Постанова № 73077152, 29.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/1592/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Макарика В.Я.

суддів – Глушка І.В., Довгополова О.М.

за участю секретаря судового засідання – Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року (головуючий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_2, м. Ужгород, повний текст судового рішення складено 24 січня 2018 року) у справі №807/926/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа Тур’є-Пасічанська сільська рада про протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

01 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа Тур’є-Пасічанська сільська рада в якому просив визнати протиправними дії відповідача у відмові наданні дозволів при розгляді клопотань та зобов’язати вчинити дії, порядок який передбачений Земельним кодексом України, а саме відповідно до поданих клопотань надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Тур’є-Пасічанської сільської ради, Перечинського району Закарпатської області.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак, жодна із зазначених причин відмови відповідачем не була зазначена.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа Тур’є-Пасічанська сільська рада – задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо відмови у наданні дозволу при розгляді клопотань ОСОБА_1 від 31.05.2017 року, яке зареєстроване за №Б-1160/2/5-17 від 02.06.2017 року та від 31.05.2017 року, яке зареєстроване за №Б-1160/3/5-17 від 02.06.2017 року. Зобов’язано Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (м. Ужгород, вул. Гвардійська, 19/17, РНОКПП НОМЕР_1) від 31.05.2017 року, яке зареєстроване за №Б-1160/2/5-17 від 02.06.2017 року та від 31.05.2017 року, яке зареєстроване за №Б-1160/3/5-17 від 02.06.2017 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва та дозволу для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Тур’є-Пасічанської сільської ради, Перечинського району, Закарпатської області. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716) на користь ОСОБА_1 (м. Ужгород, вул. Гвардійська, 19/17, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в сумі 960, 00 (дев'ятсот шістдесят гривень) грн.

Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення виходив з норм чинного законодавства, а саме з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, в якій встановлені виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані листи відповідача від 03.07.2017 року за №Б-1160/3-4702/6-17 та від 03.07.2017 року за №Б-1160/2-4703/6-17 щодо відмови в наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва та дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Тур’є-Пасічанської сільської ради Перечинського району Закарпатської області - були прийняті всупереч нормам чинного законодавства України.

Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржили ОСОБА_1 та Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

ОСОБА_1 в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, просить таке скасувати в частині: «Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (м. Ужгород, вул. Гвардійська, 19/17 РНОКПП НОМЕР_1) від 31.05.2017 року, яке зареєстроване за №Б-1160/2/5-17 від 02.06.2017 року та від 31.05.2017 року, яке зареєстроване за №Б-1160/3/5-17 від 02.06.2017 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва та дозволу для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Тур’є-Пасічанської сільської ради, Перечинського району, Закарпатської області». Ухвалити нове рішення у відповідній частині, а саме: «Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області (м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716) на підставі поданих клопотань від 31.05.2017 року, яке зареєстроване за №Б-1160/2/5-17 від 02.06.2017 року та від 31.05.2017 року, яке зареєстроване за №Б-1160/3/5-17 від 02.06.2017 року надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтованою площею 0,1200 га для індивідуального садівництва та дозвіл для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтованою площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Тур’є-Пасіцької сільської ради Перечинського району Закарпатської області.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції неоднаково застосовано норми законодавства в частині встановлення способу захисту і відновлення порушених прав, яке спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень.

Також ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області в якому зазначає, що апеляційна скарга є безпідставна, необгрунтована, а саме вимоги апеляційної скарги грунтуються на документах, які надавалися ним у суді першої інстанції і були досліджені.

Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що нормами Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 та рішенням колегії від 14.10.2014 р., введеного в дію наказом Держземагенства України №328 від 15.10.2014 р., щодо обов’язкового направлення органам місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки запиту про висловлення позиції стосовно можливості такого дозволу. Відповідачем було надіслано до третьої особи лист щодо висловлення позиції стосовно надання дозволів позивачеві на відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, однак станом на 30.06.2017 року від третьої особи не надходила відповідь на вказаний лист відповідача. На підставі вищевказаного, відповідачем було відмовлено позивачеві у наданні дозволів на відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Представник третьої особи Тур’є-Пасічанської сільської ради в судове засідання не з'явився, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави та доводи в межах апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.05.2017 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням, яке було зареєстроване за № Б-1160/2/5-17 від 02.06.2017 року, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Тур’є-Пасічанської сільської ради Перечинського району Закарпатської області (а.с. 45).

Також, 31.05.2017 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням, яке було зареєстроване за № Б-1160/3/5-17 від 02.06.2017 року, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Тур’є-Пасічанської сільської ради Перечинського району Закарпатської області (а.с. 46).

Листом відповідача від 03.07.2017 року за №Б-1160/3-4702/6-17 було відмовлено позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Тур’є-Пасічанської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, з мотивів відсутності станом на 30.06.2017 року відповіді третьої особи щодо висловлення позиції стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вище зазначеної земельної ділянки (а.с. 9).

Листом відповідача від 03.07.2017 року за №Б-1160/2-4703/6-17 було відмовлено позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Тур’є-Пасічанської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, з мотивів відсутності станом на 30.06.2017 року відповіді третьої особи щодо висловлення позиції стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вище зазначеної земельної ділянки.

Тур’є-Пасіцькою сільською радою направлено відповідачу листа від 11.08.2017 року № 315/02-26/1 в якому зазначає, що не підтримує клопотання позивача щодо надання дозволів на відведення йому у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з тим, що контур №1186 (площею 7,6 га), контур №1188 (площею 1,6 га) - це пайові землі, на яких громадяни спільно випасають худобу, а контур №1170 (площею 23,6 га) - ще при радянській владі використовувався, як громадське пасовище і при визначенні пайових та громадських земель його залишено для випасання громадської худоби, а наміри виділення даних земель для інших потреб призведуть до негатива та протистояння громади.

З листів відповідача від 03.07.2017 року за №Б-1160/3-4702/6-17 та від 03.07.2017 року за №Б-1160/2-4703/6-17 видно, що підставою для відмови позивачеві у наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянки у власність - слугувала відсутність відповіді, станом на 30.06.2017 року, третьої особи щодо висловлення позиції стосовно надання позивачеві дозволів на розроблення проекту землеустрою.

07.12.2017 року представник позивача звернувся до начальника відповідача із запитом на отримання публічної інформації, згідно просить надати йому належно завірену копію листа (або завірені копії листів) відповідача що надісланий (надіслані) до третьої особи з метою розгляду клопотань про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами населеного пункту Турє-Пасічанської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, які подані позивачем.

За результатами розгляду вищезазначеного запиту, відповідач повідомив, що ним 30.06.2017 року №18-7-0.24-55/109-17 було надіслано лист до третьої особи стосовно висловлення її позиції щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність позивачеві.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент відмови відповідача у наданні дозволів позивачеві на розроблення проекту землеустрою, з мотивів відсутності станом на 30.06.2017 року відповіді третьої особи щодо позиції стосовно надання зазначених дозволів - 30.06.2017 року, відповідачем, тільки було надіслано третій особі лист щодо висловлення позиції останньої.

Згідно листа відповідача від 30.06.2017 року "Про розгляд клопотання" встановлено, що третій особі було запропоновано у строк, що не перевищує 10 днів, з моменту реєстрації клопотання, висловити свою позицію щодо можливості передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність.

Оскільки, 30.06.2017 року відповідач тільки звернувся до третьої особи з листом щодо висловлення позиції про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність позивача, отже посилання відповідача, як на підставу відмови позивачеві у наданні дозволів - відсутність станом на день звернення, зокрема 30.06.2017 року, відповіді третьої особи, суд розцінює як передчасне та таке, що надане відповідачем з формальних підстав.

При цьому інших підстав для відмови у наданні позивачеві дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, окрім відсутності в день звернення з відповідним листом, зокрема 30.06.2017 року відповіді третьої особи, відповідачем в листах від 03.07.2017 року за №Б-1160/3-4702/6-17 та від 03.07.2017 року за №Б-1160/2-4703/6-17 не зазначено.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Суд першої інстанції вірно зазначено, що виключна підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою встановлена ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Земельний кодекс України має за своєю правовою природою вищу юридичну силу, у порівнянні з нормами інших підзаконних нормативно-правових актів, тому при прийнятті рішення стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу слід керуватися положеннями Земельного кодексу України.

Зазначене відповідає нормам ч. 4 ст. 9 КАС України, якими передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 р., враховуючи принцип дії норм права в часі, на спірні правовідносини не можуть розповсюджуються на дані правовідносини, оскільки вказана постанова прийнята пізніше, ніж було подано позивачем клопотання від 31.05.2017 року про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Тур’є-Пасічанської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам надано повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб. Вказане повноваження кореспондується з положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, яка встановлює порядок розгляду таких клопотань уповноваженим органом.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року у справі №807/926/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складений 30 березня 2018 року.