Рішення № 73073488, 20.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2018Справа № 910/22578/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранссервіс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Транс»

про стягнення 504 868,22 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Яковенко Д.А. - представник (довіреність б/н від 20.07.2017),

від відповідача Кудрицький Р.П. - представник (довіреність № 4 від 12.01.2018)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранссервіс» (далі - ТОВ «Євротранссервіс», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Транс» (далі - ТОВ «Магістраль-Транс», відповідач) про стягнення 504 868,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем його зобов'язань з оплати робіт, виконаних позивачем протягом січня-травня 2017 року за договором про технічне обслуговування, ремонт рухомого складу та постачання запасних частин № 131213 від 12.12.2013.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 504 868,22 грн., з яких: 420 723,52 грн. - основний борг, 84 144,70 грн. - штраф.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2017 відкрито провадження у справі № 910/22578/17 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.01.2018.

26.01.2018 та 30.01.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані подані відповідачем відзив на позовну заяву та доповнення до відзиву, в яких останній вказав, що надані позивачем акти виконаних робіт не підписані відповідачем або уповноваженою ним особою, а позивачем безпідставно включено до боргу відповідача вартість послуг та робіт, які не були замовлені відповідачем та на які відсутні відповідні замовлення останнього, передбачені умовами укладеного сторонами договору, водночас, додатковий об'єм робіт та його вартість з відповідачем не погоджувалась.

30.01.2018 у підготовчому засіданні судом була оголошена перерва у підготовчому засіданні до 08.02.2018.

06.02.2018 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована подана позивачем відповідь на відзив, у якій останній вказував, що долучені ним до матеріалів справи акти виконаних робіт були направлені відповідачу для підпису з листами №№ 5, 6, 7, 8 від 25.09.2017, однак відповідач протягом строку, встановленого договором, не надав позивачу заперечень або зауважень щодо вказаних актів, відтак виконані позивачем роботи вважаються прийнятими та підлягають оплаті у повному обсязі.

08.02.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані подані відповідачем доповнення до відзиву, в яких останній зазначив, що за його розрахунком заборгованість відповідача перед позивачем становить 151 142,95 грн. та, зважаючи на направлену ним позивачу заяву про зарахування зустрічних вимог № 27 від 07.02.2018, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2018 відкладено підготовче засідання на 20.02.2018.

19.02.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані подані представником відповідача заперечення на відповідь на відзив.

20.02.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані подані позивачем заперечення, в яких останній зазначив, що не погоджується здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки строк позовної давності за його зустрічними зобов'язаннями перед відповідачем сплив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.03.2018.

15.03.2018 у судовому засіданні судом оголошено перерву до 20.03.2018.

20.03.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані подані відповідачем пояснення, в яких останній зазначив, що додатково визнає наявність заборгованості в розмірі 4 472,11 грн. (що становить 5 366,53 грн. з ПДВ) за актом виконаних робіт № SR-1700193.

У судовому засіданні 20.03.2018 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті у судовому засіданні 20.03.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

12.12.2013 між ТОВ «Магістраль-Транс» (замовник) та ТОВ «Євротранссервіс» (виконавець) був укладений договір про технічне обслуговування, ремонт рухомого складу та постачання запасних частин № 131213 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору виконавець в порядку та на умовах даного договору на підставі замовлення замовника зобов'язується виконувати технічне обслуговування, ремонт і мийку вантажних автомобілів, причепів та напівпричепів (далі - рухомий склад або ТЗ) та постачає запасні частини до них, а замовник, у свою чергу, зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити виконані послуги на умовах даного договору та замовлення.

Пунктом 4.2 договору на замовника покладений обов'язок прийняти та повністю оплатити викопані роботи, зазначені в замовленнях/актах виконаних робіт, а також забезпечити виїзд автомобіля з території СТО виконавця не пізніше 1 (одного) дня від дати підписання акта виконаних робіт, або від дати отримали повідомлення від виконавця про закінчення виконання робіт.

Відповідно до п. 3.2 договору замовник оплачує надані виконавцем роботи та послуги в момент прийняття таких робіт та послуг від виконавця. Моментом прийняття виконаних ремонтних робіт та послуг виконавцем є момент підписання акту виконаних робіт сторонами та виписки рахунку-фактури.

При наявності довіреності у довіреної особи замовника та документа, що посвідчує особу (паспорт, посвідчення водія), в момент приймання довіреною особою замовника виконаних робіт та наданих послуг, транспортного засобу від виконавця, замовник має право оплачувати надані виконавцем роботи та послуги протягом 15-ти банківських днів від дати рахунку-фактури / акта виконаних робіт (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 4.3 договору замовник зобов'язаний протягом одного робочого дня з дати одержання від виконавця відповідного акту виконаних робіт, підписати такий акт або у той же строк надати обґрунтовану відмову від його підписання. Якщо протягом вказаного строку замовник не надасть відмови - роботи та послуги вважаються прийнятими замовником за актом підписаним виконавцем та полягають оплаті з боку замовника згідно умов даного договору.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував, що виконав роботи та надав відповідачу послуги на загальну суму 420 723,52 грн., на підтвердження чого долучив до матеріалів справи акти виконаних робіт у кількості 100 шт. за період з 02.01.2017 по 24.05.2018 (включно), а також листи №№ 5, 6, 7, 8 від 25.09.2017 та докази їх направлення (описи вкладення у цінний лист та фіскальні чеки підприємства поштового зв'язку № 6116, № 6113, № 6115, № 6114 від 25.09.2017) на підтвердження надсилання вказаних актів відповідачу.

Проте, з вищевказаних актів виконаних робіт вбачається, що вони не підписані замовником (відповідачем).

Відповідач, заперечуючи проти правомірності заявлених позовних вимог, зазначав про те, що позивачем безпідставно включено до суми боргу відповідача вартість послуг та робіт, які не були замовлені відповідачем, ті, на які відсутні відповідні замовлення останнього, оформлення яких передбачено умовами спірного договору. Сторона зазначила, що складені в односторонньому порядку позивачем акти не відповідають встановленій формі, а також містять перелік робіт, які позивачем фактично не виконувались.

Крім того, відповідно до п. 2.3 договору виконавець при кожному проведенні ремонту, технічного обслуговуваня рухомого складу замовника, або при постачанні запасних частин видає його представнику документи, в яких вказується перелік виконаних робіт, їх вартість і використані при цьому запасні частини і матеріали. Документи повинні бути завірені печаткою і підписом замовника.

Позивач належними та допустимими засобами доказування твердження та доводи відповідача не спростував.

Поряд з цим, відповідач, здійснивши власний розрахунок, підтвердив наявність у нього заборгованості перед позивачем в загальному розмірі 156 509,48 грн. (151 142,95 грн. + 5 366,53 грн.).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги, надані останнім на виконання умов договору № 131213 від 12.12.2013, становить 156 509,48 грн.

Щодо здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог суд зазначає наступне.

Згідно з актом взаємозаліку від 02.04.2015 сторони погодились, що станом на 31.03.2015 заборгованість позивача на користь відповідача становить 2 096 523,80 грн., водночас заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 839 011,94 грн., у зв'язку з чим сторони дійшли згоди здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 1 839 011,94 грн.

Таким чином, після здійсненого 02.04.2015 зарахування у позивача залишилась заборгованість перед відповідачем в розмірі 257 511,86 грн. (2 096 523,80 грн. - 1 839 011,94 грн.). Позивач не надав суду доказів сплати вказаної заборгованості.

Під час розгляду даного спору відповідач звернувся до позивача з заявою про зарахування зустрічних вимог № 27 від 07.02.2018, в якій зазначив про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 151 142,95 грн., а також про наявність у позивача заборгованості перед відповідачем в розмірі 257 511,86 грн., у зв'язку з чим відповідач заявив про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 151 142,95 грн.

У свою чергу, позивач направив відповідачу лист № 6 від 09.02.2018, в якому вказував, що не погоджується здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки строк позовної давності за його зустрічними зобов'язаннями перед відповідачем сплив.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

При цьому, відповідно до положень ст. 601 Цивільного кодексу України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

З аналізу наведених норм вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого (меншого) зобов'язання.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 24.06.2015 року у справі № 914/2492/14.

Частиною 3 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

З огляду на положення ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

За наявності всіх наведених вище умов згоди іншої сторони для зарахування не потрібно.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є дійсним в силу презумпції правомірності правочину, оскільки за своєю правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї зі сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі та в порядку визначеному законодавством звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду (правова позиція, викладене у постанові Вищого господарського суду України від 02.03.2016 у справі № 37/322-09).

Згідно з ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, у разі спливу позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що підписавши акт взаємозаліку від 02.04.2015, позивач вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу перед відповідачем, відтак, строк позовної давності за борговими зобов'язаннями позивача станом на день звернення відповідача з заявою про зарахування зустрічних вимог № 27 від 07.02.2018 не сплив.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів звернення позивача до суду з позовом про визнання недійсним правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, як і інших доказів того, що односторонній правочин, якими є вищевказана заява відповідача про зарахування, визнаний недійсним, суд дійшов висновку про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою № 27 від 07.02.2018 на суму 151 142,95 грн. відбулось.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на здійснене сторонами спору зарахування зустрічних однорідних вимог, провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 151 142,95 грн. підлягає закриттю на підставі наведеної норми ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо іншої частини основного боргу в розмірі 5 366,53 грн., відносно якої провадження у справі не закрито, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що з відповідача з урахуванням здійсненого сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог підлягає стягненню основний борг у розмірі 5 366,53 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 84 144,70 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач роботи та послуги, виконані позивачем, не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 3.4 договору у разі прострочення замовником платежів за надані виконавцем роботи та послуги більше, ніж на 10 календарних днів з моменту спливу строку оплати, згідно п.п. 1.4, 3.2, 3.3 договору, виконавець має право вимагати від замовника оплати штрафу у розмірі 20% від вартості наданих робіт та послуг.

Здійснивши власний розрахунок штрафу, суд встановив, що його розмір становить 31 301,90 грн. Таким чином, позовна вимога про стягнення штрафу є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому, ніж заявлено позивачем до стягнення, а саме - 31 301,90 грн. У стягненні частині штрафу в розмірі 52 842,80 грн. судом відмовлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 5 366,53 грн. та штрафу в розмірі 31 301,90 грн. (у стягненні частині штрафу в розмірі 52 842,80 грн. судом відмовлено), провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 151 142,95 грн. підлягає закриттю. У стягненні 264 214,04 грн. основного боргу судом відмовлено.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд також роз'яснює позивачу, що частина сплаченого ним судового збору в розмірі 2 267,14 грн. (за позовні вимоги, провадження щодо яких закрито) може бути повернута йому з Державного бюджету України за його клопотанням на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір»

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/21567/17 в частині стягнення (частини) основного боргу в розмірі 151 142,95 грн.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Транс» (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 60, ідентифікаційний код 31055416) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранссервіс» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, ідентифікаційний код 32823070) основний борг у розмірі 5 366,53 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят шість грн. 53 коп.), штраф у розмірі 31 301,90 грн. (тридцять одна тисяча триста одна грн. 90 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 550,03 грн. (п'ятсот п'ятдесят грн. 03 коп.).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.03.2018.

Суддя О.Г. Удалова