Постанова № 73077269, 20.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 р.м. ОдесаСправа № 815/4592/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.,

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анвальт" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анвальт" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з додатковою відповідальністю «Анвальт» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 червня 2017 року № НОМЕР_1.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки позивача контролюючим органом безпідставно встановлено допущені порушення норм податкового законодавства під час здійснення ним господарської діяльності.

Зокрема, під час перевірки податковим органом безпідставно встановлено, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «КІНГ ГРУП» не мали реального характеру, так як реальність проведених операцій підтверджена належними доказами, зібраними у матеріалах справи.

Крім того, наявність певних недоліків у наданих первинних бухгалтерських документах, на думку апелянта, не є підставою для нарахування товариству додаткових податкових зобов’язань, за умови підтвердження реальності проведеної господарської операції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом, у період з 10 травня 2017 року по 15 травня 2017 року, проведено виїзну документальну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платником податків ТОВ «Кінг груп» у листопаді 2016 року, за наслідком якої 22 травня 2017 року складено акт перевірки № 438/15-32-14-07/3872150.

При цьому, вказаним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Анвальт» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у загальній сумі 120 016,00 грн.

За наслідком виявлених порушень, податковим органом складено та направлено товариству податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12 червня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем, на суму 120 016, 00 грн., а також накладено штрафні (фінансові) санкції, на суму 30 004,00 грн.

Не погоджуючись із отриманим податковим повідомленням-рішенням товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як позивачем порушено вимоги податкового законодавства у спірних правовідносинах, а проведені ним господарські операції з контрагентом ТОВ «Кінг груп» не підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників ПДВ з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що на формування спірних податкових зобов’язань позивача у перевіряємому періоді, вплинули його господарські операції з контрагентом ТОВ «КІНГ ГРУП».

Так, колегія суддів вважає, що необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту здійснення відповідних операцій, які мають бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В даному випадку, між ТОВ «Анвальт» та ТОВ «Кінг Груп» укладено договір № 25/03 від 25 березня 2016 року про надання послуг чистки труб, бувших у використанні.

В свою чергу, від ТОВ «Кінг Груп» вказаний договір підписано директором товариства, а саме ОСОБА_1.

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 23/11 від 23 листопада 2016 року, а також рахунку-фактури № 23111 від 23 листопада 2016 року ТОВ «Кінг Груп» виконав роботи, передбачені умовами Договору, а саме піскоструйну чистку, зварку дефектів, нарізку фасок труб металевих б/в діаметром 1420 мм, у кількості 190,2 тонн, на загальну суму 720 097,20 грн.

На підтвердження оплати отриманих робіт за вищезазначеними договорами позивачем надано наступні документи: копію договору про відступлення права вимоги № 28/11 від 28 листопада 2016 року, відповідно до якого ТОВ «Пауер Буд» стає новим кредитором, та до нього переходить право вимагати (замість ТОВ «Кінг Груп») від боржника - ТОВ «Анвальт» належного виконання зобов’язань, на суму 720 097,20 грн.; копії платіжних доручень, банківських виписок від 28.11.2016 року та від 30.11.2016 року.

Між тим, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів фактичного передавання труб сталевих для їх очищення контрагенту ТОВ «Кінг Груп», а також сумніви щодо можливості поставки труб ТОВ «Анвальт» на адресу ТОВ «М.В.Карго» до моменту отримання відповідних труб від ТОВ «Кінг Груп».

При цьому, колегія суддів зазначає, що навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку факту проведення спірних господарських операцій, за умови встановлення фіктивного статусу підприємства-контрагента, господарські операції таких підприємств не можуть вважатися реально проведеними.

Аналогічний висновок міститься в численних рішеннях Верховного Суду України, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року, у справі № 21-3788а15.

В даному випадку, протоколом допиту свідка у кримінальному провадженні № 32017100040000012 від 17 лютого 2017 року, а саме ОСОБА_1, яка є засновником, директором та бухгалтером ТОВ «КІНГ ГРУП» встановлено, що остання не приймала участь у здійснені діяльності товариства, а також не підписувала жодних документів від його імені.

Тому, враховуючи, що ОСОБА_1 не брала участі у здійсненні господарської діяльності ТОВ «КІНГ ГРУП», колегія суддів вважає сумнівними проведені господарські операції ТОВ «АНВАЛЬТ» та ТОВ «КІНГ ГРУП».

В свою чергу, вищевикладені обставини справи свідчать про те, що первинні документи позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит у спірному періоді, складені формально, тобто за відсутності реального отримання робіт від свого контрагента, в даному випадку саме від ТОВ «КІНГ ГРУП», а тому податковим органом правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анвальт" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Анвальт".

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 27 березня 2018 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

ОСОБА_2