Постанова № 73077193, 28.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/22/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,

представники позивача- Рісна Ю.Б., ОСОБА_1,

представник відповідача- Качабульський І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ “Біля Універмагу” на постанову Франківського районного суду м.Львова від 28 листопада 2017 року у справі №465/4841/17 за позовом ТОВ “Біля Універмагу” до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

суддя в 1-й інстанції – Мартинишин М.О.,

час ухвалення рішення – 28.11.2017 року, 13:28 год.,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не вказано,

в с т а н о в и в:

Позивач – ТОВ “Біля Універмагу” звернувся в суд з позовом до відповідача - Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 21 лютого 2017 року № 61 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Княгині Ольги, 106».

Постановою Франківського районного суду м.Львова від 28 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що Закон України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» не передбачає будь-якого дозвільного документа на розміщення тимчасової споруди. Крім того, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що відповідач жодного разу не звертався щодо представлення дозволів по об’єкту на перекритті будівлі під літерою Б, В, Г, Д по вул.Кн.Ольги, 106 до уповноважених керівників ТОВ “Біля Універмагу”, зокрема, керуючих санацією цього підприємства, оскільки щодо позивача порушена справа про банкрутство. Апелянт також звертає увагу на те, що відповідач не довів, що об’єкт на перекритті будівлі під літерою Б, В, Г, Д по вул.Кн.Ольги, 106 є тимчасовою спорудою та не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. Крім того, покликається на той факт, що судом першої інстанції не враховано, що позивач є власником будівлі, на якій знаходиться об’єкт, який відповідач зобов’язує позивача демонтувати. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Представники позивача (апелянта) – ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просять скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача – ОСОБА_3 у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Франківською районною адміністрацією прийнято розпорядження від 21 лютого 2017 року № 61 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Княгині Ольги, 106», яким ТОВ «Біля Універмагу» зобов’язано демонтувати самочинно встановлену тимчасову споруду на перекритті будівні під літерами Б, В, Г, Д на вул. Княгині Ольги, 106, збудовану з металевих сандвіч панелей без облаштування фундаменту.

Вказаним розпорядженням ТОВ «Біля Універмагу» надано термін на його виконання до 20 березня 2017 року, про що останнього повідомлено листом від 22 лютого 2017 року № 35-вих-1284, направленого рекомендованою кореспонденцією.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване розпорядження прийняте правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством; крім того, це рішення відповідача не є обов’язковим до виконання, а радше має рекомендаційний характер, тому це розпорядження не порушує прав та законних інтересів сторони позивача, коли захисту підлягає саме порушене право.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

До компетенції виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (пп.7 п."а" ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Ст.31 цього ж Закону передбачає, що виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, зокрема, зі здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Франківська районна адміністрація наділена як самоврядними, так і делегованими повноваженнями від Львівської міської ради, які закріплені ухвалою Львівської міської ради від 14 липня 2016 року №777 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», зокрема, передбачено, що до повноважень районної адміністрації у галузі економічного, культурного та соціального розвитку віднесено розгляд та вжиття заходів у встановленому міською радою та виконавчим комітетом порядку щодо фактів порушення розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм та літніх майданчиків.

П.3.5.7 Положення про Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради передбачає, що голова районної адміністрації видає у межах компетенції районної адміністрації розпорядження, вносить у них зміни та доповнення, організовує їх виконання.

Згідно зі ст.16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» на об'єктах благоустрою забороняється, зокрема, самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Відповідно до ст.21 цього Закону до елементів благоустрою належать малі архітектурні форми (п.9).

Згідно з ч.2 ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об’єкта благоустрою. До малих архітектурних форм, зокрема, належать павільйони. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів» за рішенням власника об’єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Правила благоустрою м. Львова, затверджені ухвалою Львівської міської ради від 21 квітня 2011 року № 376, передбачають, що малою архітектурною формою для здійснення підприємницької діяльності є невелика споруда для здійснення підприємницької діяльності торговельно-побутового призначення, що виконується з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без влаштування заглиблених у грунт фундаментів з розмірами, визначеними діючими нормативними документами.

Відповідно до п.п.7.1.2 Положення про порядок розміщення тимчасових споруд та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 20 березня 2014 року № 3190, демонтажу підлягають тимчасові споруди, зокрема, розміщені без належно оформленого дозволу (самовільно розміщені).

П.1.3. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності передбачає, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно з п.5.1 Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у місті Львові міжвідомчі комісії при районних адміністраціях можуть приймати у кожному конкретному випадку самочинного будівництва, зокрема рішення (пункт 5.1.3) про знесення у терміни, визначені розпорядчими документами, самочинного будівництва особою, яка його здійснила (здійснює) самочинне будівництво, за її кошти, зокрема у разі (пункт 5.1.3.3.) порушення прав інших осіб.

З системного аналізу вищенаведених правових норм, можна дійти висновку про те, що виконавчі органи місцевих рад наділені правом контролю за дотриманням законодавства, що регулює містобудівну діяльність, зокрема, і щодо самочинно збудованих об’єктів, та встановлення такого факту, приймати з цього приводу рішення, в яких відображати свої висновки щодо наявності таких порушень та встановлювати механізм усунення цих порушень.

Як вбачається з матеріалів справи, Франківська районна адміністрація звернулася з листом до Інспекції ДАБК у м.Львові з проханням здійснити перевірку законності будівництва за адресою вул.Княгині Ольги, 106 - вул.Володимира Великого, 59В ТОВ «Біля Універмагу».

Зі змісту листа Інспекції ДАБК у м.Львові від 02 лютого 2017 року №4-0006-57 вбачається, що посадовою особою Інспекції здійснено виїзд за місцем знаходження павільйону та встановлено, що на перекритті будівлі під літерами Б, В, Г, Д, яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Княгині Ольги, 106 розташований одноповерховий сандвіч панелей без влаштування фундаменту. На час проведення перевірки будівельні роботи не проводились.

За приписами п.2.18 Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові контроль за встановленням тимчасових споруд здійснюють районні адміністрації та комунальне підприємство «Адміністративно- технічне управління». Порядок демонтажу тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності врегульовано розділом 7 вищезгаданого Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові. Відповідно до цього розділу при виявленні тимчасових споруд, які самовільно встановлені, складається акт довільної форми та районна адміністрація, на території якої розташована тимчасова споруда, приймає рішення про її демонтаж у 10-денний термін.

Акт обстеження підписують представники районної адміністрації, комунального підприємства «Адміністративно- технічне управління» та власник тимчасової споруди.

З вищенаведеного вбачається, що розгляд питань, пов’язаних із контролем за влаштуванням тимчасових споруд, чинним законодавством віднесено до компетенції відповідної районної адміністрації Львівської міської ради. Таким чином, Інспекція не має правових підстав для організації заходів державного архітектурно- будівельного контролю щодо встановлення тимчасових споруд.

06 лютого 2017 року КП «Адміністративно- технічне управління» склало акт обстеження тимчасових споруд на території Франківського району, в якому зазначено, що тимчасова споруда ТОВ «Біля Універмагу» на вул.Володимира Великого, 59В (фактично вул.Княгині Ольги, 106) встановлена без відповідних дозвільних документів. Цей акт складено та підписано за участі інженера КП «Адміністративно- технічне управління» та представників районної адміністрації.

Колегія суддів вважає, що такий акт не відповідає встановленим вимогам, оскільки обстеження проведено без участі представника позивача, і такий не підписано позивачем, як того вимагає чинне законодавство, зокрема на цю вимогу звернено увагу у листі Інспекції ДАБК у м.Львові від 02 лютого 2017 року №4-0006-57. Таким чином, цей акт колегія суддів не вважає належним доказом у справі, разом з тим, такий був взятий до уваги, як один з документів, на підставі яких приймалося оскаржуване розпорядження.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, 30 квітня 2013 року Господарським судом Львівської області винесено ухвалу про порушення провадження про банкрутство ТОВ «Біля Універмагу», про що розміщено оголошення у газеті «Голос України», і призначено арбітражного керуючого. Таким чином, уся кореспонденція повинна направлятися на його адресу, однак цього зроблено не було, що стверджується матеріалами справи, і цей факт залишився поза увагою відповідача.

Таким чином, позивачу не було відомо про розгляд адміністративних матеріалів, про направлені попередження, а також про решту документів, які пов’язані з прийняттям цього розпорядження, оскільки доказів на підтвердження того факту, що уся кореспонденція направлялася на адресу арбітражного керуючого ТОВ «Біля Універмагу», відповідач суду не подав, у матеріалах справи наявні лише докази того, що така кореспонденція направлялася на адресу директора, повноваження якого припинилися з часу призначення арбітражного керуючого.

Разом з тим, при прийнятті оскаржуваного розпорядження відповідачем ці факти не були враховані.

З матеріалів справи також вбачається, що інспектором КП «Адміністративно- технічне управління» складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказано, що директор ТОВ «Біля Універмагу» ОСОБА_4 здійснив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.152 КУпАП, а саме: самочинно встановив тимчасову споруду- МАФ за адресою: вул.Володимира Великого, 59 В, що є порушенням п.1.24 розділу 20 «Правил благоустрою м.Львова». Пртотокол складено у відсутності представника ТОВ «Біля Універмагу».

Постановою у справі про адміністративне правопорушення №118 від 12 січня 2017 року також встановлено, що ОСОБА_4 (директор ТОВ «Біля Універмагу») самочинно встановив тимчасову споруду- МАФ за адресою: вул.Володимира Великого, 59 В, що є порушенням п.1.24 розділу 20 «Правил благоустрою м.Львова».

З пояснень наданих у судовому засіданні представника відповідача вбачається, що на підставі усіх вище перелічених документів голова Франківської районної адміністрації прийняв розпорядження від 21 лютого 2017 року № 61 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Княгині Ольги, 106», яким зобов’язано ТОВ «Біля Універмагу» демонтувати самочинно встановлену тимчасову споруду на перекритті будівлі під літерами Б, В, Г, Д на вул. Княгині Ольги, 106.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження відповідач зобов’язаний дотримуватися наступних принципів: діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного розпорядження не було дотримано цих принципів, оскільки акт обстеження тимчасових споруд від 06 лютого 2017 року не підписано позивачем, і таке обстеження проведено без участі представника позивача, про усі документи, які стали підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження, позивача повідомлено не було, що позбавило його можливості спростувати встановлені, на думку відповідача, обставини, крім того, розбіжності у документах щодо адрес, де розташований об’єкт, також не можуть залишитись поза увагою суду, однак відповідач при прийнятті цього розпорядження не звернув на ці обставини уваги.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13 листопада 2007 року є власником будівлі під літерами Б, В, Г, Д загальною площею 233,9 кв.м., яка знаходиться в м.Львові на вул.Княгині Ольги, 106, на якій знаходиться об’єкт, який відповідач зобов’язує позивача демонтувати.

Позивач, як на одну з підстав неправомірності прийняття оскаржуваного розпорядження, покликається на положення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», якими не передбачено будь- якого дозвільного документа на розміщення тимчасової споруди.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2016 року представник ТОВ «Біля Універмагу» звернувся до начальника Управління архітектури департаменту містобудування ЛМР з заявою про надання висновку про можливість розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на вул.Княгині Ольги, 106, таким чином, вчиняв дії для отримання дозвільних документів, однак, як пояснив представник позивача, жодної відповіді не отримав.

Відповідно до вимог п.4, 6 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Документи дозвільного характеру видаються безоплатно, на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом. У разі якщо у встановлений законом строк суб’єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб’єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

З врахуванням вищенаведених правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що відповідач прийняв оскаржуване розпорядження, не дотримавши вимог, передбачених ч.2 ст.2 КАС України, разом з тим, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням усіх наведених принципів, тому позовні вимоги підлягають до задоволення, а розпорядження голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 21 лютого 2017 року № 61 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Княгині Ольги, 106» скасуванню.

У спірних правовідносинах суд при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини принцип "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів вважає, що відповідачем у спірних правовідносинах не дотримано цей принцип, оскільки таке стверджується дослідженими матеріалами справи.

Разом з тим, суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення, у зв’язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними, оскільки такі спростовують висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи, прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст. 242, 243, 246, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ТОВ “Біля Універмагу” задовольнити.

Постанову Франківського районного суду м.Львова від 28 листопада 2017 року у справі №465/4841/17 скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 21 лютого 2017 року № 61 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул.Княгині Ольги, 106».

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ОСОБА_5Мікула

Судді: А.Р.Курилець

ОСОБА_6

Повне судове рішення складено 30 березня 2018 року.