Постанова № 73076859, 22.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/496/16 Судді першої інстанції: Кузьменко В.А.,

Арсірій Р.О., Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Костюк Л.О. та Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року, прийняту в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві, Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, Головного управління Національної поліції у м. Києві та Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 та, зокрема, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу без зазначення суми.

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про зміну порядку і способу виконання постанови суду від 12 вересня 2017 року шляхом зазначення суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню, а саме - 96255 грн. 64 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року заяву було задоволено частково: зазначено суму, що підлягає стягненню - 65926 грн. 57 коп.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та встановити порядок і спосіб виконання судового рішення, зазначивши суму, що підлягає сплаті - 96255 грн. 64 коп. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права. Скаржник вказує на те, що робочий час поліцейського обчислюється у календарних днях.

Головне управління Національної поліції у м. Києві подало відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначило що сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача, не може бути визначена шляхом постановлення ухвали про встановлення порядку і способу виконання судового рішення. Також у відзиві зазначено, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року оскаржена в касаційному порядку.

Під час судового засідання позивач підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник відповідачів - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві та Головного управління Національної поліції у м. Києві заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити у її задоволенні з підстав, зазначених у відзиві.

Інші відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представників зазначених відповідачів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідачів - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві та Головного управління Національної поліції у м. Києві, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви виходячи із наступного.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Положеннями абз. 2 ч. 2 ст. 317 КАС України передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ухвалою суду від 13 грудня 2017 року, при визначенні суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 суд першої інстанції використав розмір середньоденного заробітку у розмірі 142 грн. 39 коп., зазначеного у довідці Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві від 29 листопада 2017 року № 1426. Середньоденний заробіток був визначений шляхом ділення суми заробітку за два останніх місяці роботи позивача на кількість календарних днів у таких місяцях.

При визначенні кількості днів вимушеного прогулу ОСОБА_3, суд першої інстанції врахував лише робочі дні.

ОСОБА_3 вважає, що при визначенні середньоденного заробітку та кількості днів вимушеного прогулу належить застосовувати саме календарні, а не робочі дні, у зв'язку з чим звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Порядок обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначений у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Згідно з п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

У відповідності до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Для вирішення питання про застосування робочих чи календарних днів при обчисленні середнього заробітку ОСОБА_3 необхідно врахувати п. 9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений постановою Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, відповідно до якої при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зазначена норма права передбачає, що грошове забезпечення поліцейських обчислюється виходячи з календарних днів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо необхідності застосування календарних, а не робочих днів під час визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи встановлено, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як раніше зазначалося, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 та, зокрема, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу без зазначення суми.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року було задоволено частково заяву позивача про встановлення порядку і способу виконання постанови суду від 12 вересня 2017 року та визначено суму середнього заробітку, яка підлягає стягненню, а саме - 65926 грн. 57 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

За наявності обставин та в порядку, передбачених абзацом першим цієї частини, сторона виконавчого провадження, а також державний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Дослідивши зміст резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року, колегія суддів встановила, що судовим рішенням був визначений порядок та спосіб його виконання. Так, суд вирішив стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відсутність в судовому рішенні суми коштів, яка підлягає стягненню на користь позивача, перешкоджає виконанню судового рішення. Разом з тим, зазначена неповнота судового рішення не може бути усунута судом шляхом постановлення ухвали про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_3 просила стягнути з Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 06 листопада 2015 року.

З вимогою про визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за процедурою, передбаченою Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 позивач не зверталася.

У зв'язку з цим під час розгляду та вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій не дослідили конкретний період вимушеного прогулу ОСОБА_3 та не витребували довідку роботодавця про заробітну плату та середньомісячне грошове забезпечення ОСОБА_3

Зазначені довідки були надані позивачем під час розгляду заяви про встановлення порядку і способу виконання судового рішення.

Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 2а/1570/4811/2011, згідно якого неповне з'ясування судом (судами) обставин справи, що мають значення для її розгляду та вирішення по суті, є підставою для скасування судового рішення під час його оскарження в установленому процесуальним законом порядку, але не дає підстав для продовження судового розгляду та дослідження нових доказів.

Також колегія суддів враховує, що у провадженні Верхового Суду перебуває касаційна скарга Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у справі №826/496/16 за позовом ОСОБА_3

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду від 13 грудня 2017 року підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про встановлення порядку і способу виконання судового рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 13 грудня 2017 року, та є підставами для її скасування.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року - скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року - скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Л.О. Костюк

В.В. Файдюк

Постанова складена у повному обсязі 27 березня 2018 року.