Рішення № 73075935, 30.03.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/121/18

Справа №754/7253/17

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне рішення суду складено 30 березня 2018 року)

29 березня 2018 року, м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О. В.. секретар судового засідання: Дорошенко В.В., справа № 754/72553/17

ОСОБА_1 - позивач

Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві - відповідач

Вимоги позивач: визнання дій щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років неправомірними та зобов'язання вчинити дії

ОСОБА_2 - представник відповідача

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому посилаючись на порушення свого права на призначення пенсії, просив визнати протиправними дії та рішення відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років, зобов'язати відповідача здійснити призначення пенсії за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону від 12.07.2001 року) з 11.05.2017 року, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні дні місяці роботи без обмеження максимального розміру пенсії на підставі наданих документів та довідки виданої прокуратурою міста Києва № 18/275 від 11.05.2017 року та зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років половину строку навчання на юридичному факультеті Київського університету ім. Тараса Шевченка (2 роки 4 місяці і 22 дні).

У судовому засіданні позивач позов підтримав і просив про його задоволення.

Представник відповідача позов не визнав.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, оглянувши в оригіналі матеріали пенсійної справи позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд у судовому засіданні встановив наступне.

З 01.09.1992 року по 23.05.1997 року, позивач був студентом юридичного факультету Київського університету ім.. Т.Шевченка, а з 02.06.1997 року по теперішній час працює на прокурорських посадах.

16.05.2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Листом відповідача від 25.05.2017 року, відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії.

Не погоджуючись із відмовою відповідача в проведенні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ, 1. Прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в попередній редакції Закону України «Про прокуратуру», прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто, комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Як вбачається з листа відповідача від 25.05.2017 року, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, відповідач зазначив, що у разі врахування періоду навчання позивача до загального стажу, його страховий стаж буде становити: 24 роки 3 місяці 19 днів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що по відношенню до позивача порушено вимоги Закону України «Про прокуратуру».

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

Понесені ним судові витрати по справі, позивач просив покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 241-247 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії та рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6, код ЄДРПОУ: 40379527) щодо відмови ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: 02232, АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) в призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6, код ЄДРПОУ: 40379527) здійснити призначення ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: 02232, АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) пенсії за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону від 12.07.2001 року) з 11.05.2017 року, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні дні місяці роботи без обмеження максимального розміру пенсії на підставі наданих документів та довідки виданої прокуратурою міста Києва № 18/275 від 11.05.2017 року.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6, код ЄДРПОУ: 40379527) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: 02232, АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1), що дає право на пенсію за вислугу років половину строку навчання на юридичному факультеті Київського університету ім. Тараса Шевченка (2 роки 4 місяці і 22 дні).

Понесені ОСОБА_1 судові витрати по справі, покласти на ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: