Постанова № 73077103, 22.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/11508/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Яворського І.О.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Рибгосп «Маневичі» на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 24 жовтня 2017 року (ухвалене головуючим-суддею Невар О.В., час ухвалення рішення 14 год 36 хв у смт. Маневичі) за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Рибгосп «Маневичі» до Новорудської сільської ради Маневицького району Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року Дочірнє підприємство (далі – ДП) «Рибгосп «Маневичі» звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати п.6.1.1 розділу «Ставки земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативно грошову оцінку яких не проведено» Додатку № 1 «Положення про податок на майно» до рішення Новорудської сільської ради Маневицького району Волинської області № 103 від 17.02.2017 «Про місцеві податки».

Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 24.10.2017 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ДП ««Рибгосп «Маневичі» подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що сільською радою було порушено процедуру планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, не здійснено аналіз регуляторного впливу при прийнятті спірного рішення та не оприлюднено проект регуляторного акту з метою одержання зауважень та пропозицій зацікавлених суб’єктів господарювання, не проведено відкритих обговорень за участю представників громадськості, пов’язаних з регуляторною діяльністю, не оприлюднено інформацію про здійснення регуляторної діяльності. Крім того, вказує, що приймаючи спірне рішення відповідач був зобов’язаний дотримуватись ч.3 ст.27 Бюджетного кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», дія яких не зупинялась Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», який набрав чинності лише з 01.01.2017, а тому був зобов’язаний оприлюднити оспорюване рішення до 15.07.2016, чого ним зроблено не було. Тому просить скасувати постанову Маневицького районного суду Волинської області від 24.10.2017 та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що відповідно до рішення Новорудської сільської ради № 7/3 від 22.06.1999 ДП «Рибгосп «Маневичі» було передано земельну ділянку, площею 163,17 га, для потреб рибного господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ВЛ № 000229 від 16.12.1999.

17.02.2017 Новорудською сільською радою Маневицького району Волинської області прийнято рішення № 10/3 «Про місцеві податки і збори», яким було затверджено Положення про податок на майно, п.6.1.1 розділу «Ставки земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено» якого Додатку № 1 «Положення про податок на майно» до вказаного рішення визначено, що ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Позивач вважав, що вказане рішення прийнято з порушенням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки проект оскаржуваного рішення не був оприлюднений у встановлений законом строк.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення відповідача № 10/3 від 17.02.2017 є регуляторним актом у розумінні ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», що вимагає від відповідача дотримання вимог вказаного Закону, а тому з урахуванням положень п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», у 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги, в тому числі Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч.1 ст.59 цього Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною дванадцятою цієї статті передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Статтею 1 цього Закону визначені терміни, які вживаються в такому значенні:

- державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності – напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України;

- регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

- регуляторний орган - Верховна ОСОБА_2 України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України,Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти.

Відповідно до ст.5 цього Закону, забезпечення здійснення державної регуляторної політики, окрім іншого, включає оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю.

Отже, відповідач, як орган місцевого самоврядування, вправі прийняти регуляторний акт у формі рішення про встановлення ставок земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено по Новорудській сільській раді, проект якого підлягав оприлюдненню в порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Проте, колегія суддів зазначає, що п. 4 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2012.2016 № 1791- VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» встановлено, що у 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Таким чином, у 2017 році на спірне рішення не поширювалися вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» щодо оприлюднення проекту такого рішення, про що вірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На думку колегії суддів, оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Рибгосп «Маневичі» залишити без задоволення, а постанову Маневицького районного суду Волинської області від 24 жовтня 2017 року по справі № 164/2010/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 27.03.2018.