Постанова № 73078209, 22.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Шляхова О.М.

22 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4818/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю:

секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2017р. (суддя Шляхова О.М.; м. Харків; повний текст постанови складено 30,11.2017) по справі № 820/4818/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа: Золочівська районна державна адміністрація Харківської області

про зобов’язання вчинити дії,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 (суддя Шляхова О.М.; м. Харків; повний текст постанови складено - 30.11.2017) по справі № 820/4818/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа: Золочівська районна державна адміністрація Харківської області

про зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа: Золочівська районна державна адміністрація Харківської області, в якому просив суд: зобов'язати відповідача розглянути клопотання та надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 4,93 умовних кадастрових га, що у перерахунку становить 4,5777 фізичних га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути клопотання від 23.06.2017 року та надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 4,93 умовних кадастрових га, що у перерахунку становить 4,5777 фізичних га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_3, 5, Держпром, 1 під'їзд, поверх 6,7) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ід.код НОМЕР_1, що мешкає за адресою: 62203, Харківська обл., Золочівський район, с. Цапівка, вул. Лугова, б. 2) у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області підстав для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 4,93 умовних кадастрових гектарів, з земель запасу або резервного фонду державної чи комунальної власності на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області на підставі рішення Золочівського районного суду Харківської області від 10.09.2015 року у справі № 632/593/15-ц. Також відповідач наголошує на тому, що у спірних правовідносинах Головне управління користується незалежним дискреційним правом щодо рішень, коли він може або надати земельні ділянки або надати вмотивовану відмову в їх наданні, отже позовні вимоги щодо зобов'язання Головне управління надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки суперечать ст. 118 Земельного кодексу України та ст. 19 Конституції України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 10.09.2015 року у справі № 632/593/15-ц позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнане за ОСОБА_1 як за колишнім членом колгоспу ім. Кірова, що був згодом реорганізований у ВАТ «Промінь», право на земельну частку (пай) в розмірі 4,93 умовних кадастрових гектарів, з земель запасу або резервного фонду Золочівської селищної ради Харківської області (а.с. 11-13).

Зазначеним рішенням встановлено, що 13.05.1992 року на засіданні правління колгоспу ім.Кірова було прийнято рішення про рекомендацію зборам уповноважених про прийняття в члени колгоспу ОСОБА_1 на роботу водієм, де працював постійно до 2003 року та звільнився з роботи за станом здоров'я.

Крім того, ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 10.12.15 р. судом роз'яснено, що рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 10.09.2015 року по справі №622/593/15-ц за ОСОБА_1 як за колишнім членом колгоспу ім. Кірова, що був згодом реорганізований у ВАТ «Промінь», визнано право на земельну частку (пай) в розмірі 4,93 умовних кадастрових гектарів, з земель запасу або резервного фонду державної чи комунальної власності сільськогосподарського призначення Золочівської селищної ради Харківської області (а.с. 14-15).

Вказані рішення суду набрало законної сили.

В подальшому, з метою реалізації свого права на отримання земельної частки (паю), ОСОБА_1 неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із відповідними заявами та клопотаннями.

Так, 02.03.2016 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,93 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, до якої позивачем були додані викопіювання з чергового кадастрового плану, рішення Золочівського районного суду, копія паспорту, копія ідентифікаційного коду.

Вказану заяву Головним управлінням розглянуто у встановлений статтею 118 Земельного кодексу України строк та надано письмову відповідь за №С-3761/0/6-4578/0/21-16 від 31.03.2016 із викладенням виявлених невідповідностей, що унеможливлювали прийняття Головним управлінням рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою в даному випадку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в подальшому 20.04.2016 звернувся до Головного управління надійшла із заявою з приводу надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,93 га ріллі (а не 4,93 умовних кадастрових га, як зазначено у прохальній частині позовної заяви) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Золочівського району Харківської області. До заяви ОСОБА_1 були додані викопіювання з чергового кадастрового плану, рішення Золочівського районного суду, копія паспорту, копія ідентифікаційного коду.

За результатами розгляду поданої заяви та доданих до неї документів Головним управлінням надано письмову відповідь за №С-7679/0/6-7831/0/21-16 від 17.05.2016, та повторно роз'яснено, що згідно з наданим рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 10.09.2015 по справі №622/593/15-ц та ухвали Золочівського районного суду Харківської області від 10.12.2015 по справі №622/593/15-ц, за заявником визнано право на земельну частку (пай) у розмірі 4,93 умовних кадастрових гектарів, натомість відповідно до заяви ОСОБА_1 бажає отримати у власність земельну ділянку орієнтовною площею 4,93 га (фізичних) без надання відповідного перерахунку.

В подальшому 26.07.2016 ОСОБА_1А звернувся до Головного управління із клопотанням стосовно надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,93 умовних кадастрових га, що у перерахунку становить 4,5777 фізичних га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Золочівського району Харківської області. До заяви ОСОБА_1 були додані викопіювання з чергового кадастрового плану, копію рішення та ухвали Золочівського районного суду, копія паспорту, копія ідентифікаційного коду, довідка про вартість земельної частки (паю) ріллі загальною площею 4,93 умовних кадастрових га.

За результатами розгляду поданого клопотання та доданих до нього документів відповідачем надана відповідь за №С-14525/0/6-4421/0/21-16 від 25.08.2016, в якій роз'яснено, що будь-яких зобов'язань по виділенню частки (паю) в розмірі 4,93 умовних кадастрових гектарів із земель запасу або резервного фонду Золочівської селищної ради Харківської області рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 10.09.2015 №622/593/15-ц на Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не покладалось. На підставі чого, відповідач вважає, що у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відсутні підстави для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 4,93 умовних кадастрових гектарів, яка розташована за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області на підставі вищезазначеного рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 24.01.2017 знову звернувся до Головного управління із клопотанням стосовно надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,93 умовних кадастрових га, що у перерахунку становить 4,5777 фізичних га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яка розташована на території Золочівського району Харківської області. До заяви ОСОБА_1 були додані копії необхідних документів.

За результатами розгляду поданого клопотання та доданих до нього документів Головним управлінням надана відповідь за № С-1410/0/6-3156/0/21-6 від 21.02.2017, в якій роз'яснено, що в процесі розгляду клопотання була здійснена перевірка місця розташування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність, за допомогою Публічної кадастрової карти України та було встановлено, що земельний масив, на якому розташовується бажана земельна ділянка, вже використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а тому, надання дозволу може призвести до порушення прав інших осіб, які вже розпочали процедуру набуття права власності або користування на зазначеному масиві. Крім того, відповідач у наданій відповіді зазначив, що оскільки ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 10.12.2015 не визначено право власності на землі, за рахунок яких за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) - державна чи комунальна, Головне управління не має можливості прийняти відповідні рішення в умовах відсутності вищенаведеної інформації.

В подальшому 19.04.2017 до Головного управління надійшло клопотання ОСОБА_1 від 19.04.2017 з приводу надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,93 умовних кадастрових га, що у перерахунку становить 4,5777 фізичних га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області.

До заяви ОСОБА_1 були додані викопіювання з чергового кадастрового плану, копію рішення та ухвали Золочівського районного суду, копія паспорту, копія ідентифікаційного коду, довідку про вартість земельної частки (паю) ріллі загальною площею 4,93 умовних кадастрових га, довідку Золочівської РДА Харківської області, перерахунок земельної частки (паю) в умовних кадастрових га та у фізичних га.

За результатами розгляду поданого клопотання та доданих до нього документів Головним управлінням надано письмову відповідь за №С-10578/0/14-10845/0/21-17 від 18.05.2017, в якій роз'яснено, що відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95 паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність. Отже, паюванню підлягали рілля, багаторічні насадження, сіножаті та пасовища, на підставі чого Головне управління повідомило позивача про те, що у нього знову відсутні правові підстави для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

В подальшому 23.06.2017 до Головного управління надійшло клопотання ОСОБА_1 від 23.06.2017 з приводу надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,93 умовних кадастрових га, що у перерахунку становить 4,5777 фізичних га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області. До заяви ОСОБА_1 були додані викопіювання з чергового кадастрового плану, копію рішення та ухвали Золочівського районного суду, копія паспорту, копія ідентифікаційного коду, довідку про вартість земельної частки (паю) ріллі загальною площею 4,93 умовних кадастрових га, довідку Золочівської РДА Харківської області, перерахунок земельної частки (паю) в умовних кадастрових га у фізичних га.

За результатами розгляду поданого клопотання та доданих до нього документів повним управлінням надано відповідь №С-19286/0/6-542/0/21-17 від 20.07.2017, в якій роз'яснено, що відповідно до пункту 1 Указу Президента раїни «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95, паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність. Отже, на думку відповідача, паюванню підлягали рілля, багаторічні насадження, сіножаті та пасовища.

Крім того, відповідач у наданій відповіді зазначає, що оскільки судом (рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 10.09.2015 по справі №622/593/15-ц, ухвалою Золочівського районного суду від 10.12.2015 у вказаній справі) не вирішено питання щодо кількості умовних кадастрових гектарів площ земельних ділянок за видами угідь, зокрема, безпосередньо ріллі, отже, у Головного управління відсутні правові підстави надати ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність зазначеної земельної ділянки.

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, може бути виділена Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області позивачу шляхом надання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 4,93 умовних кадастрових га, що у перерахунку становить 4,5777 фізичних га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Колегія суддів частково погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

В силу положень статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з п. «б» ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 32 Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України “Про фермерське господарство”, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради, за умови, якщо вони раніше не набули права на земельну частку (пай).

Як встановлено статтею 7 Закону України “Про фермерське господарство”, надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

У відповідності до п. 9 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадяни – власники земельних часток (паїв) можуть виділяти земельні ділянки в натурі (на місцевості) єдиним масивом.

Згідно п. 16 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам – власникам земельних часток паїв за їх бажанням виділяються в натурі ( на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Також згідно ч. 5 ст. 25 Земельного кодексу України, особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок для всіх потреб, передбачені ст.122 Земельного Кодексу України, зокрема за приписами ч. 4 вказаної норми, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, зазначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

При цьому, до компетенції районних державних адміністрацій, у відповідності до приписів ч. 3 ст. 122 Земельного Кодексу України, належить повноваження з передачі земельних ділянок державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва

Отже, зі змісту вказаної норми випливає, що до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, належить розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення.

Вище наведена редакція статті 122 Земельного Кодексу України, була запроваджена Законом України від 06.09.2012 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» , який набув чинності 01.01.2013 року.

Згідно до ч.4, розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів.

Відповідно до ч.6, розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами. За межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

За приписами п.11 ст. 25 Земельного кодексу України, резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Таким чином, зі змісту вищенаведених законів випливає, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області має необхідні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області.

Відповідно до пункту «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В силу положень пункту "а" частини першої статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.

За приписами частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови. Підстави для відмови вичерпно перераховані в законі - невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, а також прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, тощо.

В той же час, у листах відповідача не вказано, вимогам яких саме законів чи прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів не відповідає місце розташування земельної ділянки, про яку йдеться у клопотанні позивача, тобто не зазначені визначені ч. 7 ст. 118 ЗК України підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що є порушенням указаної норми Земельного Кодексу України.

З приводу посилання відповідача на те, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, вже використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, суд першої інстанції вірно зазначив, що вказана обставина не знайшла свого документального підтвердження, доказів стосовно цих тверджень відповідачем не надано, а тому це не може слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача у листах на те, що у доданому позивачем розрахунку розміру земельної частки (паю) ВАТ "Промінь" врахована лише рілля, що йде всупереч вимогам п. 1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08 серпня 1995 року № 720/95, оскільки вказаний пункт лише передбачає, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, до яких в тому числі відносяться рілля.

Отже, зі змісту наявних у матеріалах справи листів, якими позивачу було повідомлено про відсутність можливості задоволення його заяви, вбачається, що фактично заява по суті не розглядалася, мотивованої відповіді із зазначенням підстав передбачених відповідними нормами законодавства для відмови в задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачем надано не було, що на переконання колегії суддів передбачає повторний розгляд звернень позивача з цього приводу.

У зв'язку з цим колегія суддів помилковим висновок суду першої інстанції щодо необхідності зобов'язання відповідача надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою. Колегія суддів зауважує, що в межах спірних правовідносин судом надавалась правова оцінка підставам для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою зазначеним відповідачем у листах за результатами розгляду звернень позивача протягом 2016-2017 рр, при цьому судом не досліджувався наданий позивачем пакет документів до таких заяв, а також питання з приводу відповідності місця розташування зазначеної позивачем земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою тощо, тобто не з'ясовувалися обставини, з якими законодавець пов'язує можливість надання такого дозволу. Вказані обставини підлягають з'ясуванню та встановленню відповідачем під час розгляду звернення та документів позивача, за результатами розгляду яких він повинен прийняти відповідне рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи протиправність відмови відповідача, а також те, що клопотання позивача по суті не вирішено уповноваженим органом, відповідно до вимог ст. 245 КАС України у поєднанні із ч.2 ст. 9 КАС України, колегія суддів вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення позивача і, відповідно, прийняти рішення по суті звернення.

При цьому колегія суддів наголошує, що при прийнятті в подальшому рішення по суті звернення позивача, у відповідача відсутнє право для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з раніше визначених підстав, що визнані судом необґрунтованими і неправомірними.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Судові витрати понесені позивачем підлягають перерозподілу в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 по справі № 820/4818/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути клопотання від 23.06.2017 року про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 4,93 умовних кадастрових га, що у перерахунку становить 4,5777 фізичних га ріллі, розташованої за межами населених пунктів на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_3, 5, Держпром, 1 під'їзд, поверх 6,7) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ід.код НОМЕР_1, що мешкає за адресою: 62203, Харківська обл., Золочівський район, с. Цапівка, вул. Лугова, б. 2) у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного ОСОБА_1, крім випадків, встановлених ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 29.03.2018.