Постанова № 73078669, 22.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 449/70/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Савчак А.В.

Провадження № 22-ц/783/5921/17 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м.Львів

Колегія суддів Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Приколоти Т.І.

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.

з участю секретаря Іванової О.О.

з участю ОСОБА_2,ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 2 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 (правонаступника ОСОБА_5) до ПАТ КБ «Приватбанк», приватного нотаріуса Юзви В.Я. про припинення іпотечного договору,-

встановила:

20 січня 2016 року позивач звернулась до суду з цим позовом. Просила визнати припиненим іпотечний договір від 16 липня 2008 року та вилучити запис про обтяження нерухомого майна (житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Правонаступником позивача є ОСОБА_4, яка фактично позовні вимоги підтримала та подала уточнену позовну заяву. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 липня 2008 року між ОСОБА_7 і ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний Договір №ЬV1ВОА0000000007 за умовами якого надано кредит у розмірі 349 073 грн. терміном на 10 років, на строк до 16 липня 2018 року. В забезпечення виконання зобов'язань позивачльника за кредитним договором 1ВОА0000000007 від 16 липня 2008 р. між ОСОБА_5 та банком 16 липня 2008 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Юзвою В.Я. Відповідно до умов вказаного договору іпотеки передано відповідачу в іпотеку цегляний будинок площею 146,2 кв.м. та земельну ділянку площею 0,25 га (не приватизована), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належала ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі дубліката свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Короснянської сільської ради Перемишлянського району 1 липня 2008 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 17 листопада 2016 року ОСОБА_4 прийнято спадщину за законом. Позивач ОСОБА_4 вважає, що оскільки після смерті позичльника ОСОБА_7 відстутні спадкоємці його майна, - то основне забов'язання за кредитним договором припинилось у відповідності до ч.1 ст.608 ЦК України. Оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов'язання, - то вона також вважається припиненою з моменту припинення основного зобов'язання. Вважає, що смерть ОСОБА_7 та відсутність у нього спадкоємців є обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, - а тому зобов'язання (як основне так і додаткове) є припинене. Припинення зобов'язань за іпотечним договором тягне за собою припинення обмежень на заставне майно та зняття таких обтяжень.

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 2 серпня 2017 року відмовлено в задоволенні позову.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує, що припинення зобов'язань за іпотечним договором тягне за собою припинення обмежень на заставне майно та зняття таких обтяжень.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 4 ЦПК України у чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення редакції, ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.

На підставі ст.ст.10-11, 58-61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України у чинній на даний час редакції суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що 16 липня 2008 року між ОСОБА_7 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № LV1ВGА0000000007. На забезпечення виконання даного зобов'язання між ЗАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_7 та ОСОБА_5 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно якого, в іпотеку банку було передано житловий будинок АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно житловий будинок належав на праві власності ОСОБА_5

16 липня 2008 року було зареєстровано обтяження на нерухоме майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_7 помер.

З матеріалів справи, а саме з листа банку до ОСОБА_8, вбачається про намір укласти договір купівлі-продажу від імені власника з метою виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_7, оскільки, в договорі міститься відповідне застереження.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.

З свідоцтва про право на спадщину за законом вбачається, що ОСОБА_4 є спадкоємцем заставленого житлового будинку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про наявність чи відсутність спадкоємців після смерті боржника ОСОБА_7

Суду не надано доказів того, що ОСОБА_4 на даний час є власником даного будинку (зареєструвала право власності на даний будинок в порядку спадкування).

Позивач та її представник вважали, що смерть основного боржника за кредитним договором ОСОБА_7 та відсутність спадкоємців після його смерті є підставо для припинення кредитного зобов'язання та зобов'язання згідно договору іпотеки у відповідності до ст.607, 608 ЦК України.

Відповідно до ст. 607 ЦК України, зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що смерть основного боржника (кредитора) не є тією підставою про яку йде мова в вищезгаданій статті, оскільки, смерть кредитора, як підстава для припинення зобов'язання підпадає під правове регулювання ст.608 ЦК України.

Згідно зі ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Суду не надано жодних доказів наявності чи відсутності спадкоємців у померлого ОСОБА_7 Кредитне зобов'язання не є таким, що нерозривно пов'язане з його особою. Кредитне зобов'язання забезпечене заставою і може бути виконане в межах вартості заставного майна.

Смерть боржника за кредитним договором за наявності заборгованості боржника за таким договором не є підставою для припинення договору іпотеки, що укладений для забезпечення виконання умов кредитного договору боржником.

З висновками суду належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Залишити рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 2 серпня 2017 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 29 березня 2018 року.

Головуючий

Судді