Ухвала суду № 73077141, 27.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 759/14033/16-а

УХВАЛА

27 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Губської Л.В. Земляної Г.В. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_5 про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії та зобов'язати провести перерахунок пенсії, згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 04.04.2016р. № 18-572зп в розмірі 90% від розміру заробітної плати, без обмеження її розміру, а також виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 05.04.2016р.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року позов ОСОБА_5 було задоволено.

Визнано дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 11.04.2016р. щодо відмови ОСОБА_5 у перерахунку пенсії за вислугу років, згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону України від 12.07.2001р. № 2663-ІІІ), на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 04.04.2016р. № 18-572зп.

Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_5 пенсії за вислугу років без обмежень її максимального розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру) (в редакції Закону України від 12.07.2001р. № 2663-ІІІ) у розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України від 04.04.2016р. № 18-572зп, з 05.04.2016р.

Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року скасовано постанову Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року в частині зобов'язання Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_5 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» без обмеження її максимального розміру. В задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку ОСОБА_5 пенсії за вислугу років, згідно з ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру», на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 04 квітня 2016 року № 18-572зп та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_5 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України від 04 квітня 2016 року № 18-572зп, з 05 квітня 2016 року, а також подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, постанову Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року, - залишено без змін.

ОСОБА_5 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду із заявою про надання роз'яснення судового рішення у даній справі, в якій просив надати роз'яснення щодо того, як розуміти в рішенні суду фразу: «Зобов'язати ... здійснити виплату … у розмірі 90 відсотків» та чи можуть сторони у справі, відповідач та позивач трактувати, змінювати та використовувати цю фразу як « 32 відсотки», « 120 відсотків»?

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи вказаної заяви, колегія суддів приходить до висновку, про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_5 про роз'яснення судового рішення, з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 1 ст. 254 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017р.), за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Вказана норма передбачає підстави для роз'яснення судового рішення в судовому засіданні. Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

Крім цього, роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а із змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.

Зазначена стаття КАС України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.

Таким чином, роз'яснено може бути судове рішення, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини.

Механізм, визначений цією статтею, не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть оскаржити це судове рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Верховний Суду України в своїй ухвалі від 13.07.2016р. (справа № 21-452іп16) зазначив, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Водночас, підставою для роз'яснення судового рішення, як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта, є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.

За роз'ясненням рішення суду можуть звертатися особи, які брали участь у справі, або державний виконавець у випадку, коли рішення є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію.

В заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

Роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.

В силу п. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, (п. 57, Series A, № 93), право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. В справі Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 3 квітня 2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Як вбачається з поданої ОСОБА_5 заяви про роз'яснення судового рішення він просить роз'яснити постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року в частині розуміння фрази «Зобов'язати … здійснити виплату … у розмірі 90 відсотків…»?.

Проте, як вбачається зі змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, вирішуючи питання правомірності задоволення судом першої інстанції позовних вимог про виплату ОСОБА_5 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» без обмеження її максимального розміру, судом апеляційної інстанції не надавалась правова оцінка законності або незаконності такого обмеження.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції було звернуто увагу на те, що на час розгляду справи, відповідачем не було застосовано відповідні обмеження, з огляду на що, задоволення позовних вимог в цій частині суперечить основним засадам адміністративного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитись в залежність від настання або ненастання обставин, що можуть виникнути в майбутньому.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, у заявника виникли питання пов'язані саме з труднощами в процесі виконання даного судового рішення, що пов'язані з порядком та способом виконання постанови, що за своєю суттю є процесуальним питанням, пов'язаним з виконанням судових рішень в адміністративних справах і немає жодного відношення до інституту роз'яснення судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що порядок виконання рішення суду, як підстава для роз'яснення рішення не передбачена ст. 254 КАС України.

Питання порядку виконання рішення суду та виплати пенсії, згідно з перерахунком не може бути предметом розгляду в порядку роз'яснення рішення суду.

При цьому, резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року викладена чітко та зрозуміло (не допускається декілька варіантів тлумачення).

Згідно з ст. 370 КАС України, судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_5 про роз'яснення судового рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 254, 325, 329 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_5 про роз'яснення судового рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Губська Л.В. Земляна Г.В.

Повний текст ухвали виготовлено 29.03.2018 року