Постанова № 73075688, 27.03.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2018 справа № 913/616/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,при секретарі судового засідання; за участю представників: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 ОСОБА_5, довіреність б/н від 05.01.2018р. не з’явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит”, м.Сєвєродонецьк Луганської областіна рішення господарського суду Луганської області від14.09.2017р. (повний текст підписано 18.09.2017р.)у справі№ 913/616/17 (суддя Яресько Б.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Ерлайт”, м.Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит”, м.Сєвєродонецьк Луганської області простягнення 154688,39грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ерлайт”, м.Київ, позивач, звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит”, м.Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення 154688,39грн., які складаються з суми основного боргу у розмірі 145440,00грн., пені у розмірі 6180,20грн., інфляційних у розмірі 2327,04грн. та 3% річних у розмірі 741,15грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки №1816-СА від 07.12.2016р. в частині оплати поставленого позивачем товару.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.09.2017р. (повний текст підписано 18.09.2017р.) у справі №913/616/17 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Судом встановлено факт порушення відповідачем умов договору поставки №1816-СА від 07.12.2016р. в частині здійснення своєчасних розрахунків за товар, отриманий згідно видаткової накладної №ЭР-00019 від 16.02.2017р.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції.

Підставами для скасування рішення апелянт вважає порушення судом норм матеріального права та недотримання останнім норм процесуального права, а також неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Так, за твердженнями скаржника, враховуючи насильницьке захоплення підприємств, неможливість вести господарську діяльність і, як наслідок, часткову втрату дієздатності щодо видобутку та реалізації вугілля, Товариство з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” не відповідає вимогам ст.80 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) щодо дієздатності, а отже не може бути належним відповідачем у справі. На думку апелянта, розгляд справи можливий після повернення йому майна та відновлення у повному обсязі дієздатності.

Відповідач також посилається на те, що обставини насильницького захоплення майна мають всі ознаки форс-мажору (непереборної сили), у зв'язку з чим при розгляді справи мають бути застосовані правові наслідки, передбачені ст.617 ЦК України.

15.12.2017р. набув чинності Господарський процесуальний кодекс України (далі – ГПК України) в новій редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-19 від 03.10.2017р.

Так, згідно ч.1 ст.3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст.3 ГПК України).

Таким чином, розгляд означеної апеляційної скарги здійснюється в порядку ГПК України в редакції, що діє з 15.12.2017р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” та зобов’язано позивача до 20.02.2018р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику.

Позивач вимоги суду не виконав, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.02.2018р. призначено розгляд справи №913/616/17 на 27.03.2018р.

У судовому засіданні 27.03.2018р. представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду – без змін. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Однак, враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, визнання явки їх представників у судове засідання необов’язковою та достатність наявних матеріалів справи, приймаючи до уваги, що позиція відповідача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу по суті без присутності представника відповідача.

Відповідно до ст.269 ГПК України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч.1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

У судовому засіданні 27.03.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 07.12.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” (далі – покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ерлайт” (далі – постачальник) було укладено договір поставки №1816-СА (далі – договір).

Відповідно до п.1.1, 1.2, в порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов’язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі – продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною, та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, що є невід’ємними частинами до даного договору.

Покупець зобов’язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється у його власність відповідно до умов даного договору.

Згідно з п.4.1, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними показниками та в строки, узгодженими сторонами в специфікаціях до даного договору.

Пунктом 4.8 визначено, що зобов’язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки в належній якості, комплектності, асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях до договору. Зобов’язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції.

Як вбачається з п.5.1, загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, що є невід’ємними частинами даного договору. У випадку відхилення кількості продукції, що фактично поставляється від узгодженої до поставки кількості, загальна вартість договору змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції з розрахунку її ціни, вказаній у відповідних специфікаціях до договору. Толеранс (відхилення по кількості) поставки продукції складає 10%, якщо інше не обговорено сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Розрахунки за поставлену постачальником продукцію за даним договором здійснюються покупцем в порядку і строки, узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, що є невід’ємною частиною даного договору (п.5.4).

Як вбачається з п.6.8, у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець за письмовою вимогою постачальника виплачує постачальнику неустойку у виді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно не оплаченої продукції.

Даний договір, відповідно до п.8.1, набирає чинності з 01.01.2017р. за умови його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у випадку виконання обома сторонами своїх зобов’язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2018р. включно.

У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов’язань по даному договору, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

На виконання умов договору сторонами підписано специфікацію від 27.01.2017р. на поставку наступної продукції: “ОСОБА_3 конвеєрна 2,2-1200-5-ЕР-200-5-2-И-РБ кількість 120 м2, ціна разом з ПДВ – 144000,00грн.

Як вбачається з п.3 специфікації, кількість продукції, що поставляється може бути змінено в межах (толеранс) 10%.

Розрахунки за продукцію, згідно п.5 специфікації, що поставляється постачальником по даній специфікації до договору, здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених умовами договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Договір та специфікація підписані з обох сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

Сторонами не оспорюється, що 16.02.2017р. за видатковою накладною №ЭР-00019 від 16.02.2017р. позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на суму 145440,00грн. На підтвердження факту поставки матеріали справи також містять рахунок-фактуру №ЭР-0000023 від 16.02.2017р., податкову накладну №13 від 16.02.2017р., квитанцію №1 від 17.02.2017р. про підтвердження реєстрації податкової накладної №13 від 16.02.2017р. та товарно-транспортну накладну №00019 від 16.02.2017р.

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань у частині оплати вартості отриманого товару стало підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “Ерлайт” з позовом до суду за захистом порушеного права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з оглядну на наступне.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 ЦК України та статей 264-271 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Як зазначалося раніше, факт поставки Товариством з обмеженою відповідальністю “Ерлайт” товару за видатковою накладною №ЭР-00019 від 16.02.2017р. на суму 145440,00грн., підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорюється.

Статті 691, 692 ЦК України встановлюють, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Господарським судом, з урахуванням дати поставки та визначених умовами договору строків оплати поставленої продукції, вірно встановлено граничний строк оплати - 24.05.2017р.

Всупереч умовам договору та вимогам діючого законодавства, відповідачем доказів здійснення поставки товару за договором поставки №1816-СА від 07.12.2016р. на суму 145440,00грн. не надано.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

З огляду на викладені вище висновки, враховуючи умови договору та вимоги чинного законодавства, судова колегія погоджується з висновками господарського суду Луганської області про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 145440,00грн.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6180,20грн. за період з 25.05.2017р. по 25.07.2017р.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Пунктом 6.8 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець за письмовою вимогою постачальника виплачує постачальнику неустойку у виді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно не оплаченої продукції.

Здійснений позивачем розрахунок пені, з яким погодився господарський суд Луганської області, відповідає нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а також не оспорюється відповідачем.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на приписи зазначеної статті, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 2327,04грн. та 3% річні у розмірі 741,15грн.

Розрахунок 3% річних та інфляційних є арифметично вірним, у зв’язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 741,15грн. за період з 25.05.2017р. по 25.07.2017р. та інфляційних за червень 2017р. в розмірі 2327,04грн.

Посилання апелянта на те, що обставини насильницького захоплення майна мають всі ознаки форс-мажору (непереборної сили), тому при розгляді справи мають бути застосовані правові наслідки, передбачені ст.617 ЦК України, судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ст.607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Згідно з ч.1 ст.614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як вбачається з ч.4 ст.219 ГК України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Приписами ч.1 ст.617 ЦК України унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктом 7.1 договору узгоджено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за цим договором, якщо воно є результатом форс-мажорних обставин/обставин непереборної сили та їх наслідків, що безпосередньо впливають на виконання договору.

Сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов’язань за цим договором в умовах, передбачених у п.7.2 даного договору, зобов’язана у розумний строк письмово повідомити іншу сторону (лист, факс, телекс, телеграф), з наступним наданням документу відповідно до п.7.4 даного договору (п.7.3).

Сторона, яка заявила про настання форс-мажорних обставин, повинна надати відповідний документ компетентного органу України (п.7.4).

Доказів виконання умов вищезазначених пунктів договору відповідачем не надано, що позбавляє останнього права посилатися на наявність форс-мажорних обставин як на підставу для звільнення від відповідальності.

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014р. №405/2014.

Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Закон набув чинності з 15.10.2014р. та діє до цього часу. Згідно ч.2 цієї ж статті Закону дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення (ч.1 ст.11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону).

Протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України (ст.10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції").

Підставою для звільнення від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов’язань апелянт зазначає проведення антитерористичної операції на сході України та, як наслідок, настання для відповідача форс-мажорних обставин. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що при розгляді справи в суді першої інстанції, відповідачем не подано Сертифікату Торгово-Промислової палати, копія якого додана до апеляційної скарги. Крім того, зазначений Сертифікат №7601 від 15.06.2017р. засвідчує настання форс-мажорних обставини не за спірним договором поставки №1816-СА від 07.12.2016р., а засвідчують настання обставин непереборної сили для відповідача з 13.03.2017р. щодо зобов’язань за концесійним договором від 01.12.2011р.

Крім того, судова колегія враховує, що договір поставки №1816-СА від 07.12.2016р. було укладено між сторонами вже після настання зазначених в апеляційній скарзі подій на непідконтрольних українській владі областях. До того ж, обставини, пов’язані з захопленням підприємства, не мають безпосереднього відношення до взаємовідносин сторін за договором поставки №1816-СА від 07.12.2016р.

Стосовно посилань апелянта на те, що з огляду на насильницьке захоплення підприємств, неможливість вести господарську діяльність і, як наслідок, часткову втрату дієздатності щодо видобутку та реалізації вугілля, відповідач не відповідає вимогам ст.80 ЦК України щодо дієздатності, а отже не може бути належним відповідачем у справі, судова колегія наголошує наступне.

У зв’язку з відсутністю передбачених ч.4 ст.91 ЦК України відомостей про припинення діяльності відповідача, останній зберігає свою юридичну правоздатність, зокрема, нести грошові зобов’язання перед позивачем.

Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, які ст.277 ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит” підлягає залишенню без задоволення, а переглядуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Свердловантрацит”, м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 14.09.2017р. (повний текст підписано 18.09.2017р.) у справі №913/616/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 14.09.2017р. (повний текст підписано 18.09.2017р.) у справі №913/616/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний госпо\дарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 27.03.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 30.03.2018р.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 5 примірників: 1 – позивачу; 1 – відповідачу; 1 – до справи; 1 – ДАГС; 1 – ГСЛО