Постанова № 73077012, 27.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2076/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та Прокуратури Київської області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Київської області, третя особа: Києво-Святошинська місцева прокуратура Київської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення невиплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 05.01.2017 № 1к Прокуратури Київської області про притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення юриста 3 класу ОСОБА_2 з посади прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області та з органів прокуратури;

- зобов'язати прокуратуру Київської області поновити ОСОБА_2 на посаді прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області;

- стягнути з прокуратури Київської області ненараховану на невиплачену заробітну плату за вересень та жовтень 2016 року у розмірі 8 738, 48 грн. на користь ОСОБА_2;

- стягнути з прокуратури Київської області середній заробіток у розмірі 33 449, 65 грн. за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_2;

- стягнути судові витрати з відповідача у розмірі 12 000, 00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2018 позов задоволено частково: стягнуто з прокуратури Київської області ненараховану та невиплачену заробітну плату за вересень та жовтень 2016 року у розмірі 8 738, 48 грн. на користь ОСОБА_2; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у сумі 2 848, 68 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням сторони звернулись із апеляційними скаргами, в яких позивач просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, як таке, що постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю; відповідач просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 03.03.2014 розпочав публічну службу в органах прокуратури на посаді стажиста прокурора прокуратури Центрально-міського району міста Горлівки Донецької області.

В подальшому ОСОБА_2 переведено до органів прокуратури Київської області, де він з 10.10.2014 займав посаду стажиста прокурора та з 23.02.2015 прокурора прокуратури міста Ірпінь Київської області, а з 14.12.2015 - прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області та 13.03.2015 позивач прийняв присягу працівника прокуратури.

Наказом прокурора Київської області ініційовано службове розслідування за фактом вчинення позивачем та іншими особами правопорушення, яке призвело до проведення обшуків у нежилих адміністративних будівлях, що використовуються органами прокуратури Київської області за адресами: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, а також Київська область, село Софіївська Борщагівка, вулиця Леніна, 67, та місто Буча, вулиця Києво-Мироцька, 106.

Позивач зазначає, що з зазначеним наказом його не було ознайомлено.

Наказом від 22.09.2016 № 169 продовжено строки проведення службового розслідування (перевірки).

05.10.2016 позивача відсторонено від виконання службових обов'язків прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, відповідно до наказу № 478к. При цьому, всупереч чинному законодавству, а саме частини другої статті 64 Закону України «Про прокуратуру», позивачу неправомірно не нарахували та не виплатили заробітну плату за вересень-жовтень 2016 року.

05.01.2017 відповідачем постановлено наказ № 1к про звільнення позивача із займаної посади та з органів прокуратури за порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, на підставі пункту 5 частини першої статті 11, пунктів 5,6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», Дисциплінарного статуту прокуратури України.

Позивач зазначає, що прийняттю оскаржуваного наказу передувало досудове розслідування у кримінальному провадженні, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000002098 від 12 .08.2016.

30.08.2016 позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України.

25.11.2016 позивачу повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Обвинувальний акт по вказаному кримінальному провадженні направлено до Києво-Святошинського районного суду Київської області та ухвалою від 17.01.2017 його повернуто прокурору.

Позивач зауважує, що вирок у зазначеному кримінальному провадженні не ухвалено та його вину не доведено жодним судовим рішенням.

Крім того, копію наказу про звільнення а також копію трудової книжки позивач отримав лише 16.01.2017, про що ним зроблено відповідний запис у книзі обліку трудових книжок і вкладишів до них.

Позивача не було ознайомлено з матеріалами та висновком службового розслідування.

ОСОБА_2 звернувся 19.01.2017 з відповідною заявою до відповідача, на яку він до цього часу відповіді не отримав.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що наказ про звільнення позивача із займаної посади та з органів прокуратури є правомірним, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню. Водночас, ненарахування та невиплата заробітної плати позивачу у вересні 2016 року та жовтні 2016 року у зв'язку із відстороненням від посади не ґрунтується на вимогах законодавства, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. Також, суд першої інстанції зазначив про необхідність стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 2 848, 68 грн.

Позивач у своїй скарзі зазначає, що наказ про його звільнення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки на момент його прийняття жодного процесуального документу, який би підтверджував вину позивача не існувало, а тому застосування такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення є незаконним.

Прокуратура Київської області у своїй скарзі зазначає, що заробітна плата позивачу у вересні 2016 року та жовтні 2016 року ненараховувалась та невиплачувалась правомірно, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянтів безпідставними, враховуючи наступне.

14.10.2014 прийнято Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII, який згідно з пунктом 1 розділу XII «Прикінцеві положення» набирає чинності з 15 липня 2015 року, окрім: пункту 5 розділу XII (окрім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIIІ цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

Положеннями статей 43-50 Закону України «Про прокуратуру» визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, види дисциплінарних стягнень, строки їх застосування.

Разом з тим, статті 21, 28-38, 42, 44-50, 62-63, 65-69 Закону України «Про прокуратуру» набирають чинності 15.04.2017;

Водночас, відповідно до підпункту 5 пункту 5-1 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом 3 пункту 1 розділу XIІ «Прикінцеві положення» цього Закону дисциплінарне провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 № 1795-XIІ (далі - Статут).

Згідно зі статтею 2 Статуту працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28.11.2012 № 123, професійна діяльність працівника прокуратури має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності. При здійсненні повноважень він зобов'язаний діяти законно та в межах своєї компетенції, своєчасно вживати вичерпних заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили.

Працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб, відповідно до частини першої статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

Пунктом 1.2 Інструкції про порядок службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24 .09.2014 № 104 (далі - Інструкція), визначено, що службове розслідування (перевірка) - це комплекс заходів, які проводяться у випадках скоєння працівником прокуратури ганебних вчинків, зокрема, кримінальних правопорушень, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.

Статтею 8 Статуту визначено, що дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників застосуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Дисциплінарним стягненням, відповідно до статті 9 Статуту є, зокрема, звільнення.

Статтею 11 Статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення, або невиконання вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника особи, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування відповідно до порядку проведення службового розслідування в органах прокуратури України.

З метою з'ясування причин та умов можливого вчинення окремими працівниками прокуратури Київської області правопорушення, яке призвело до проведення обшуку у нежилій адміністративній будівлі, розташованій за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, у нежилій будівлі за адресою Київська область, село Софіївська Борщагівка, вулиця Леніна, 67 та нежилій будівлі за адресою Київська області, місто Буча, вулиця Києво-Мироцька, 106, які використовуються прокуратурою Київської області, наказом прокурора Київської області від 29.08.2016 № 153 призначено службове розслідування та створено комісію для її проведення.

Відповідно до пункту 8 Інструкції під час проведення службового розслідування (перевірки) підлягають з'ясуванню, зокрема, обставини події, у зв'язку з якою проводиться розслідування (перевірка), наявність у діянні прокурорсько-слідчого працівника ознак кримінального правопорушення, інших ганебних вчинків, порушень Присяги працівників прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, їх мотиви, причини і умови, що сприяли вчиненню порушення, роль їх безпосереднього керівника, інших посадових осіб у недопущенні порушення.

За результатами службового розслідування Комісією 05.01.2017 складено висновок, яким, серед іншого, доведено факт порушення прокурором Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області юристом 3 класу ОСОБА_2 вимог частини третьої, пунктів 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону, статей 10, 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, та вчинення проступку, який порочить його як працівника прокуратури та є несумісним з перебуванням в органах прокуратури України.

Службовим розслідуванням, незалежно від доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину (що покладено КПК України на сторону обвинувачення у кримінальному провадженні) встановлено, що ним вчинено дії, які порочать його як працівника прокуратури та свідчать про порушення присяги працівника прокуратури.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами службового розслідування комісією рекомендовано прокурору Київської області звільнити позивача з займаної посади та з органів прокуратури.

Колегія суддів звертає увагу, що результати службового розслідування позивачем оскаржені не були.

Разом з тим, порушень положень Інструкції при призначенні і проведенні службового розслідування не було допущено та позивачем не наведено.

При цьому, в судовому засіданні суду першої інстанції, а також 27.03.2018 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником прокуратури Київської області було акцентовано увагу, що факт проведення обшуків у позивача, оголошення йому про підозру набули значного суспільного резонансу та завдали шкоди авторитету як прокуратурі Київської області так і органам прокуратури України в цілому.

Як зазначалось вище, позивачем 13.03.2015 прийнято Присягу працівника прокуратури, текс якої визначено статтею 36 Закону, та яка зобов'язує вступаючи на службу в прокуратуру, присвячуючи свою діяльність служінню Українському народові і Україні: «неухильно додержуватися Конституції та законів України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання прокурора».

Наказом Генерального прокурора України від 22.09.2014 № 17 гн «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України» встановлено, що за порушення прокурорсько-слідчим працівником Присяги працівника прокуратури невідкладно вживати заходів щодо звільнення з органів прокуратури на підставі пункту 2 частини другої статті 46-2 Закону.

Відповідно до пункту 2.1 цього наказу до ганебних вчинків, скоєних прокурорами чи слідчими, віднесено кримінальні, корупційні правопорушення, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.

За таких обставин, судом першої інстанції вірно зазначено, що порушення Присяги працівника прокуратури є ганебним вчинком, тобто проступком, який порочить їх як працівника прокуратури.

Окрім того, відповідно до статей 2, 16, 18 Закону України «Про правила етичної поведінки», посадові та службові особи органів прокуратури, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або дарунка (пожертви), незважаючи на особисті інтереси, невідкладно відмовляються від пропозиції та письмово повідомляють про пропозицію безпосереднього керівника.

Порушення правил етичної поведінки, визначених цим Законом, тягне за собою, зокрема, дисциплінарну відповідальність.

Окрім того, положеннями статті 43 Закону України «Про прокуратуру» передбачено підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, що застосовуються відповідно до пунктів 3, 4 «Прикінцевих положень» цього Закону в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом прокуратури України.

Відповідно до частини третьої статті 10 Статуту прокурори Кримської АРСР, областей, міста Києва та прирівняні до них прокурори мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення: догану, пониження в посаді, звільнення, крім пониження на посаді і звільнення працівників, які призначаються Генеральним прокурором України. При необхідності застосування заходу дисциплінарного стягнення, що перевищує повноваження зазначених прокурорів, вони вносять подання Генеральному прокурору України.

Колегія суддів зазначає, що звільнення прокурора за порушення присяги може мати місце тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання своїх обов'язків.

Наказом прокурора Київської області від 05.01.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» № 1к, за порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури, Правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, юриста 3 класу ОСОБА_2 звільнено з посади прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури та з органів прокуратури.

Зазначені у наказі підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру») передбачають систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

За таких обставин, звільнення позивача відбулось після призначення та проведення службового розслідування і надання Комісією висновку, про результати його проведення.

Крім того, доводи ОСОБА_2 про те, що порушення кримінального провадження не є підставою для звільнення і можливе лише за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.

За таких обставин, відсутність обвинувального вироку суду у кримінальній справі не свідчить про відсутність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку та не є перешкодою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Рішення про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності прийнято після вручення йому підозри, а також на підставі відомостей, які об'єктивно засвідчують порушення позивачем Присяги працівника прокуратури та скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наказ Прокуратури Київської області від 05.01.2017 № 1к про притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення юриста 3 класу ОСОБА_2 з посади прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області та з органів прокуратури прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Законом України «Про прокуратуру», Дисциплінарним статутом прокуратури України, у зв'язку із чим він не підлягає скасуванню.

Щодо доводів позивача про ненадання відповідачем для ознайомлення матеріалів та висновку службового розслідування колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказані доводи спростовуються наданими до суду першої інстанції копіями документів, зокрема, листом Прокуратури Київської області від 05.01.2017 № 11-11вих17, яким повідомлено позивача про закінчення службового розслідування та складення за його результатами висновку, з яким позивач може ознайомитись протягом семи днів після отримання зазначеного повідомлення.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу, не підлягають задоволенню і вимоги в частині поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення судових витрат, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Разом з тим, відповідно до статті 64 Закону України «Про прокуратуру» повноваження прокурора зупиняються в разі:

1) відрядження його до Вищої ради правосуддя, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національної академії прокуратури України, іншого органу для участі в його роботі на постійній основі - до повернення з відрядження;

2) звільнення прокурора з адміністративної посади - до прийняття рішення про призначення його на іншу посаду в органі прокуратури, в якому він обіймав адміністративну посаду, переведення на посаду до іншого органу прокуратури або звільнення з посади прокурора;

3) відсторонення від посади під час дисциплінарного провадження стосовно нього - до звільнення з посади прокурора, скасування рішення про відсторонення від посади під час дисциплінарного провадження стосовно нього, закриття цього дисциплінарного провадження або накладення за його вчинення дисциплінарного стягнення;

4) відсторонення від виконання службових повноважень у порядку, передбаченому Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», - до закінчення розгляду судом справи про адміністративне корупційне правопорушення;

5) відсторонення від посади в порядку, передбаченому статтями 154-158 Кримінального процесуального кодексу України, - до скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади чи відповідної ухвали або припинення дії такої ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що 05.10.2016 позивача відсторонено від виконання службових обов'язків прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, відповідно до наказу № 478к.

Судом першої інстанції встановлено, що заробітна плата за вересень-жовтень 2016 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відсторонення позивача від посади відбулось у жовтні 2016 року, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ненараховування та невиплата позивачу заробітної плати у вересні 2016 року є протиправним.

При цьому, ненарахування та невиплата заробітної плати позивачу у жовтні 2016 року у зв'язку із відстороненням від посади в силу Закону України «Про прокуратуру» також є протиправним, оскільки незважаючи на відсторонення позивача від посади, у листопаді та грудні 2016 року та у січні 2018 року по день звільнення позивача з посади йому виплачувалась заробітна плата у порядку та розмірі, встановленому законодавством.

Зважаючи на те, що відповідно до частини другої статті 64 Закону України «Про прокуратуру» на час відсторонення від посади, відсторонення від виконання службових повноважень за прокурором зберігається заробітна плата, а у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої цієї статті, йому можуть доручати завдання, виконання яких не впливає на об'єктивність перевірки, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Також, враховуючи надані позивачем документи про надання йому правової допомоги та частину задоволених позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 2 848, 68 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянти не надали до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Прокуратури Київської області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 29.03.2018.