Ухвала суду № 73077910, 12.03.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17741/17

Провадження № 2-з/761/13/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2018 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Притула Н.Г., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія «Інкост-Інвест» про визнання договору недійсним.

В своїх вимогах позивач просить: визнати недійсним договір позики 60 000,00 доларів США від 13.09.2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3;застосувати наслідки недійсності правочину; стягнути солідарно з ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія «ІНКОСТ-ІНВЕСТ» 60 000 (шістдесят) тисяч доларів США на користь ОСОБА_1.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 03.07.2018 року позивачу відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 12.09.2017 року скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 03.07.2017 року та передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свою заяву про забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що враховуючи значний розмір позовних вимог, виконання рішення суду може бути утрудненим у разі задоволення позову або ж навіть призведе до його невиконання.

Заявник зазначає, що позивачем було перераховано кошти в сумі 60 000 (шістдесят) тисяч доларів США на банківський рахунок відповідача ОСОБА_3 з метою укладення договору позики в майбутньому, згідно норм цивільного законодавства. Під час перебування позивача на території України, на його усне прохання укласти письмовий договір позики або ж представити розписку про отримання грошових коштів у позику, відповідачка ОСОБА_3 відмовилась та уникала спілкування з позивачем. У позивача є припущення, що на отримані кошти відповідачка придбала нерухомість, а саме: квартиру загальною площею 118,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл.., АДРЕСА_1. Також позивач надсилав вимогу щодо повернення коштів, проте кошти у встановлений у вимозі строк відповідачка не повернула.

Отже, враховуючи той факт, що відповідачем було отримано від позивача грошові кошти в сумі 60 000 дол. США та факт ухилення відповідача від повернення вказаних коштів, існує висока ймовірність того, що виконання рішення суду може бути утрудненим або взагалі неможливим, позивач просить накласти арешт на нерухоме майно, яке перебуває у володінні відповідача ОСОБА_3.

В постанові пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У відповідності із ст. 149 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходів по забезпеченню позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи у інших осіб.

Разом з тим, частиною 3 статті 152 ЦПК України визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п. 3, 4 Постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Позивач зазначає в заяві, що він перерахував кошти в сумі 60 000 тисяч доларів США на рахунок ОСОБА_3, проте матеріали справи не містять доказів отримання нею зазначених коштів. Договір позики в письмовому вигляді не укладався.

Крім того, в листі від 28.03.2017 року ОСОБА_3 заперечує факт отримання коштів.

Також заявником не надано до суду інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта актуальну на момент розгляду заяви та суд позбавлений можливості встановити чи належить на момент вирішення заяви майно відповідачу.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, враховуючи предмет та підстави позову, згідно якого позивач просить стягнути кошти, твердження позивача, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів ґрунтується виключно на припущеннях, суд не знаходить достатніх підстав для накладення арешту на вищезазначене майно, а тому враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову - відхилити.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: Н.Г.Притула