Рішення № 73073848, 30.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.03.2018

Справа № 910/542/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Липкижитлосервіс"

до Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"

про стягнення інфляційних втрат і 3% річних у сумі 245 990,52 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Липкижитлосервіс” (далі – позивач) подало до господарського суду міста Києва позовну заяву від 16.01.2018 №05 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київкомунсервіс” (далі – відповідач) про стягнення інфляційних втрат і 3% річних у сумі 245 990,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч укладеного між позивачем та відповідачем договору №31/5 від 29.06.2010 останній не виконав свого обов’язку в частині сплати грошових коштів у розмірі 4%, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 388 059,08 грн. Рішенням суду у справі №910/10577/14 від 07.08.2014 позов задоволено частково, присуджено до стягнення суму у розмірі 306 744,91 грн. У зв’язку із сплатою відповідачем суми боргу лише 31.08.2017, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва “Липкижитлосервіс” обґрунтовуючи позовні вимоги, стверджує, що має право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних за весь час прострочення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 залишено позовну заяву без руху, надано строк на усунення недоліків.

29.01.2018 через канцелярію Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Липкижитлосервіс" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Малозначними справами є справи, незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (пункт 2 частина 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв’язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив.

20.02.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти нарахування інфляційних втрат.

01.03.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив.

12.03.2018 від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду з актом звірки розрахунків, підписаний лише з боку відповідача.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

29.06.2010 року між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липпкижитлосервіс" (замовник) та комунальним підприємством "Київкомунсервіс" (виконавець) укладено договір № 31/5 про надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних, який погоджено Головним управлінням комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Договір).

Відповідно до п 1.1 договору, предметом договору є надання виконавцем замовнику послуги по збиранню з місць розташування контейнерів, вивезенню та утилізації або захороненню побутових відходів, крім токсичних та особливо небезпечних, які накопичуються в зоні обслуговування замовника з отриманням нормативно-правових актів у сфері послуг з вивезення побутових відходів на умовах даного договору.

Пункт 2.4 договору (з протоколом розбіжностей від 29.06.2010р.), встановлює, що 4% з суми, яка надійшла на розрахунковий рахунок виконавця за вивезення побутових відходів на умовах даного договору, залишається у замовника на компенсацію витрат, пов'язаних зі збором та обліком платежів, про що складається відповідний акт наданих послуг та проводяться розрахунки згідно чинного законодавства.

Всупереч умовам договору № 31/5 від 29.06.2010 року відповідач не виконав своїх обов'язків в частині сплати грошових коштів у розмірі 4% із суми, що надійшла на розрахунковий рахунок відповідача, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 388 059,08грн., у зв'язку з чим Замовник змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Рішенням господарського суду м. Києва у справі №910/10577/14 від 07.08.2014р. (копія рішення додається) позов задоволено частково. Судом встановлено факт наявності заборгованості та стягнуто на користь Позивача 306 744,91грн., в тому числі 299 998,51грн. основного боргу, 6014,60 грн. державного мита та 731,80 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини щодо наявності у КП «Київкомунсервіс» перед КП УЖГ «Липкижитлосервіс» під час розгляду справи заборгованості за надані послуги з компенсації витрат, пов'язаних зі збором та обліком платежів в розмірі 306 744,91грн. не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2013, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 у справі №5011-66/11272-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва “Липкижитлосервіс” про стягнення 390 829,52 грн. позов задоволено та стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Липкижитлосервіс" (01021, м. Київ, пров. Івана Мар'яненка, буд. 7, ідентифікаційний код 05756837) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 354 610,14 грн. – основного боргу, 1914,50 грн – інфляційних втрат, 4 323,20 грн. – процентів річних, 22 318,35 грн. – пені, 7663,33 грн. – судового збору.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідачем в повному обсязі було погашено заборгованість перед позивачем лише 30.11.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача.

З наведених підстав позивач просить стягнути з відповідача інфляційних втрат 221 998,52 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 23 992,00 грн., нарахованих на суму основного боргу в розмірі 299 998,00 грн. грн. за період з 01.01.2015 по 31.08.2017.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до положень ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями ч.1 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

При цьому, відповідно до положень п.30.1 статті 30 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, відповідачем виконано свої зобов’язання за договором у повному обсязі лише з моменту зарахування суми заборгованості на рахунок позивача, тобто 31.08.2017.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

На підставі норм ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу до стягнення 221 998,52 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 23 992,00 грн., нарахованих на суму основного боргу в розмірі 299 998,00 грн. грн. за період з 01.01.2015 по 31.08.2017.

Однак, при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Отже, зобов'язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Основні критерії належності виконання містяться у ст.ст. 526 - 530 ЦК України, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобов'язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, здійснено сторонами, відповідно до предмета виконання, у передбачений строк (термін), у визначеному місці та у належний спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі №3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі №3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі № 3-142гс11 та у постановах Вищого господарського суду України від 23.09.2015 у справі № 910/5924/15-г, від 20.08.2015 у справі № 910/2681/15-г.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов’язання та за відповідний період прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку щодо його обґрунтованості та відповідності умов чинного законодавства, таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 221 998,52 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 23 992,00 грн.

Водночас, у своїх письмових поясненнях відповідач заперечував проти стягнення з нього інфляційних втрат у сумі 221 998,52 грн. та надав власний розрахунок суми інфляційних втрат. Проте суд, здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат, котру надав відповідач, не погоджується з вказаним розрахунком та вважає його необґрунтованим.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

За таких обставин, повно та всебічно оцінивши пояснення учасників судового процесу та наявні у справі докази, приділивши увагу кожному твердженню, посиланню та доводу у даній справі, господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва “Липкижитлосервіс” про стягнення з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" 221 998 грн. 52 коп. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 23 992 грн. 00 коп. у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129 ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23-Б; ідентифікаційний код 33745659) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва “Липкижитлосервіс” (01021, м. Київ, провулок Івана Мар’яненка, буд. 7; ідентифікаційний код 05756837) 221 998 грн. 52 коп. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 23 992 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 689 грн. 89 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 30.03.2018 року

Суддя М.О. Лиськов