Постанова № 73076973, 29.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/1310/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Глушка І.В., Гуляка В.В.

за участю секретаря судового засідання – Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року ( головуючий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1 м. Івано - Франківськ , повний текст складено 03.01.2018 року) у справі № 809/1369/17 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

11.10.2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі – позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що відповідачем протиправно не подано до органу державного казначейства висновку про суми відшкодування податку на додану вартість, що в подальшому призвело до невідшкодування ПДВ позивачу.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську щодо невідшкодування податку на додану вартість на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_2 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 податкова інспекція в м. Івано-Франківську оскаржила його в апеляційному порядку та просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині якою позов задоволено та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з’ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що ДПІ в м. Івано-Франківську вжило всіх можливих дій для формування висновку про відшкодування сум ПДВ позивачу, однак, враховуючи, що декларації були подані ще у 2007, 2008 роках, у відповідача були відсутні усі необхідні матеріали для внесення в базу даних для бюджетного відшкодування ПДВ, а тому ДФС України надало застереження, що позбавило ДПІ в м. Івано-Франківську можливості формування висновку і передачі його до органів казначейства для перерахування коштів на користь ОСОБА_2 Також апелянт зазначає, що в результаті прийняття ДФС України наказу за №263 від 14.04.2017 року в органів казначейства відсутні правові підстави щодо вчинення дій з відшкодування податку на додану вартість за висновками органів ДФС. Також звертає увагу на те, що на сьогодні чинним законодавством не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, включених до тимчасового реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування. Апелянт також вважає, що оскільки позивач звернувся із заявою про здійснення виплати бюджетного відшкодування тільки 08.08.2017 року, а тому пропустив 3-х річний строк, встановлений ст.102 ПКУ для повернення сум ПДВ зазначеної до відшкодування.

Позивач ОСОБА_2, на апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську подав до суду відзив у якому зазначив що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга охоплює ті обставини які є безспірними.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано до податкового органу податкові декларації з ПДВ за грудень 2007р., за січень 2008р., за лютий 2008р., за травень 2008р., за червень 2008р., за жовтень 2008р. з певними визначеними сумами бюджетного відшкодування ПДВ за відповідні періоди.

З огляду на вищезазначене, ДПІ у м. Івано-Франківську здійснено перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ за результатами якої прийнято податкові повідомлення-рішення, якими зменшено суму бюджетного відшкодування.

За результатами судового розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 про скасування вищевказаних рішень податкового органу постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року по справі № 2а-3832/10/0970 позов задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення за №№0091851700/0, 0002001703/0 від 18.10.2010 року. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 року, рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 24.03.2015 року залишено без змін судові рішення першої та апеляційної інстанції, якими позов задоволено повністю та скасовані оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Як видно з матеріалів справи, що не отримавши бюджетного відшкодування з ПДВ позивач 08.08.2017 року повторно звернувся до ДПІ в м. Івано-Франківську із заявою про здійснення виплати вищевказаного відшкодування.

Однак, відповідно до отриманої відповіді податкового органу за №4386/10/09-15-07-02-34/1131 від 07.09.2017 року в задоволенні вищезгаданої заяви ОСОБА_2 було відмовлено, так як чинним законодавством не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, включених до тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру.

Колегія суддів вважає протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську щодо невідшкодування податку на додану вартість на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 виходячи з наступного.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, серед іншого, перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Матеріалами справи стверджується, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування слід обчислювати з 13.03.2014 року, тобто з моменту набрання законної сили постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 року по справі № 2а-3832/10/0970.

Відповідно до положень ст.200 ПКУ, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктами 200.3, 200.4 ст.200 ПКУ, в редакції від 02.03.2014 року, було передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.200.7 ст.200 ПКУ платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що заяву про повернення бюджетного відшкодування та відповідні податкові декларації позивачем було подано податковому органу 20.11.2008 року (а.с. 41).

Відповідно до п.п. 200.10, 200.11, 200.15 ст.200 ПКУ протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

При цьому в порушення вимог законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, ДПІ в м. Івано-Франківську на переконання суду протиправно не було подано органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналіз положень ПКУ свідчить про те, що в позивача не було обов’язку повторно, після закінчення процедури судового оскарження рішень контролюючого органу, звертатись із заявою про повернення бюджетного відшкодування.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів вважає безпідставним твердження представника відповідача що ФОП ОСОБА_2 звернувся до ДПІ в м. Івано-Франківську із заявою про здійснення виплати бюджетного відшкодування тільки 08.08.2017 року, тобто більше як через 3 роки після виникнення в нього такого права.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що суд не взяв до уваги посилання податкового органу на пропуск позивачем строку звернення до суду з огляду на наступне.

Аналізуючи відповідність обставин справи та дій державного органу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу, що у рішенні ЄСПЛ від 20.10.2011 у справі “Рисовський проти України” (заява №29979/04) останній підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Як зазначає ЄСПЛ, що повноваження державних органів щодо перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, які не обмежено жодними часовими рамками, мають суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу “належного урядування” та вимозі “законності”, закріпленим у ст.1 Першого протоколу до конвенції.

Тобто, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_2 було виконано всі передбачені на той момент чинним законодавством України дії, необхідні для здійснення виплати бюджетного відшкодування, останній очікував на повернення такого відшкодування та у зв’язку із цим не звертався протягом тривалого часу до податкового органу.

Однак внаслідок протиправних дій державного органу, яким не було дотримано встановлену ПКУ, в редакції від 02.03.2014 року, тобто на момент виникнення спірних правовідносин, процедуру, позивач змушений був звернутися 08.08.2017 року повторно із відповідною заявою до податкового органу, а в подальшому і до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Виходячи з вище сказаного колегія суддів вважає, що бездіяльність відповідача щодо невідшкодування ПДВ ФОП ОСОБА_2 є протиправною.

Колегія суддів також вважає вірним висновок суду першої інстанції , що позовна вимога про зобов’язання передати до органу державного казначейства висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню до задоволення не підлягає з огляду на те, що на даний час бюджетне відшкодування податку на додану вартість регламентується статтею 200 Податкового Кодексу України, Порядком ведення Реєстру заяв Про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 та Порядком інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з ОСОБА_3 фіскальною службою України та державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.03.2017 №326.

Наказом ДФС від 14.04.2017 №263 з метою удосконалення механізму адміністрування відшкодування податку на додану вартість, запровадження формування Реєстру заяв про суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість і налагодження ефективного контролю за порядком організації перевірок правомірності нарахування податку на додану вартість та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджено Регламент взаємодії структурних підрозділів ДФС та головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС у процесі бюджетного відшкодування податку на додану вартість та формування Реєстру заяв про суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи те, що з 01.04.2017 у органів Казначейства відсутні правові підстави щодо вчинення дій з відшкодування податку на додану вартість за висновками органів ДФС, а тому позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Реєстр, який запрацював з 01 квітня, включає в себе податкові декларації, подані з 1 лютого 2016 року до 1 квітня 2017 року. Заборгованість за цими деклараціями автоматично потрапляє у новий реєстр. Залишок невідшкодованих сум ПДВ позивача, включено в Тимчасовий реєстр про повернення бюджетного відшкодування, оскільки декларації подані до 01.02.2016 року. Разом з цим, на сьогодні чинним законодавством не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, включених до тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру.

Згідно пп.200.7.3. п. 200.7 ст.200 ПК України дані Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, передбачені підпунктом 200.7.1 цього пункту, крім підпункту 5 підпункту 200.7.1 цього пункту щодо реквізитів поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування, не є інформацією з обмеженим доступом та підлягають щоденному, крім вихідних, святкових та неробочих днів, оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Порядок надання відповідної інформації центральним органом виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для її оприлюднення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до п.200.13 ст. 200 ПК України, на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.

А тому, бюджетне відшкодування ПДВ буде здійснюватися органами казначейства на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, без висновків контролюючих органів в межах коштів, наявних на єдиному казначейському рахунку, та у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд–

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року у справі № 809/1369/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складений 30 березня 2018 року.