Ухвала суду № 73078731, 23.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 446/971/16-к Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т.І.

Провадження № 11-кп/783/1091/17 Доповідач: Галапац І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Романюка М.Ф., Головатого В.Я.,

при секретарі Стойку Р.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області від 08 вересня 2017 року, -

з участю прокурора Свореня В.М.,

представнику потерпілого

КЕВ м. Львова – ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_1,

встановила:

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого на ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн.

Цивільний позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до ОСОБА_1 задоволено повністю та постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (ЄДРПОУ 07638027) 14720,00 грн. відшкодування завданої шкоди.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в сумі 184,14 грн. за проведення товарознавчої експертизи.

Згідно вироку суду, в травні 2015 року, точної дати судом не встановлено, ОСОБА_1, маючи умисел на вчинення крадіжки чужого майна з корисливих мотивів, перебуваючи у приміщенні недіючої котельні №74, вивільненого військового містечка №1, що розташоване по вул. Ярослава Мудрого у м. Кам’янка-Бузька, Львівської області та належить Квартирно-експлуатаційному відділу м. Львова, шляхом вільного доступу, таємно викрав два металевих парових котли марки "НІІСТУ-5", вагою 2300 кг брухту чорного металу кожен, вартістю 3,20 грн. за 1 кг, чим спричинив Квартирно-експлуатаційному відділу м. Львова, матеріальну шкоду на загальну суму 14720,00 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 покликається на те, вирок підлягає скасуванню.

Зазначає, що ні представник потерпілого ОСОБА_4 КЕВ, ні орган досудового розслідування не надали і не здобули доказів того, що не тільки самі котли, але й інше майно (будівлі та земельна ділянка) належать Міністерству оборони України. ОСОБА_3 цього, представник КЕВ м. Львова не надав доказів того, що саме Міністерство оборони України уповноважило представляти його інтереси.

Також наголошує, що ні представник потерпілого ОСОБА_4 КЕВ, ні орган досудового розслідування не надали суду докази того, що згідно акту приймання-передавання укладеного між МОУ та КЕВ м. Львова, проводилося передача котельні №74; що приймалося рішення (або видавався наказ) про прийняття на баланс котельні №74, де скоєно крадіжку; що з 2004 року по час виявлення крадіжки проводилися комісійні огляди технічного стану обладнання котельні №74 і з приводу таких оглядів складалися відповідні акти; що котельня №74 знаходиться на балансі у КЕВ м. Львова; що на законсервованій котельні, після 2012 року (після видачі дозволу на демонтаж котлів) проводилися огляди технічного стану обладнання котельні (в том числі і котлів); не обґрунтували суму заподіяних збитків в розмірі 14720 грн., та розрахунки такої, оскільки свідок ОСОБА_5 зазначила, що за час проживання на території колишньої військової частини А1753 вона неодноразово була свідком скоєння крадіжок з території недіючої військової частини, в тому числі і з котельні; не надали суду доказів з якого часу, хто проводив і на підставі чого відбулося перейменування території, на якій розташована котельня №74 і є саме «військовим містечком №1», оскільки всі свідки зазначають, що це територія військової частини А1753 (яка станом на сьогоднішній день ліквідована і відсутній правонаступник).

Акцентує, що представник потерпілого КЕВ м. Львова і орган досудового розслідування не надали суду доказ того, що з 2004 року (з часу ліквідації військової частини А1753) до 2017 року, КЕВ м. Львова жодного відношення до котельні №74 не мають, так як згідно укладеної угоди між Кам’янка-Бузькою міською радою і Міністерством оборони України в 2004 році - територія колишньої військової частини А1753 (нерухомі об’єкти, в том числі і котельня) передаються на баланс органу місцевого самоврядування і перебувають під охороною міської ради. Даний факт підтверджується довідкою №266/із/2018 виданою 30.08.2016 року департаментом інформаційно-організаційної роботи та контролю МОУ.

Звертає увагу на те, що суду не надано доказів дійсного місця розташування військового містечка, з території якого скоєно крадіжку.

Покликається на те, що під час розгляду справи не доведено, що на пункті прийому металів в с. Прибужани, Кам’янка-Бузького району, проводилася здача (реалізація) залишків котельні, оскільки свідок ОСОБА_6 зазначив, що він приймав саме труби, а не частини котла або теплообмінника.

Вважає, що суд першої інстанції неналежним чином врахував незадовільний стан його здоров’я, місце вчинення злочину, власника викраденого майна, можливість застосування/незастосування амністії, оскільки на час постановлення вироку був підписаний Закон України «Про амністію в 2016 році».

Просить скасувати вирок та закрити кримінальне провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 та виступ його захисника – адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора та виступ представника потерпілого КЕВ м. Львова – ОСОБА_2, про її заперечення та залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Ч.1 ст. 412 КПК України передбачено, що істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Так, ч.1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), що виходячи із суті даної норми закону, має відображатись в обвинувальному акті відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

ОСОБА_3 цього, згідно вимог, передбачених п.2 ч.3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, окрім іншого, зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Однак, суд першої інстанції під час ухвалення вироку не дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону, що призвело до невідповідності оскаржуваного судового рішення вимогам ст. 370 КПК України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не перевірено та в повній мірі не досліджено в який спосіб обвинувачений ОСОБА_1 міг один вчинити крадіжку двох металевих парових котлів марки "НІІСТУ-5" вагою 2300 кг брухту чорного металу кожен.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах кримінального провадження наявна довідка начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова №4924 від 10 вересня 2015 року про те, що котельня військового містечка №1 в м. Кам’янка-Бузька, перебуває на бухгалтерському обліку в КЕВ (а.с.кп.148).

Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження (а.с.кп.149) вбачається, що комунальні споруди військового містечка №1 по вул. Ярослава Мудрого, 15А, рішенням сесії Кам’янка-Бузької міської ради Львівської області №1 від 20 квітня 2004 року прийнято у комунальну власність територіальної громади м. Кам’янка-Бузька. Докази про те, що зазначене рішення скасовано, в матеріалах справи відсутні.

Відтак, колегія суддів вважає, що висновки суду про перебування на балансі КЕВ м. Львова котлів опалення, суперечить фактичним обставинам справи.

ОСОБА_3 цього, згідно опису №4 комунальних мереж і майна військового містечка №1 у м. Кам’янка-Бузька від 06 жовтня 2004 року, які передаються від в/ч А1753 під охорону територіальній громаді м. Кам’янка-Бузька до моменту його безкоштовної передачі у комунальну власність, в №п/п з 1 по 9, не відображено мережі опалення (котли), а лише – мережі теплопостачання в кількості 0,936 км (а.с.кп.55).

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки, ні в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_1, ні під час апеляційного розгляду, учасниками судового провадження клопотання про дослідження доказів заявлено не було, апеляційний суд позбавлений можливості їх дослідити за власною ініціативою, а відтак, ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що вирок місцевого суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Скасовуючи вирок та призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, колегія суддів не вирішує питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

При новому судовому розгляді суду першої інстанції необхідно усунути зазначені порушення кримінального процесуального закону, дослідити доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 і постановити законне, обґрунтоване та належним чином мотивоване рішення.

Керуючись 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів, –

ухвалила:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 – задоволити частково.

Вирок Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області від 08 вересня 2017 року відносно ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9