Постанова № 73076930, 27.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/12061/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року (прийнята о 12:00 год. у м. Луцьку, головуючий суддя Валюх В.М., повний текст складений 14 листопада 2017 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Промагроінвест” до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

29 червня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Промагроінвест” звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі-Луцька ОДПІ) від 08 червня 2016 року за № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року у справі № 803/973/16, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволений частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 08 червня 2016 року № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 61 165 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 15 291 грн..В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2015 року постанова Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року скасовані в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТзОВ ,,Промагроінвест” про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 08.06.2016 року № НОМЕР_2 та в цій частині справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення суддів першої та апеляційної інстанції залишені без змін.

Таким чином, предметом розгляду в даній справі є податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 08 червня 2016 року за № НОМЕР_2.

Постановою від 09 листопада 2017 року Волинський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 08 червня 2016 року за № НОМЕР_2.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Луцька ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини досліджені неповно та необ’єктивно.

В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що відповідно до аналізу податкових накладних ПМП ,,Вінтер” надає послуги по зберіганню товару в морозильній камері, вартість яких становить 13,75 грн. за одну тону за 1 добу, тобто 412,50 грн. за 1 тону на місяць, що є значно вищим показником ніж у ТзОВ ,,Промагроінвест”.

Позивач не надав контролюючому органу на його запит інформацію щодо формування ціни вартості оренди, зберігання та заморозки (калькуляцію наданих послуг), мотивуючи тим, що така документація у товариства відсутня та її наявність законодавством не передбачена.

Таким чином, під час позапланової виїзної перевірки не було можливості підтвердити правомірність формування податкових зобов’язань, оскільки неможливо встановити розумний економічний ефект діяльності ТзОВ ,,Промагроінвест”, передбачений ст. 14.1.231 Податкового кодексу України, згідно якої розумна економічна причина - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

За таких обставин, відповідач вважає правомірним оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

ТзОВ ,,Промагроінвест” подало відзив на апеляційну скаргу, в якому обґрунтовує правомірність оскарженого відповідачем рішення суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ ,,Промагроінвест” зареєстроване як юридична особа, до видів діяльності якого належить ,,52.10 складське господарство; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна”, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 30.03.2016 (т. 1, а. с. 64), перебуває на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ, зареєстроване платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 30.01.2009 № 100161670 (т.1, а. с. 68).

21 квітня 2016 року ТзОВ ,,Промагроінвест” звернулося письмово до Луцької ОДПІ з проханням провести перевірку задекларованих сум ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2016 року в розмірі 109207,00 грн. (т.1, а. с. 73).

За наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, оформленої актом від 23.05.2016 № 2188/12-02/31102277 (т. 1, а. с. 7-12), Луцька ОДПІ 08 червня 2016 року прийняла податкове повідомлення-рішення форми ,,В1” № НОМЕР_2, яким зменшила позивачу розмір бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з ПДВ на суму 109207,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції на суму 27302,00 грн. (т. 1, а. с. 112).

Висновки податкового органу базуються на тому, що товариство позивача допустило порушення абзацу ,,б” пункту 200.4, пункту 200.1 статті 200, пункту 188.1 статті 188 ПК України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника за лютий 2016 року в сумі 109207,00 грн..

Таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі того, що відповідно до договору зберігання № 01/11 від 01.11.2015, укладеного з ТзОВ ,,Інтегробуд”, плата за надані послуги зберігання майна становить 110,00 грн. за 1 т ягоди в місяць (в т.ч. ПДВ), вартість яких занижена у порівнянні із аналогічними послугами по галузі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав будь-яких доказів, які б ставили під сумнів реальність господарських операцій з надання товариством позивача послуг зберігання ягід, а також будь-яких доказів того, що вказані операції не були обумовлені економічною причиною (діловою метою), тобто не спрямованими на отримання доходу.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від’ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За змістом пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що при від’ємному значенні різниці між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду товариство позивача має право на бюджетне відшкодування такої різниці.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що 01.11.2015 ТзОВ ,,Інтегробуд” (поклажодавець) та ТзОВ ,,Промагроінвест” (зберігач) уклали договір зберігання № 01/11, за умовами якого поклажодавець передає зберігачу, а зберігач приймає на відповідальне зберігання з 01.11.2015 до 31.12.2016 включно та зобов’язується повернути поклажодавцеві у схоронності лісову та садову ягоду (пункт 1.1 договору). ОСОБА_1 за надані зберігачем послуги зберігання майна поклажодавця становить 110 грн. за 1 т ягоди в місяць, в т. ч. ПДВ 20%, плата за надані послуги навантажувача зберігачем 12,00 грн. за 1т, в т. ч. ПДВ (пункти 3.2, 3.3 договору) (т. 1, а. с. 50-51).

Згідно рахунку-фактури № СФ-000022 від 29.02.2016 (т. 2, а. с. 167), акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000016 від 29.02.2016 (т. 2, а. с. 168), виконавцем ТзОВ ,,Промагроінвест” були надані замовнику ТзОВ ,,Інтегробуд” послуги по договору № 01/11 від 01.11.2015: зберігання товару в морозильній камері на суму 16690,59 грн. (без ПДВ), послуги навантажувача на суму 329,85 грн. (без ПДВ), загальна вартість послуг - 20424,53 грн. (в т. ч. ПДВ 20% - 3404,09 грн.). Крім того, 29.02.2016 між ТзОВ ,,Інтегробуд” та ТзОВ ,,Промагроінвест” було складено акт № 2 здачі-прийомки виконаних робіт із зазначенням перехідних залишків ягід смородини, обліпихи, малини, полуниці (т. 2, а. с. 169).

Під час нового судового розгляду справи ТзОВ ,,Промагроінвест” подало до суду калькуляцію на зберігання ягід в приміщенні холодильної камери, що належить позивачу і знаходиться по вул. Конякіна, 2 в м. Луцьку на підставі фактичних документів за лютий 2016 року (т. 2, а. с. 164), з якого вбачається, що виробнича собівартість на всю холодильну камеру площею 231,6 кв. м. становить 15773,02 грн., що в розрахунку на 1 кв. м. складає 68,11 грн., на 1 т ягід - 35,05 грн..

Таким чином, вартість плати за надані послуги зберігання майна за договором № 01/11 від 01.11.2015 в сумі 110,00 грн. за 1 т ягоди в місяць (в т.ч. ПДВ) перевищує виробничу собівартість з розрахунку на 1 кв. м. в сумі 68,11 грн. та свідчить про отримання позивачем прибутку від такої операції.

Вказані обставини свідчать про те, що платник податків мав намір одержати та одержав економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до пункту 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Оскільки представник позивача в судовому засіданні довів, що операції з надання послуг по зберіганню товару в морозильній камері не були збитковими, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкових зобов’язань з ПДВ.

При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що на порушення пункту 5 розділу ІІ, підпункту 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745, розділ 3 акту перевірки від 23.05.2016 не містить чіткого викладення змісту виявлених порушень податкового законодавства, допущених платником податків. У ньому не вказано, в якому саме розмірі обчислюється збитковість господарської операції з надання послуг зі зберігання майна за договором зберігання № 01/11 від 01.11.2015, укладеним з ТзОВ ,,Інтегробуд”, як і збитковість усієї господарської діяльності позивача.

Таким чином, висновки податкового органу щодо збитковості господарської діяльності позивача базуються виключно на припущеннях та не підтверджуються будь-якими об’єктивними доказами, а тому прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі № 803/973/16 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

ОСОБА_1

Постанова в повному обсязі складена 29 березня 2018 року.