстиції виконавчого комітету обласної, Київської міської ОСОБА_3 народних депутатів виконання обов'язків народного судді могло бути покладене рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ОСОБА_3 народних депутатів на одного з народних засідателів цього суду, який відповідно до статті 11 цього Закону при здійсненні правосуддя користувався всіма правами судді. Враховуючи, що рішенням виконавчого комітету Миколаївської районної ОСОБА_3 народних депутатів від 15.10.1991 року позивача було затверджено народним засідателем, а розпорядженням Миколаївської обласної ОСОБА_3 народних депутатів від 04.11.1991 року №27-р на нього покладено обов'язки народного судді, то цей період роботи зараховується до стажу роботи на посаді судді.

Враховуючи наявність у позивача більше 10 років стажу на посаді судді, то він має право на зарахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, виконуючого обов’язків народного судді та часу роботи на посадах прокурорів, що загалом складає 23 повних роки, тому розмір довічного грошового утримання має бути збільшений до 86 відсотків, а позов підлягає задоволенню частково, оскільки вимога щодо виплати в подальшому довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% фактично є аналогічною зобов’язанню здійснити перерахунок.

На підставі ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу підлягають присудженню понесені ним судові витрати.

Керуючись ст. ст. 2, 14, 77, 139, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва від 06 лютого 2017 року №184509 в частині встановлення розміру довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на рівні 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов’язати Інгульске об’єднане управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, довічного грошового утримання судді у відставці, встановивши його на рівні 86 відсотків грошового утримання судді на відповідній посаді, починаючи з 21 грудня 2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського об’єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області, код ЄДРПОУ 41250638, на користь ОСОБА_1 640 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги і може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: Інгульське об’єднане управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва Миколаївської області, код ЄДРПОУ 41250638, місцезнаходження м.Миколаїв, просп.Богоявленський, 55-е.

Суддя