Рішення № 73076206, 28.03.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/833/18

пр.№ 2/464/761/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.03.2018 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Рудакова І.П.

за участю секретаря судового засідання Добрій О.-В.В.

справа № 464/833/18

позивач ОСОБА_1 не з’явився,

відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати та моральної шкоди,

за участю учасників справи: позивача ОСОБА_1 – не з’явився, представника відповідача – не з'явився,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь компенсацію за невиплачену заробітну плату за період з січня 2009 року по липень 2013 року в сумі 74028,73 грн. та моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що перебував з відповідачем в трудових відносинах. 05.07.2013р. він був звільнений згідно ст.36 КЗпП України за угодою сторін. Відповідач не вчасно здійснював виплату заробітної плати, відтак позивач просить виплатити йому компенсацію у зв’язку із порушенням строків виплат у розмірі 74028,73 грн. Крім того, діями відповідача йому завдана моральна шкода, яка полягала у тому, що він був поставлений в скрутне матеріальне становище. Внаслідок чого нормальне забезпечення його існування та членів його сім’ї стало неможливе. Постійні переживання, стреси призвели до виникнення в нього тяжкого психологічного стану. Відтак вважає, що з відповідача на його користь слід стягнути моральну, яку він оцінює в розмірі 100000 грн.

Ухвалою від 28.02.2018 відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, так як згідно з вимогами ч.6 ст.19 ЦПК України поданий спір є малозначним, а тому у відповідності до ст.274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.4 ст.19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та не заперечував проти винесення заочного рішення.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у зазначений строк в ухвалі від 28.02.2018 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі останній не надав суду відзив на позовну заяву без поважних причин.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч. 2 ст. 247, ст. 280 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та за письмовою згодою позивача у порядку спрощеного провадження при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться підприємством згідно зі ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. Компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податку й обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення компенсації.

Як роз'яснено у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 04.04.2007 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював на посаді начальника відділу гарантійного обслуговування, з 05.05.2009 року переведений на посаду начальника бюро сервісу після продажу управління маркетингу та з 01.04.2011 року переведений на відокремлений підрозділ ТзОВ «Львівські автобусні заводи» на посаду начальника бюро Управління маркетингу. 05.07.2013 року був звільнений згідно п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін. Також встановлено, що відповідач не виплачував позивачу вчасно заборгованість по заробітній платі і не провів з ним повного розрахунку.

Оскільки відповідачем, попри неодноразові звернення позивача, не видано відповідної довідки щодо невиплаченої заробітної плата, останнім проведено такий розрахунок згідно наданих управлінням Пенсійного Фонду України індивідуальних відомостей про застраховану особу (облікова картка: НОМЕР_1). Таки чином, згідно представленого позивачем розрахунку, компенсація за невиплачену йому заробітну плату за період з січня 2009 року по липень 2013 року становить 74028,73 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача в користь позивача. Даний розрахунок суд приймає як належний та допустимий доказ, оскільки відповідачем жодних доказів щодо неправильного розрахунку не подано.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз'яснень, що містить п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, якщо право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень, положень Цивільного кодексу та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). Така може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Враховуючи те, що дії відповідача по невиплаті заробітної плати в період роботи позивача на підприємстві та не проведення з ним розрахунку при звільненні, поставили позивача в скрутне матеріальне становище, зробили неможливим забезпечення його та членів сім’ї нормального існування, що призвело до виникнення тяжкого психологічного стану, а також те, що невиплата відповідачем заробітної плати призвела до моральних страждань позивача, втрати ним нормальних життєвих зв’язків, вимагало від останнього додаткових зусиль для організації свого життя та життя членів його сім’ї, а тому суд оцінює таку шкоду в розмірі 4000 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Зважаючи на вищевикладені обставини, а також те, що відповідач не навів будь-яких даних щодо спростування заявлених позивачем вимог, не представив суду жодних доказів та не довів відсутності своєї вини у затримці виплати заробітної плати та розрахунку при звільненні позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1600 грн.

На підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст.237-1 К3пП України, ст.ст.27, 33 Закону України «Про оплату праці» та керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 89, 128, 141, 247, 258, 263-265, 274-279, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати та моральної шкоди – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку виплати заробітної плати за період з січня 2009 року по липень 2013 року в розмірі 74028,73 грн., та моральну шкоду в розмірі 4000 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» в дохід держави 1600 гривень судового збору.

Повне найменування (ім'я) сторін та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 (30.12.1959р.н., місце проживання - АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1);

відповідач: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (код ЄДРПОУ 33894928, місцезнаходження – м. Київ, бульвар Лепсе, 6).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Сихівський районний суд м.Львова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 28 березня 2018 року.

Суддя Рудаков І.П.