Постанова № 73078784, 30.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/2972/14 Головуючий у 1 інстанції: Пахут С.О.

Провадження № 22-ц/783/58/17 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої: Крайник Н.П.

суддів: Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.

при секретарі: Фейір К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту окремого проживання та визнання майна особистою власністю,-

в с т а н о в и л а:

24.10.2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила встановити факт окремого проживання її та відповідача в період з 01.12.1999 року по час розірвання шлюбу - 03.02.2006 року, визнати її особистою власністю грошові кошти в сумі 18000 доларів США, що в еквіваленті до гривні становить 252000 грн., та стягнути з останнього на її користь ці кошти.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що в період з 01.12.1999 року по 10.07.2003 року перебувала на заробітках в Ізраїлі. У вказаний час вона не вела спільного господарства з відповідачем, не була пов'язана з ним спільним побутом, не підтримувала шлюбних відносин, оскільки сторони проживали і працювали в різних державах, зокрема відповідач в Україні, а вона в Ізраїлі, періодично спілкувалися телефоном з питань стану здоров'я батьків та дітей. За час окремого проживання відповідач фактично створив нову сім'ю, про що позивачці стало відомо після повернення в Україну, а тому вона впродовж зазначеного терміну надсилала на рахунок відповідача, який був відкритий в іноземній валюті, грошові кошти для зберігання, які мали бути використані для будівництва індивідуального житлового будинку для сім'ї на вже виділеній в 1991 році міською радою на ім'я відповідача земельній ділянці. В період окремого проживання та припинення ведення спільного господарства (перебування її за кордоном з 01.12.1999 року по 10.07.2003 року), вона перевела на рахунок відповідача для зберігання грошові кошти в сумі 18000 доларів США, що підтверджується виписками з банківських рахунків. Зароблені нею грошові кошти відповідач самостійно знімав з банківських рахунків без її відома та використовував на власний розсуд на свої особисті потреби, а не на потреби сім'ї. Та обставина, що вона з відповідачем не перебувала у шлюбних відносинах протягом вказаного періоду, не була пов'язана спільним побутом та не вела спільного господарства встановлена під час розгляду справи за позовом відповідача до неї про розірвання шлюбу.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 30.03.2015 року позов задоволено частково. Визнано грошові кошти в сумі 18000 доларів США, що в еквіваленті до гривні становить, на день ухвалення рішення, 421967 грн. 25 коп. особистою приватною власністю ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 18000 доларів США, що в еквіваленті до гривні становить на день ухвалення рішення 421967 грн. 25 коп. У задоволенні вимоги ОСОБА_3 про встановлення факту окремого проживання сторін відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2

Вважає його незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

У апеляційній скарзі зазначає, що кошти, які перерахувала позивач на рахунок відповідача він витрачав з її погодження на потреби сім»ї та для придбання майна в інтересах сім»ї. Крім того, вказані кошти вже були предметом розгляду в суді і щодо них є рішення, яке набрало законної сили і вказані кошти визнано спільною сумісною власністю подружжя. Також вказує на те, що судом першої інстанції не перевірено відповідність поданої позовної заяви вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання по розгляду даної справи учасники справи не з»явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів скарги та позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 57 Сімейного Кодексу України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв»язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року не належить до спільної сумісної власності майно набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

У пункті 30 абз. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року роз'яснено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за період окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин.

Судом встановлено, що 25.04.2001 року ОСОБА_3 у відділенні банку «РЕКАО АТ» в м. Томашув Любельскі (Республіка Польща) покладеного на рахунок НОМЕР_1, відкритий на її ім»я, 8000 доларів США, 20.08.2001 року - 5000 доларів США, 29.08.2001 року - 5000 доларів США, які ОСОБА_2 отримав у зазначеному відділенні банку: 13.11.2001 року - 7000,00 доларів США, 12.12.2001 року - 1100,00 доларів США, 03.06.2002 року - 1000 доларів США.

Встановлено, що з метою приховання коштів від позивачки 05.03.2003 року ОСОБА_2 переказав 8000,00 доларів США з рахунку НОМЕР_1 на новий рахунок, відкритий на своє ім'я, без відома позивачки в цьому ж відділенні банку, 26.05.2003 року - 1075,00 доларів США, в т.ч. 100 дол. США - І внесок, а 75 дол. США відсотки. Про рух вказаних коштів позивачці стало відомо з виписки банку «РЕКАО АТ» від 14.01.2009 року, а з позовом про визнання зазначених коштів особистою власністю позивачка звернулася до суду 22.07.2005 року.

Встановлено, що відповідач за час перебування позивачки за кордоном, комунальних послуг за житло - квартиру АДРЕСА_1 не оплачував, тобто витрат на потреби сім»ї не здійснював.

Рішенням Сокальського районного суду від 03 лютого 2006 року, яке набрало законної сили, встановлено той факт, що з грудня 1999 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживають окремо, шлюбних відносин не підтримують.

Відтак, факт окремого проживання не підлягає встановленню, оскільки у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання грошових коштів в сумі 18000 доларів США особистою власністю ОСОБА_3, оскільки таке майно набуте нею за час окремого проживання з ОСОБА_2 у зв»язку з фактичним припиненням з ним шлюбних відносин.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено-повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ч. 5 ст. 268, ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 30 березня 2015 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 30.03.2018 року.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Мельничук О. Я.

Савуляк Р. В.