Постанова № 73077728, 14.12.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/2065/17

Справа №760/14583/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Букіна О.М., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, суддя,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності III групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обовязків військової служби при перебуванні в країнаї, де велися бойові дії, в розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;

- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності III групи, що настала внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обовязків військової служби при перебуванні в країнаї, де велися бойові дії, в розмірі встановленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Посилається в позові на те, що з 18 квітня 1983 року по 14 червня 1985 року проходив військову службу в Прикордонних військах СРСР, та приймав участь в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан у період з 27 грудня 1983 року по 13 червня 1985 року.

З 01 червня 2016 року позивачу було встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

У зв'язку з цим у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, та інших нормативно-правових актів у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

28.10.2016 позивач звернувся до Кіровоградського обласного військового комісаріату з заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

01.11.2016 Кіровоградським обласним військовим комісаріатом формально розглянуто його заяву та матеріали справи повернуто, як зазначено, ним не дотримано п.11 Постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975, та не додано до заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності не додано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Крім того, зазначено, що ОСОБА_2 проходив службу не в Збройних Силах СРСР, а в прикордонних військах КДБ СРСР.

Не погоджуючись з такими діями позивач оскаржив відмову в судовому порядку. Постановою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08.02.2017 адміністративний позов ОСОБА_2 до Кіровоградського обласного військового комісаріату, третя особа: Міністерство оборони України про визнання дій протиправними та зобовязати вчинити певні дії, було задоволено в повному обсязі.

Виконуючи постанову суду Кіровоградським обласним військовим комісаріатом бло напрвлено до департамену Мінінстерства оборони України заяву з відповідними документами для прийняття рішення щодо одержання одноразової грошової допомоги у звязку із настанням інвалідності згідно Постанови № 975.

Листом від 25.07.2017 Гайворонський районний військовий комісаріат повідомив позивача про те, що протоколом №73 від 07.07.2017 позивачу було відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що на день звільнення він проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР. Витрати пов'язані з виплатою одноразової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватись Державною прикордонною службою України.

Позивач вважає протиправним дії Комісії Міністерства оборони України, оскільки Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР, до 1978 року - КДБ пр. Раді Міністрів СРСР).

Прикордонні війська КДБ СРС відповідно до ст. 4 «Закона Союза Советских Социалистических Республик «О всеобщей воинской обязанности» від 12.10.1967, вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 01.09.1939 по 21.03.1989 р.р.

Зазначає, що військовослужбовці прикордонних військ колишнього СРСР (включаючи Прикордонні війська КДБ СРСР) прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України, питання соціального забезпечення яких належить до відання Міністерства оборони України.

Вважаючи дії відповідача протиправними та просить задовольнити позов.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07.08.2017 у справі було відкрито скорочене провадження.

Відповідачу у передбаченому законом порядку було направлено позовну заяву та надано строк для подачі письмових заперечень проти позову.

З письмових заперечень відповідача, направлених на адресу суду вбачається, що проти задоволення позову він заперечує. Вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не додано документи, необхідні для призначенння даної пенсії. Крім того, просить в якості співвідповідача залучити до участі у справі Кіровоградський обласний військовий комісаріат, оскільки прийняття рішень про призначення одноразової допомоги належить саме комісарату. Вважає, що ніяких протиправних дій щодо позивача не вчиняло, тому підстав для виплати одноразової грошової допомоги позивачу немає.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується у адміністративних справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Згідно із п. 4. ч. 1 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, подані відповідачем заперечення на позов, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази, а також повідомлені відповідачем обставини, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку скороченого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що право на грошовому допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги, тому до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на день встановлення позивачу ІІI групу інвалідності, згідно довідки акту огляду МСЕК від 25.05.2016 року.

Судом встановлено, що відповідно до військового квитка НОМЕР_1, довідки Гайворонського районного військового комісаріату № 59 від 06.04.2016 - ОСОБА_2 з 18 квітня 1983 року по 14 червня 1985 року проходив військову службу в Прикордонних військах СРСР, та приймав участь в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан у період з 27 грудня 1983 року по 13 червня 1985 року.

Згідно витягу з протоколу № 562 від 11.02.2016 засідання Центральної військово- лікарської комісії встановлено причинний зв'язок вогнепального осколкового опарнення голови (контузія 1985 р), обох верхніх кінцівок та захворювання у колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія 12ААА №171612 від 25.05.2016, внаслідок поранення, контузією та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, під час перебування в країнах, де велися бойові дії, позивачу встановлена третя група інвалідності «безстроково».

28.10.2016 ОСОБА_4 звернувся до Кіровоградського обласного військового комісаріату з заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

01.11.2016 Кіровоградським обласним військовим комісаріатом формально розглянуто його заяву та матеріали справи повернуто, як зазначено, ним не дотримано п.11 Постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975, та не додано до заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності не додано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Крім того, зазначено, що ОСОБА_2 проходив службу не в Збройних Силах СРСР, а в прикордонних військах КДБ СРСР.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду і постановою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08.02.2017 його позов було задоволено.

Визнано протиправними дії по поверненню Кіровоградським обласним військовим комісаріатом документів згідно заяви ОСОБА_2 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 без реалізації..

Зобов'язано Кіровоградський обласний військовий комісаріат прийняти, оформити та подати до департаменту фінансів Міністерства оборони україни документи ОСОБА_2 на призначення та одержання одноразової грошової допомоги у звязку з встановленням 3 групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювання, повязаними з виконаннням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії згідно його заяви від 28.10.2016 року.

Виконуючи постанову суду Кіровоградським обласним військовим комісаріатом бло напрвлено до департамену Мінінстерства оборони України заяву з відповідними документами для прийняття рішення щодо одержання одноразової грошової допомоги у звязку із настанням інвалідності згідно Постанови № 975.

Як вбачається з листа від 25.07.2017 Кіровоградський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про те, що протоколом №73 від 07.07.2017 позивачу було відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що на день звільнення він проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР. Витрати пов'язані з виплатою одноразової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватись Державною прикордонною службою України.

Військовослужбовцям у зв`язку із особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закону), згідно ч.1 ст.16 якого в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим законом мають право на її отримання.

Згідно п.4 ч.2 ст.16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується в разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно ч.9 ст.16-3 Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається КМУ.

Так, постановою КМУ від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975)

Зазначений Порядок №975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, згідно якому днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є в разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена в довідці МСЕК.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 "Про судове рішення" (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції в адміністративній справі, якими встановлено поширення дії Постанови КМ України від 25 грудня 2013 року №975 на ОСОБА_2, є обов'язковою для суду, що розглядає справу.

Таким чином, поширення дії Постанови КМ України від 25 грудня 2013 року №975 на ОСОБА_2 у зв'язку з встановленням йому ІІI групи інвалідності та в порядку ст.72 КАС України доказуванню не підлягає.

Згідно ч.1 ст.16-2 Закону та п.6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається та виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, в розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - в разі встановлення інвалідності ІІI групи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року на виконання вимог Закону України ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» був затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно з пунктами 11 та 13 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Верховний Суд України в постановах від 18 березня 2014 року (справа № 21-11а14) та від 22 квітня 2014 року (справа № 21-484а13) сформулював правову позицію у подібних правовідносинах, згідно з якою підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання.

Таким чином, рішення відповідача, оформлене протоколом №73 від 07.07.2017 є відмовою від виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Тобто, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Враховуючи, що право на грошовому допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги, тому до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на день встановлення позивачу ІІI групи інвалідності, тобто 01 червня 2016 року.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2014 року у справі №21-446а14 та 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій.

З цього випливає, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Дана правова позиція зазначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 року № К/800/40725/15.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо протиправності прийнятого відповідачем - Міністерством оборони України рішення про відмову у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІI групи.

За таких обставин, враховуючи відсутність рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги про відмову або про виплату допомоги позивачу є порушеним право позивача на розгляд його заяви і прийняття рішення компетентним органом, що є складовою права особи на соціальний захист.

Щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_2 у звязку з тим, що останній на день звільнення з військової служби проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, то суд зазначає наступне.

Статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди. Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська,інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

Згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п. п. 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року «Про військові формування на Україні», Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року №1431-XII всі військові формування, дислоковані на території республіки були підпорядковані Верховній Раді України та було утворено Міністерство оборони України.

Таким чином, всі військові комісаріати дислоковані на території України були підпорядковані Верховній Раді України, а згодом Міністерство оборони України. Тобто обовязок виплати покладений на Міністерство Оборони України.

Крім того, законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України, та законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства Оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконання обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання.

Такого висновку дійшла і колегія суддів Судової палати Верховного Суду України у постановах від 18.11.2014 та 21.04.2015 (справи №21-446а14, 21-135а15).

Щодо твердження відповідача про залучення до участі в справі в якості відповідача Кіровоградський обласний військовий комісаріат, то суд зазначає наступне.

Кіровоградський обласний військовий комісаріат прав чи законних інтересів позивача не порушував, будь яких вимог до нього позивачем не заявлено. Суд вважає, що в даних спірних правовідносинах комісаріат виконав в повній мірі всі покладені на нього законодавством обов'язки та вимоги, і окрім того будь яких наслідків, що можуть настати та порушити права комісаріату, приймаючи судом в даній справі рішення, для останнього не настануть, а тому твердження відповідача про залучення до участі в справі є безпідставними, і суд їх розцінює як спробу затягування строків розгляду справи.

Крім того, Пунктом 17 Порядку, затвердженого Постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975, визначено, що особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Разом з тим, вирішення питання про призначення грошової допомоги належить до компетенції Міністерства оборони України.

З огляду на наведене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. ст.17, 19 Конституції України, ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст.1, 3, 16, 16-2,16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст. 9,11, 69-72, 86, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності III групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обовязків військової служби при перебуванні в країнаї, де велися бойові дії, в розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності III групи, що настала внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обовязків військової служби при перебуванні в країнаї, де велися бойові дії, в розмірі встановленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: О.М.Букіна