Рішення № 73073556, 13.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2018 р.Справа № 910/18879/17

За позовом Дочірнього підприємства "Край Проперті"

до Антимонопольного комітету України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК"

про визнання недійсним та скасування рішення,

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.,

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Край Проперті" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Антимонопольного комітету України (надалі - відповідач, Комітет) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК" (надалі - третя особа) про визнання недійсним та скасування рішення №514-р від 17.08.2017 р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірне рішення прийняте Комітетом при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та не доведенні заявником обставин, які мають значення для справи. Висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, а тому дане рішення, на думку позивача, є недійсним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач та третя особа заперечують проти позову та зазначають, що рішення №514-р від 17.08.2017 р не може оскаржуватись позивачем, оскільки він не являється учасником справи Комітету; зазначене рішення прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства і є законним та обґрунтованим.

Ухвалою суду від 30.10.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.11.2017 р.

22.11.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

Ухвалою від 22.11.2017 р. подовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

У судовому засіданні 22.11.2017 р. оголошувалась перерва до 13.12.2018 р.

12.12.2017 р. від позивача надійшли клопотання про витребування доказів та повідомлення по справі.

13.12.2017 р. від третьої особи надійшов відзив на позовну заяву.

13.12.2017 р. від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача.

Ухвалою від 18.12.2017 р. призначено підготовче засідання на 11.01.2018 р.

Протокольною ухвалою від 11.01.2018 р. підготовче засідання відкладено на 31.01.18р.

25.01.2018 р. від відповідача надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів.

29.01.2018 р. від третьої особи надійшли заперечення на відповідь позивача.

Ухвалою від 31.01.2018 р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, підготовче засідання призначено на 12.02.2018 р.

07.02.2018 р. від позивача надійшла заява про забезпечення доказів.

Ухвалою від 12.02.2018 р. відмовлено у задоволенні вказаної заяви.

Протокольною ухвалою від 12.02.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.03.2018 р.

У судовому засіданні 13.03.2018 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні 13.03.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 17.08.2017 р. № 514-р "Про надання дозволу на концентрацію" надано дозвіл Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" на набуття у власність активів Дочірнього підприємства "Край Проперті" у вигляді цілісного майнового комплексу, який розташований за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 13 Б.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач просить суд визнати його недійсним, зазначаючи, зокрема, що Комітет неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, а саме, за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 13 Б розміщено декілька об'єктів нерухомості, що належать позивачу, а не цілісний майновий комплекс.

Як зазначає відповідач, до Комітету надійшла заява уповноваженого представника ПАТ «Сбербанк» про надання дозволу на набуття у власність активів ДП "Край Проперті" у вигляді цілісного майнового комплексу. За результатами розгляду заяви і доданих до неї матеріалів та у зв'язку з тим, що заявлена концентрація не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на товарних ринках України, Комітет прийняв Рішення від 17.08.2017 № 514-р, яким надав дозвіл ПАТ "Сбербанк" на набуття у власність активів ДП "Край Проперті" у вигляді цілісного майнового комплексу, який розташований за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 13Б.

Відповідач зазначає, що вказане рішення є законним, обґрунтованим та прийняте Комітетом виключно в межах повноважень і в порядку, визначеному законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Статтею 3 зазначеного Закону визначено, до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції"; "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що у сфері здійснення контролю за концентрацією Комітет має повноваження, зокрема: розглядати заяви про надання дозволу на концентрації, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами про надання дозволу на концентрацію, дозволяти або забороняти концентрацію.

Комітет розглядає заяви про надання дозволу на концентрації відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції" в порядку, визначеному Положенням про порядок подання та розгляду заяв про попереднє отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію суб'єктів господарювання, затвердженого розпорядженням Комітету від 19.02.2002 № 33-р (надалі - Положення про концентрацію).

Порядок складання та подання заяви про надання дозволу на концентрацію, вимоги щодо порядку підготовки і подання заяви та документів, що до неї додаються, а також порядок розгляду Комітетом заяви визначений Положенням про концентрацію.

Згідно із пунктом 6 розділу VII Положення про концентрацію заявники подають спільну заяву до Комітету.

При цьому, Положення про концентрацію у відповідності до пункту 4 розділу X в окремих, виключних випадках, передбачає можливість подання заяви про надання дозволу на концентрацію одним заявником.

Відповідно до пункту 10 розділу IX Положення про концентрацію якщо для прийняття рішення немає потреби в одержанні усіх документів і відомостей, зазначених у пункті 2 цього розділу, їхній перелік за погодженням з державним уповноваженим може бути скорочено.

Пунктом 3 розділу VIII Положення про концентрацію передбачено, що Комітет має право прийняти до розгляду будь-яку заяву.

Як зазначає, відповідач, до Комітету надійшла заява уповноваженого представника ПАТ "Сбербанк" про надання дозволу на набуття у власність активів ДП "Край Проперті" у вигляді цілісного майнового комплексу, за результатами розгляду якої Комітет встановив, що заявлена концентрація не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на товарних ринках України, було прийнято оскаржуване рішення про надання дозволу на концентрацію. Спірне рішення було прийнято в межах розгляду поданої третьою особою заяви та відповідно до вимог такої заяви, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання рішення недійсним.

Дослідивши матеріали справи, суд погоджується з доводами відповідача про те, що рішення приймається відповідно до вимог поданої заяви, і Комітет не може перебирати на себе повноваження заявника і зазначати у рішенні відомості, не вказані у заяві.

Також, суд погоджується з твердженнями відповідача та третьої особи про те, що при прийнятті спірного рішення підлягали встановленню обставини можливості призведення заявленої концентрації до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на товарних ринках України.

Оскільки висновки Комітету щодо можливості концентрації позивачем жодним чином не спростовано, суд не вбачає підстав для визнання недійсним спірного рішення.

Комітет зазначає також, що відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особами, які беруть участь у справі, визнаються: сторони, треті особи, їх представники.

Заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв'язку з тим, що рішення може суттєво зачепити її права та інтереси, охоронювані цим Законом. Про визнання третьою особою органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.

Як зазначає Комітет, оскаржуване рішення було прийнято під час розгляду заяви без відкриття справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; позивач не звертався до Комітету із заявою про надання відповідного дозволу, відтак, ДП "Край Проперті" в межах розгляду заяви не має правового статусу заявника, відповідача або третьої особи, у зв'язку з чим у нього відсутнє право на оскарження рішення.

За результатом дослідження доказів, зібраних у матеріалах справи, суд погоджується з доводами відповідача про те, що спеціальними нормами ЗУ "Про захист економічної конкуренції" передбачено виключний перелік осіб, які можуть оскаржити рішення Комітету (заявник, відповідач, третя особа). Оскільки позивач не являється заявником чи відповідачем і не був залучений Комітетом як третя особа, останній не може оскаржувати рішення Антимонопольного комітету України.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги недоведеними, необґрунтованими і такими, що спростовані належним чином та у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Дочірнього підприємства "Край Проперті" до Антимонопольного комітету України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК" про визнання недійсним та скасування рішення.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.03.2018 р.

Суддя Н.І. Зеленіна