Постанова № 73077055, 27.03.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року справа №805/3810/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Гаврищук Т.Г., при секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Науково-виробничого підрозділу обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (повний текст рішення складено 13 грудня 2017 року), яке прийнято у м.Слов’янську, у справі № 805/3810/17-а (головуючий І інстанції Давиденко Т.В. ) за позовом Науково-виробничого підрозділу обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та незаконними дій, скасування податкових повідомлень - рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Науково-виробничий підрозділ обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (далі по-тексту позивач, апелянт) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі по-тексту відповідач) в якій просив суд визнати протиправними дії щодо складання акту від 30.11.2016 року № 850/28-09-41-14/203795039 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період з 30.06.2014 року по 31.03.2016 року та скасувати податкові повідомлення – рішення від 23.12.2016 року № НОМЕР_1 про застосування штрафної санкції за затримку на 548 календарних днів сплати податку на додану вартість в сумі 252036 грн. 02 коп. та від 23.12.2016 року № НОМЕР_2 про застосування штрафної санкції за затримку на 30 календарних днів сплати податку на додану вартість в сумі 14045 грн. 80 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкові повідомлення – рішення, які оскаржуються, винесені відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Зазначає, що заборгованість з податку на додану вартість виникла в наслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та підпадає під термін «безнадійний податковий борг».

Вказує на те, що Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію Рішення РНБО України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України».

Зазначає, що згідно п.п.8 п.4 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», за загальними правилами яких на час проведення АТО суб’єкти господарювання звільняються від обов’язків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції.

Вважає, що, оскільки позивач знаходиться на території, де здійснюється антитерористична операція, воно звільнене від обов’язку своєчасної сплати податку на додану вартість.

Вказує на те, що на особовому рахунку позивача безпідставно сформована недоїмка з податку на додану вартість, на яку нарахована штрафна санкція, оскільки податковим органом кошти, сплачені позивачем на погашення податкового зобов’язання, спрямовані на рахунок погашення нарахованої пені.

Крім того, зазначає, що камеральна перевірка з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, здійснена відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на порушення податковим органом під час проведення перевірки вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки, як вважає позивач, на період проведення антитерористичної операції податковий орган позбавлений права проведення планових та позапланових перевірок суб’єкта господарювання.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 р. у задоволенні адміністративного позову Науково-виробничого підрозділу обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» згідно договору про спільну діяльність від 01.06.2001 року № 152 до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними дій щодо складання акту від 30.11.2016 року № 850/28-09-41-14/203795039 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період з 30.06.2014 року по 31.03.2016 року, скасування податкових повідомлень – рішень від 23.12.2016 року № НОМЕР_1 про застосування штрафної санкції за затримку на 548 календарних днів сплати податку на додану вартість в сумі 252036 грн. 02 коп. та від 23.12.2016 року № НОМЕР_2 про застосування штрафної санкції за затримку на 30 календарних днів сплати податку на додану вартість в сумі 14045 грн. 80 коп. – було відмовлено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що нормами чинного законодавства передбачений обов’язок позивача сплачувати податки у межах строків, визначених Податковим кодексом України, під час розгляду справи встановлена правомірність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства та застосування штрафу за встановлені порушення, вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою. Доводи апеляційної скарги тотожні позовній заяві. Позивач вважає що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У запереченнях на апеляційну скаргу, податковий орган, зазначив, що суд першої інстанції правильно зазначив про обов’язок позивача сплачувати податки у межах строків, визначених Податковим кодексом України. Вважав, що норми Закону України Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» не розповсюджуються на позивача. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі. Вважав, що відповідно ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» НВП ОКП «Донецьктеплокомуненерго» звільнений від відповідальності за порушення строків сплати грошового зобов’язання.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягала, що за порушення строків сплати податкового зобов’язання до НВП ОКП «Донецьктеплокомуненерго» необхідно застосовувати відповідальність у вигляді штрафу. Суд прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОКП «Донецьктеплокомуненерго» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (ЄДРПОУ 03337119), місцезнаходження юридичної особи: 84307, Донецька область, м.Краматорськ, пров.Земляний, 2, перебуває на обліку як платник податків у Харківського управління офісу великих платників податків ДФС.

Науково – виробничий підрозділ ОКП «Донецьктеплокомуненерго» згідно договору про спільну діяльність від 01.06.2001 року № 152 є простим товариством без статусу юридичної особи, місцезнаходження: 84307, Донецька область, м. Краматорськ, пров. Земляний, 2 (а.с.33-35).

30.11.2016 року СДПІ з обслуговування великих платників у м.Харкові міжрегіонального головного управління ДФС здійснена перевірка дотримання Договором про спільну діяльність від 01.06.2001 року № 152 вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за період з 30.06.2014 року по 31.03.2016 року, за результатами якої складений акт № 850/28-09-41-14/203795039 (а.с. 8-11).

Під час перевірки податковим органом встановлені порушення Договором про спільну діяльність від 01.06.2001 року № 152 вимог чинного законодавства, а саме, затримка сплати узгоджених сум податкового зобов’язання з податку на додану вартість за період з 30.06.2014 року по 31.03.2016 року згідно розрахунку штрафних санкцій, чим порушений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ ДФС прийняте податкове повідомлення – рішення від 23.12.2016 року №0000085008 про застосування до Науково – виробничого підрозділу ОКП «Донецьктеплокомуненерго» згідно договору про спільну діяльність від 01.06.2001 року № 152 штрафної санкції за затримку на 548 календарних днів сплати податку на додану вартість в сумі 252036 грн. 02 коп. (а.с. 19) та прийнято податкове повідомлення – рішення від 23.12.2016 року № НОМЕР_2 про застосування штрафної санкції за затримку на 30 календарних днів сплати податку на додану вартість в сумі 14045 грн. 80 коп. (а.с. 21).

Спірними по справі є обставини неправомірності дій податкового органу щодо проведення перевірки та неправомірності застосування до позивача відповідальності за несвоєчасність сплати узгоджених сум податкових зобов’язань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов’язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ст.9 Податкового кодексу України податок на додану вартість віднесений до загальнодержавних податків та зборів.

Як зазначалось раніше, під час перевірки встановлене порушення позивачем вимог п. п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Згідно п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок надання податкової декларації з ПДВ та строки розрахунків з бюджетом визначені статтею 203 Податкового кодексу України, відповідно до якої податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось апелянтом, суми податку на додану вартість сплачені з порушенням граничного терміну сплати такого зобов’язання.

Відповідальність за затримку сплати узгоджених сум податкових зобов’язань встановлена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оскільки під час перевірки встановлене порушення позивачем граничних строків сплати сум узгоджених податкових зобов’язань, суд вважає, що відповідач правомірно, на підставі зазначеної норми Закону та в межах повноважень, визначених чинним законодавством, застосував до позивача штраф за встановлене порушення.

Суд першої інстанції зазначив, що Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» не передбачено звільнення суб’єктів господарювання від відповідальності за неналежне виконання зобов’язань, зокрема щодо порушення строку сплати податку на додану вартість, враховуючи наступне.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що з системного аналізу норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО», Указу Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014, яким введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» вбачається, що вони не ставлять перебіг строку, встановленому для сплати податку на додану вартість, в залежність від проведення антитерористичної операції та не містять обмежень на виконання податковими органами функцій щодо нарахування штрафних санкцій та пені за порушення строку сплати податку на додану вартість.

Однак, відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Тобто, навпаки з аналізу зазначеної норми, можливо зробити висновок, що суб’єкт господарювання має можливість звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань за умови наявності сертифікату, який підтверджує настання обставин непереборної сили.

Окрім цього, стаття 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не розділяє види зобов’язань, за якими суб’єкт господарювання звільняється від відповідальності за невиконання зобов’язань.

Щодо можливості застосування сертифікату Торгово-промислової палати, виданого на ім’я Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», суд зазначає, що згідно сертифікату Торгово-промислової палати № 2644/05-4 від 28 серпня 2014, Обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомуненерго» засвідчено настання обставин непереборної сили з 02 липня 2014 року, при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів. (а.с.72)

Тобто, зазначеним сертифікатом встановлений факт наявності форс-мажорних обставин щодо сплати податків та обов’язкових платежів.

Щодо можливості застосування до позивача – Науково-виробничого підрозділу обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» сертифікату Торгово-промислової палати, виданого на ім’я Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», № 2644/05-4 від 28 серпня 2014, суд зазначає, що згідно п.1.3 положення про Науково-виробничого підрозділу обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (а.с.43), воно не є юридичною особою.

Згідно пункту 1 другої частини статті 55 Господарського кодексу, господарські організації, це юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно пункту 6.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014, № 44(5), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності.

Тобто, позивач не будучи юридичною особою позбавлений можливості отримати сертифікат ТПП саме на своє ім’я.

Враховуючи п.1.1 договору про спільну діяльність від 01 червня 2001, № 152, яким передбачено, що позивач є спільним науково-виробничим підрозділом з ОКП «Донецьктеплокомуненерго», суд вважає можливим застосувати сертифікат ТПП № 2644/05-4 від 28 серпня 2014, до діяльності позивача - НВП ОКП «Донецьктеплокомуненерго».

Суд не може погодитись з твердженням суду першої інстанції, що позивач - НВП ОКП «Донецьктеплокомуненерго», є юридичною особою та має код ЄДРПО № 203795039, оскільки присвоєння кодів ЄДРПОУ проводиться Державною реєстраційною службою Міністерства юстиції за технічної підтримки адміністратора ЄДР спільно з Державною службою статистики а зазначений судом першої інстанції номер є номером платника податків (а.с.47) присвоєний відділом обслуговування платників СДПІ ОВП у м.Харкові. Крім того відповідно Положення, позивач не є юридичною собою.

Відповідачем будь-яких доказів підтвердження того факту, що НВП ОКП «Донецьктеплокомуненерго» є юридичною особою не надано.

Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 введене в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Абзацем 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 02.12.2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, м.Краматорськ, (де зареєстрований платник податків), Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Згідно абз.1 ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

У запереченнях на апеляційну скаргу податковий орган зазначив, що м.Маріуполь відповідно до розпорядження від 07.11.2014, № 1085-р не відноситься до території на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Суд не приймає до уваги такі посилання, оскільки відповідно розпорядження від 02.12.2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України, м.Маріуполь, м.Краматорськ, (де зареєстрований платник податків), Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, тому з урахуванням періоду перевірки (починаючи з 30.06.2014 року, позивач відноситься до суб’єктів господарювання на яких розповсюджується дія ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та звільняється від відповідальності з несвоєчасність сплати податку на додану вартість.

Таким чином суд вважає незаконним застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу.

Крім того, вирішуючи спір щодо правомірності застосування до відповідача штрафних санкцій, суд звертає увагу, що ще в 1978 році у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що для цілей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, поняття кримінальне обвинувачення має автономне значення та не обмежується лише кваліфікацією «криміналу» згідно національним законодавством.

Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення, як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції.

Суд зазначає, що податковий орган не довів вину позивача щодо порушення строків сплати грошового зобов’язання.

У зв’язку з цим за відсутності доведеності вини платника податків, принаймні штрафи підлягають скасуванню.

Щодо доводів позивача про визнання протиправними та незаконними дій посадових осіб податкового органу з складання акту про результати камеральної перевірки, суд зазначає, що види перевірок контролюючих органів, порядок та підстави для їх проведення визначені главою 8 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України 75.1 контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п.п.75.1.1 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок проведення камеральної перевірки визначений статтею 76 Податкового кодексу України, відповідно до якої камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

З аналізу зазначених норм Закону вбачається, що камеральна перевірка – це особливий вид перевірок, яка проводиться у приміщені податкового органу та її предметом є виключно данні податкових декларацій та данні системи електронного адміністрування податку на додану вартість, або своєчасність подання або реєстрації документів податкової звітності та своєчасність перерахування сум грошових зобов’язань платниками податків.

Пунктом 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб’єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З системного аналізу зазначеної норми Закону вбачається, що її положення стосуються обмеження проводити документальні перевірки, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Оскільки камеральна перевірка – це особливий вид перевірок, яка проводиться у приміщені податкового органу та її предметом є виключно данні податкових декларацій та данні системи електронного адміністрування податку на додану вартість, або своєчасність подання або реєстрації документів податкової звітності та своєчасність перерахування сум грошових зобов’язань платниками податків, під час такої перевірки документи фінансової, статистичної та іншої звітності, регістри податкового та бухгалтерського обліку, первинні документи та податкова інформація не досліджуються, суд вважає, що податковий орган не позбавлений права здійснювати такий вид перевірок у спірний період.

Враховуючи, що податковий орган зобов’язаний проводити перевірки та ця функція входить до його повноважень, суд вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про визнання протиправними дій, щодо складання акту від 30.11.2016 року № 850/28-09-41-14/203795039.

На підставі викладеного суд вважає, що апеляційна скарга Науково-виробничого підрозділу обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" підлягає частковому задоволенню.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/3810/17-а в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2016 № НОМЕР_2, №0000085008 слід скасувати а в цій частині позовні вимоги задовольнити. В решті постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд, вважає, що суд першої інстанції в частині відмови у скасуванні податкових повідомлень-рішень прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, тому в цій частині постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови якою вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Повний текст постанови складений 30 березня 2018 року.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Науково-виробничого підрозділу обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на постанову Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/3810/17-а– задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/3810/17-а в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2016 № НОМЕР_2, №0000085008 – скасувати.

Позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2016 № НОМЕР_2, №0000085008 - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.12.2016 № НОМЕР_2, №0000085008 якими застосовано штрафні санкції щодо недотримання термінів граничної сплати узгодженої суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду у справі № 805/3810/17-а – залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення постанови у повному обсязі відкласти на строк – до 5 днів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.

Головуючий суддя: О.О. Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

ОСОБА_3