Постанова № 73076211, 26.03.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2018 справа № 905/2245/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1 (доповідач) ОСОБА_2, ОСОБА_3При секретарі судового засідання: ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши апеляційну скаргу на рішення господарського суду від ухвалене у справі за позовом до відповідача про ОСОБА_5, (адвокат), посвідчення адвоката України №5350/10 від 18.06.2015, ордер серія КС № 415052 від 23.03.2018, договір про надання правової допомоги № 1 від 20.03.2018 р. ОСОБА_6, (адвокат), посвідчення адвоката України №2410 від 29.12.2006, ордер серія КС №267636 від 05.11.2017 р. Приватного акціонерного товариства «Ефес Україна», м. Донецьк Донецької області 11.12.2017 р. (повний текст 13.12.2017 р.) ухвалене в м. Харкові №905/2245/17 (суддя Я.О.Левшина) Приватного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський склозавод», смт. Гостомель, м. Ірпінь, Київська область Приватного акціонерного товариства «Ефес Україна», м. Донецьк стягнення 1096554,24 грн. згідно п.6.9 договору поставки №1 від 17.02.2014 р., 3% річних – 64441,37 грн., інфляційних втрат – 257690,27 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 338135,66 грн.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 р. Приватне акціонерне товариство «Ветропак Гостомельський Склозавод», смт. Гостомель, м. Ірпінь, Київська область звернулося до господарського суду Донецької області з позовом №07/1910 від 20.09.2017 р. до Приватного акціонерного товариства «Ефес Україна», м. Донецьк про стягнення 1096813,44 грн. згідно п.6.9. Договору поставки №1 від 17.02.2014р, пені у сумі 300327,27грн., 3% річних у сумі 86362,78грн., інфляційних втрат у сумі 628474,10 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 562281,07 грн.(том 1, а.с.3-16).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №1 з повернення зворотної тари (пакувальних матеріалів) оплати її заставної вартості, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами.

03.11.2017 р. на електрону адресу суду (06.11.2011р. на поштову адресу) господарського суду Донецької області від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначив про неможливість проведення звірки розрахунків з позивачем з огляду на те, що у зв’язку з втратою контролю над нерухомим та рухомим майном, що знаходилось у м. Донецьку внаслідок його захоплення невідомими особами, у відповідача відсутній доступ до первинних документів. До пояснень надав: заяву (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення від 15.03.2017р., витяг з кримінального провадження, правоустановчі документи.

03.11.2017р. на електрону адресу суду (06.11.2011р. на поштову адресу) господарського суду Донецької області від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

28.11.2017р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог №07/2460 від 27.11.2017р., в якій останній відмовився від позовної вимоги щодо стягнення пені у розмірі 230964,67грн., щодо решти вимог надав уточнені розрахунки, з огляду на допущену технічну описку у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог №07/2125 від 31.10.2017р., просив стягнути на його користь з відповідача 1096554,24грн. згідно п.6.9. Договору поставки №1 від 17.02.2014р., 3% річних – 64441,37грн., інфляційних втрат – 257690,27грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 338135,66грн. До заяви надав рахунок-фактури №18/07 від 18.07.2017р. та докази його направлення відповідачу.

28.11.2017р. під позивача надійшли письмові пояснення №07/2459 від 27.11.2017р. на відзив, у яких останній зазначив наступне: у відповідача виникло грошове зобов’язання перед позивачем з оплати тари, оскільки вона була оплатно передана у власність покупця (відповідача) відповідно до п. 6.9 договору поставки, внаслідок чого позивач скористався своїм правом на нарахування 3% річних, інфляційних втрат та процентів за користування грошовими коштами; відповідач безпідставно посилається на порушення позивачем претензійного порядку вирішення спорів, оскільки визнає одержання вимоги платежу №07/994 від 18.07.2017р. – 08.08.2017р., чим автоматично визнає порушення зі свого боку вимог п. 10.2 договору, в якому зазначено обов’язок повідомити заявника про результати розгляду претензії в строки, передбачені ст. 7 ГПК України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.12.2017 р. (повний текст 13.12.2017 р.) позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Ветропак Гостомельський Склозавод”, смт. Гостомель, м. Ірпінь до Приватного акціонерного товариства “Ефес Україна”, м. Донецьк про стягнення 1096554,24грн. згідно п.6.9. Договору поставки №1 від 17.02.2014р., 3% річних – 64441,37грн., інфляційних втрат – 257690,27грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 338135,66грн. задоволені частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Ефес Україна” на користь Приватного акціонерного товариства “Ветропак Гостомельський Склозавод” заборгованість в сумі 1096554,24грн., 3% річних – 64441,34грн., інфляційні втрати в розмірі 257690,27грн., витрати з оплати судового збору в сумі 21280,30грн. В решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 0,03грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 338135,66грн. відмовлено (том 4, а.с.85-89).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Ефес Україна», м. Донецьк звернулось з апеляційної скаргою №12-158 від 28.12.2017 р., в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2017 р. повністю. Ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод» до Приватного акціонерного товариства «Ефес Україна» в повному обсязі (том 4, а.с. 98-101).

В обґрунтування поданої апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки неправильно установлені обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджені та оцінені докази, мало місце неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенням норм процесуального права.

Вважає, що при розгляді питання щодо обов’язку відповідача сплатити кошти з оплати заставної вартості неповернутої вчасно зворотної тари, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги, на думку скаржника, домовленість сторін за пунктом 6.9 договору, неправильно застосував ст.ст. 525,526,530,610,612 Цивільного кодексу України

Посилається на те, що матеріали справи не містять як рахунку, так і письмової вимоги позивача до відповідача сплатити заборгованість з оплати застосованої вартості зворотної тари,стверджує, що позивач докази такого звернення суду не надав, а отже, з урахуванням зазначених обставин справи та чинного законодавства позовні вимоги щодо стягнення грошової заборгованості не підлягають задоволенню.

Вказує на те, що у відповідача не виникло грошового зобов’язання з оплати вартості неповернутої зворотної тари за договором №1 від 17.02.2014 р., отже, відсутня заборгованість перед позивачем у розмірі 1096813,44 грн.

Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто з відповідача 3% річних та інфляційні.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 10.01.2018 р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя – Чернота Л.Ф., судді – Мартюхіна Н.О., Попков Д.О. (том 4, а.с.92).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2018 р., керуючись ст. ст.119,174,234,258,260 Господарського процесуального кодексу України було залишено без руху апеляційну скаргу – Приватного акціонерного товариства «Ефес Україна», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2017 р. у справі №905/2245/17. Зобов’язано ПАТ «Ефес Україна», м. Донецьк усунути впродовж 10 днів встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме, доплатити судовий збір в розмірі 28250,55 грн. (том 4, а.с.93-94).

17.01.2018 р. складено ОСОБА_5 про те, що ухвала у справі №905/2245/17 від 15.01.2018 р. не прийнята до пересилання ПАТ «Укрпошта на підставі листа Харківської дирекції ПАТ «Укрпошта» від 28.11.2017 р. №07-13-32371 (том 4, а.с.95).

30.01.2018 р. на виконання ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2018 р. на поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду від ПАТ «Ефес Україна» надійшло клопотання та оригінал платіжного доручення про сплату судового збору №716 від 24.01.2018 р. в сумі 28250,55 грн. (том 4, а.с.113)

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.2018 р., керуючись ст.ст. 234,262 Господарського процесуального кодексу України відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Ефес Україна», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2017 р. у справі №905/2245/17. Зобов’язати позивача до 22.02.2018 р. включно надати суду відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі (том 4, а.с.118-119).

05.02.2018 р. складено ОСОБА_5 про те, що ухвала у справі №905/2245/17 від 05.02.2018 р. не прийнята до пересилання ПАТ «Укрпошта на підставі листа Харківської дирекції ПАТ «Укрпошта» від 12.01.2017 р. №07-07-77. (том 4, а.с.120).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.02.2018 р., керуючись ст.ст.,234,262 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги ПАТ «Ефес Україна», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2017 р. по справі №905/2245/17 призначено на 26.03.2018 р. о 14:50 год.

26.02.2018 р. складено ОСОБА_5 про те, що ухвала у справі №905/2245/17 від 23.02.2018 р. не прийнята до пересилання ПАТ «Укрпошта на підставі листа Харківської дирекції ПАТ «Укрпошта» від 12.01.2017 р. №07-07-77. (том 4, а.с.124). Зазначена інформація була зазначена на офіційному сайті Донецького апеляційного господарського суду.

27.02.2018 р. на поштову адресу Донецького апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод», смт. Гостомель, м. Ірпінь, Київська область надійшов відзив на апеляційну скаргу №07/398 від 20.02.2018 р. (з додатками), в якому останній просить залишити апеляційну скаргу – без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2017 р. за позовом ПАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод» до ПрАТ «Ефес Україна» про стягнення з ПрАТ «Кфес Україна» 1 096 554,24 грн. згідно п.6.9 Договору поставки №1 від 17.02.2014 р., 3% річних 64 441,34 грн., інфляційних втрат 257 690,27 грн., витрат з оплати судового збору в сумі 21 280,30 грн. – без змін (том 4, а.с. 127-132).Судова колегія розглянула та долучила до матеріалів справи даний відзив.

Відповідно до п.9 розділу Х1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” (який набрав чинності 16.01.2018 р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з п.3 Розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності від 15.12.2017р.

Представник позивача – Приватне акціонерне товариство «Ветропак Гостомельський склозавод», смт. Гостомель, м. Ірпінь, Київська область в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив залишити апеляційну скаргу – без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2017 р. за позовом ПАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод» до ПрАТ «Ефес Україна» про стягнення з ПрАТ «Кфес Україна» 1 096 554,24 грн. згідно п.6.9 Договору поставки №1 від 17.02.2014 р., 3% річних 64 441,34 грн., інфляційних втрат 257 690,27 грн., витрат з оплати судового збору в сумі 21 280,30 грн. – без змін.

Представник відповідача – Приватного акціонерного товариства «Ефес Україна» в судовому засідання наполягав на вимогах, викладених в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2017 р. повністю. Ухвалити нове рішення про вілмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод» до Приватного акціонерного товариства «Ефес Україна» в повному обсязі

Відповідно до ст. ст. 222,223 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому, вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №905/2245/17.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.02.2014р. між Публічним акціонерним товариством “Ветропак Гостомельський Склозавод” (постачальник) в особі Голови правління ОСОБА_7 та Директора з маркетингу і продаж ОСОБА_8, які спільно дають на підставі Рішення правління від « 6» лютого 2014 року (Протокол №06-02/2014) з однієї сторони та Приватним акціонерним товариством “Ефес Україна”, м.Донецьк (покупець) в особі Генерального директора ОСОБА_9 Огюна, який діє на підставі Статуту з другої сторони було укладено договір Поставки №2 (далі договір), згідно п.п. 1.1. якого постачальник зобов’язався виготовити, поставити та передати у власність покупця, а покупець – оплатити та прийняти у власність в кількості, за ціною та в строки, визначені цим договором товар (продукцію) а саме:

п.1.1.1. Пляшки скляні для пивної продукції під знаком для товарів та послуг “Белый медведь” (надалі – ВМ Osoboe 500ml), зі скла зеленого кольору, що відповідають затвердженому кресленню (Додаток №3), що є невід'ємною частиною цього договору;

п.1.1.2. Пляшки скляні для пивної продукції під знаком для товарів та послуг “Белый медведь” (надалі – ВМ Osoboe 500ml), зі скла коричневого кольору, що відповідають затвердженому кресленню (Додаток №3), що є невід'ємною частиною цього договору;

п. 1.1.3. Пляшки скляні для пивної продукції під знаком для товарів та послуг “Сармат” (надалі – Legend 500ml), зі скла коричневого кольору, що відповідають затвердженому кресленню (Додаток №4), що є невід'ємною частиною цього договору.

Додатковою угодою №1 від 17.02.2014р. змінено номер договору поставки №2 на №1.

Відповідно до п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди №2 від 13.05.2014р. загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за цим договором, а також вартість кожного окремого асортименту визначається в узгодженій сторонами загальній специфікації, яка є додатком №1 до цього договору. В додатку №2 сторони погодили орієнтовний графік поставок товару на 2014р.

Відповідно до п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди №2 від 13.05.2014р. відвантаження та доставка товару здійснюється автотранспортом на умовах FCA – Госпомель (Київська область, смт. Госпомель, пл. Рекунова, 2) або DAP – Донецьк (м. Донецьк, пр. Ілліча, 106) відповідно до Правил інтерпретації міжнародних торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010р.,якщо інше не зазначено в даному договорі.

Згідно п. 6.1 договору встановлено умови запакування товару, визначений в пп.1.1.1-1.1.2 цього договору, укладається відповідно до схеми, умов та порядку пакування, визначених в додатку №5 до цього договору; товар, визначений в п.1.1.3 цього договору, укладається відповідно до схеми, умов та порядку пакування, визначених в додатку №6 до цього договору.

За умовами п. 6.2 договору засоби упаковки (стандартний плоский дерев’яний піддон типу 2ПО4 розміром 1000х1200мм, прокладка – лист поліпропіленовий) є зворотною тарою (далі – зворотна тара), що підлягає поверненню, а саме:

п.6.2.1 під поняттям “зворотний піддон” слід розуміти цілий піддон, який може бути використаний під час термоусадження плівки з продукцією та відповідає вимогам ГОСТ 9557-87 або ГОСТ 9078-84 із обов’язковою наявністю клема АТ “Ветропак Гостомельський Склозавод – торгової марки Ветропак;

п. 6.2.2 під поняттям “зворотна прокладка” слід розуміти цілу поліпропіленову прокладку без наявних ознак руйнувань з урахуванням зносу (потертість, зміна відтінку колбору) із обов’язковою наявністю клема АТ “Ветропак Гостомельський Склозавод – торгової марки Ветропак.

За умовами п. 6.3 договору зворотна тара вважається поставленою постачальником та прийнятою покупцем, якщо немає претензій: за кількістю – за відсутності різниці між кількістю, вказаної в товарно-транспортних документах, та фактично отриманою; за якістю – якщо якість відповідає вимогам цього договору.

Приймання зворотної тари покупцем за кількістю проводиться у відповідності з Інструкцією №П-6, затвердженою постановою Держарбітражу при ОСОБА_10 СРСР від 15.06.1965р., з урахуванням особливостей, визначених в цьому договорі, а аза якістю – у відповідності з Інструкцією №П-7, затвердженою постановою Держарбітражу при ОСОБА_10 СРСР від 25.04.1966р., з урахуванням особливостей, визначених в цьому договорі.

У разі виявлення при прийнятті покупцем зворотної тари нестачі чи її невідповідності вимогам цього договору, виклик уповноваженого представника постачальника є обов’язковим.

Засоби упаковки багаторазового використання (зворотна тара) повертаються постачальнику на умовах DDP – Госпомель (Київстка область, смт. Гостомель, пл. Рекунова, 2), відповідно до Правил інтерпретації міжнародних торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010р., у стані, придатному для повторного використання, згідно п. 6.4 договору.

У разі виявлення при прийнятті постачальником зворотної тари нестачі чи її невідповідності вимогам цього договору, виклик уповноваженого представника покупця є обов’язковим (п.6.5 договору в редакції додаткової угоди №2 від 13.05.2014р.).

При порушенні постачальником строків,визначених п. 6.6. договору, претензії постачальника покупцем не визнаються, відповідно до п. 6.7 договору в редакції додаткової угоди №2 від 13.05.2014р. У даному випадку, відповідачем не надано жодного доказу щодо наявності нестачі чи невідповідності товару або тари, відповідно до договору.

Згідно п. 6.10 договору (за нумерацією пунктів, визначеною додатковою угодою №2 від 13.05.2014р.) транспортні витрати за повернення зворотної тари оплачує покупець.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.214р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором ,згідно п.12.1 договору.

Публічне акціонерне товариство “Ветропак Гостомельський Склозавод” у зв’язку зі зміною типу акціонерного товариства змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство “Ветропак Гостомельський Склозавод”.

У даному випадку, протягом жовтня-грудня 2014р. позивач відвантажив відповідачу продукцію за договором №1 від 17.02.2017р. Зворотна тара: листи (прокладки) у кількості 151152шт. та піддони у кількості 4263шт. не була повернена останнім.

У подальшому, позивач звернувся до відповідача з вимогою №07/994 від 18.07.2017р. про сплату 2147976,00грн. за неповернення зворотної тари (дерев’яних піддонів та пластикових прокладок), яка не була задоволена останнім.

Посилаючись на те, що всупереч умовам договору, відповідач не повернув зворотні тару та не оплатив її вартість, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

У даній справі судом першої інстанції було встановлено, що заява №07/2125 від 31.10.2017р. (остаточна заява) позивача за своїм змістом є одночасно заявою про часткову відмову від позову в частині стягнення пені, заявою про зменшення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з оплати зворотної тари та заявою про збільшення позовних вимог в частині 3% річних, інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Керуючись вимогами ст.22 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла до 15.12.2017 р.) суд прийняв заяву №07/2125 від 31.10.2017р. та розглянув справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням остаточної заяви позивача про уточнення позовних вимог №07/2460 від 27.11.2017р., а саме про стягнення 1096554,24грн. згідно п.6.9. Договору поставки №1 від 17.02.2014р., 3% річних – 64441,37грн., інфляційних втрат – 257690,27грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 338135,66грн.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність позову полягає у спонуканні відповідача до виконання обов’язку з оплати зворотної тари за договором поставки №1 від 17.02.2014р., стягнення 3% річних, інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами.

За своєю правовою природою, укладений між сторонами договір є договором поставки.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання виникають, зокрема, з договорів.

Позивачем було відвантажено відповідачу продукцію протягом жовтня – грудня 2014р. в зворотній тарі за видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (том 1).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не було повернено листи (прокладки) у кількості 15152шт. та піддони у кількості 4263шт.

Відповідно до п.6.11 договору в редакції додаткової угоди №2 від 13.05.2014р. (а.с.52, том 1) зворотні піддони підлягають поверненню в 45-денний термін з моменту отримання їх покупцем. Зворотні піддони приймаються постачальником за наявності відповідно оформлених оригінальних документів, а саме оформленої товарно-транспортної накладної, видаткової накладної. Прийомка піддонів по кількості і якості здійснюється у відповідності з Інструкціями П-6, П-7 затвердженими постановами Держарбітражу СРСР від 15.06.1965р., 25.04.1966р., з урахуванням особливостей, визначених в цьому договорі.

Зворотні прокладки підлягають поверненню в 45-денний термін з моменту отримання їх покупцем. Зворотні прокладки приймаються постачальником за наявності відповідних транспортних документів. Покупець зобов’язується повертати зворотні прокладки за зворотних піддонах без пакувальних ярликів в кількості по 200 штук на кожному зворотному піддоні. Зворотні прокладки повинні бути закріплені бандарною стрічкою з двох сторін чи стрейч плівкою, та перекладені аркушем через кожні 20 чи 40 шт. для полегшення їх перерахунку, згідно п. 6.12 договору за нумерацією, визначеною додатковою угодою №2 від 13.05.2014р.

В разі несвоєчасного повернення зворотної тари, на 46-ий день постачальник має право виставити покупцю рахунок на оплату заставної вартості неповернутої вчасно зворотної тари з урахуванням ПДВ. Покупець має оплатити виставлений постачальником рахунок не пізніше 15 календарних днів з моменту його отримання покупцем. У даному випадку, це право позивача, а не обов’язок.

Якщо протягом 12 календарних місяців з дати поставки товару у зворотній тарі ця тара не буде повернута постачальнику, то така неповернута тара втрачає статус зворотної та вважається такою, що безоплатно (в разі неповернення з вини постачальника), чи, відповідно, оплатно (якщо покупець ухилився від повернення зворотної тари) передана у власність покупця за заставною вартістю, у перший день після спливу такого 12-місячного строку, відповідно п. 6.9 договору.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У даному випадку, сторони визначили в договорі строк повернення зворотної тари та обов’язок оплати неповернутої вчасно зворотної тари.

Таким чином, укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №1 від 17.02.2014р. є належною підставою для виникнення у останнього зобов'язань, визначених його умовами.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що поставка товару за вищезазначеними видатковими накладними разом з тарою, втратила статус зворотної тари та вважається оплатною переданою у власність покупця за заставною вартістю, а тому у відповідача виникло зобов’язання з оплати її вартості.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Частиноюю 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України, за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції відповідач зворотну тару у встановлений договором строк не повернув, свої зобов’язання з оплати її заставної вартості не виконав, чим порушив умови ст. 610 Цивільного кодексу України.

У зв’язку із чим відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Отже, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати заставної вартості зворотної тари.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення суми у розмірі 1096554,24 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

У даній справі, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних – 64441,37грн., інфляційних втрат – 257690,27грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 338135,66грн.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поставка відбулась - 12.12.2014р., право вимоги на заявлену позивачем до стягнення суму 1096554,24грн. виникло - 13.12.2015р.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог в цій частині та стягнення з відповідача: 3% річних у розмірі 64441,34 грн. та інфляційних втрат у розмірі 257690,27грн.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних обумовлено тим, що позивачем при розрахунку було допущено арифметичну помилку.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач безпідставно нарахував інфляційні втрати за грудень 2015р.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Стосовно нарахованих позивачем процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 338135,66 грн. судова колегія зазначає наступне.

Приписами ст. 536 Цивільного кодексу України, встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У договорі поставки №1 від 17.02.2014р. відсутні умови щодо нарахування процентів за користування коштами.

Нараховуючи проценти за користування чужими грошовоими коштами, позивач посилався на умови ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Статтею 712 цього Кодексу законодавцем чітко встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобто, чинним законодавством не визначено, що до договору поставки застосовуються положення про позику, як і не передбачено цього договором поставки №1 від 17.02.2014р. та статтями 1046-1049 Цивільного кодексу України, якими врегульовано відносини позики. Не випливає цього із характеру спірних відносин сторін.

У даному випадку, позовні вимоги заявлені саме за умовами ст.1048 Цивільного кодексу України. Але, в резолютивній частині позову п.6 позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами. Суд ретельно дослідив позовні вимоги та обґрунтовано відмивив у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Статтею 536 Цивільного кодексу України унормовано, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користуванням чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З огляду на викладене, позивач не обґрунтував належним чином свої позовні вимоги в цій частині.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що нарахування процентів за користування коштами у розмірі 338135,66грн. є необґрунтованими та безпідставними, а позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без задоволення.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017 р.) рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2017 року (повний текст 13.12.2017 р.) у справі №905/2245/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 86, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції), Положеннями п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) встановлено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ефес Україна», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2017 р. (повний текст 13.12.2017р.) у справі №905/2245/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2017 р. (повний текст 13.12.2017 р.) у справі №905/2245/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду у встановленому законом порядку протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 26.03.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 30.03.2018р.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Н.О.Мартюхіна

ОСОБА_3

Надруковано примірників 4:

1 – позивачу;

1 – відповідачу ;

1 – у справу;

1 – ГСДО;