Рішення № 73073470, 27.03.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/144/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2018 Справа № 908/2394/17

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді – Корсун В.Л.

при секретарі судового засідання – Юсубовій Д.В.

розглянувши матеріали справи № 908/2394/17

за позовом: публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до відповідача: орендного виробничого управління житлово-комунального господарства, 70002, Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Ціолковського, 12

про стягнення 6 662,99 грн.

за участю представників сторін та третьої особи:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 14.04.17 № 14-66

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 02.01.18 № 2

СУТЬ СПОРУ:

29.11.17 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ (далі ПАТ “НАК “Нафтогаз України”) за вих. від 17.11.17 № 14/4-904 про стягнення з орендного виробничого управління житлово-комунального господарства, м. Вільнянськ, 6 662,99 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.12 № 13/3259-ТЕ-13, з якої: 5 218,85 грн. - пені, 1 444,14 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 655 ЦК України та ст.ст. 173-175, 193, 216, 230-232 ГК України, а також несвоєчасним виконанням відповідачем господарського зобов’язання за договором від 04.01.13 № 13-195-Б на купівлю-продаж природного газу в частині здійснення оплати за переданий газ.

29.11.17 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою суду від 29.11.17 прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 908/2394/17, якій присвоєно № провадження 17/144/17. Судове засідання призначено на 20.12.17.

20.12.17 через відділ документального забезпечення суду (канцелярію) орендним виробничим управлінням житлово-комунального господарства подано відзив від 15.12.17 № 346 на позовну заяву по справі № 908/2394/17, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволені позову ПАТ “НАК “Нафтогаз України” посилаючись, зокрема на те, що з 16.06.04 по 17.12.15 діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів до підприємства відповідача, що підтверджується відповідними ухвалами господарського суду Запорізької області у справі за № 21/124 та за № 21/124-19/42/09-21/34/09-5009/2589/12. Також відповідач вказує, що оскільки кінцевий розрахунок за природний газ за договором від 28.12.12 № 13/3259-ТЕ-13 проведено у строки та порядку, який передбачено укладеним за участю сторін договором про організацію взаєморозрахунків від 28.10.14 № 922/30, то правові підстави для застосування наслідків порушення грошового зобов’язання, зокрема стягнення пені та 3 % річних відсутні.

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.17 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуальної кодексу України (далі ГПК України), який набрав чинності з 15.12.17.

Згідно з п. 9 Перехідних положень ГПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Приймаючи до уваги той факт, що із 15.12.17 набрав чинності ГПК України у новій редакції, провадження у цій справі порушено 29.11.17, розгляд справи по суті не розпочато, судом в судовому засіданні 20.12.17 оголошено про подальший розгляд справи за правилами (в порядку) загального позовного провадження із стадії підготовчого провадження.

В судових засіданнях 20.12.17 та 24.01.18 судом оголошувалась перерва на 24.01.18 та на 20.02.18 відповідно.

22.01.18 до суду ПАТ “НАК “Нафтогаз України” надано відповідь від 20.01.18 на відзив, в якій позивач вказав на те, що сплата відповідачем коштів за договором про організацію взаєморозрахунків не звільняє його від відповідальності за порушення строків оплати боргу у тій частині, яка була погашена за рахунок власних коштів підприємства на підставі спірного договору купівлі-продажу природного газу. Також позивач зазначив, що при розрахунку суми позовних вимог враховано кошти, які були сплачені відповідачем на виконання договору про організацію взаєморозрахунків за договором від 28.10.14 № 922/30 на загальну суму 1 204 057,94 грн. і на ці суми нарахування пені та відсотків позивач не здійснював.

20.02.18 відповідачем через канцелярію суду подано заперечення від 19.02.18 № 45 на відповідь на відзив по справі № 908/2394/17, в яких орендним виробничим управлінням житлово-комунального господарства відхилено аргументи позивача викладені у відповіді на відзив. Зокрема, відповідач спираючись на судові рішення суддів вищої інстанції, законодавство України зазначив, що неважливо коли позивач звернувся з позовом до суду, а важливо щоб нарахування пені, штрафів не здійснювалось за період мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 20.02.18 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – до 22.03.18. Підготовче судове засідання відкладено на 14.03.18.

В судовому засіданні 14.03.18, з’ясувавши всі питання визначені у ст. 182 ГПК України, враховуючи відсутність в учасників по справі інших доказів та клопотань, судом за письмовою згодою сторін відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України закінчено підготовче судове засідання та розпочато розгляд справи № 908/2394/17 по суті.

В засіданні 14.03.18 судом оголошено перерву в розгляді справи по суті на 27.03.18.

Представник позивача в судовому засіданні 27.03.18 заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді від 20.01.18 на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.03.18 проти позову заперечив повністю з підстав викладених у відзиві від 15.12.17 № 346 на позовну заяву та у запереченні від 19.02.18 № 45 на відповідь на відзив.

Фіксування судового процесу по справі № 908/2394/17 здійснювалось судом за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У засіданні суду 27.03.18, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представників сторін повідомлено коли буде складено повний текст рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.12 між публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Продавець) та орендним виробничим управлінням житлово-комунального господарства, м. Вільнянськ (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3259-ТЕ-13, за умовами якого (пункти 1.1., 2.1.) Продавець зобов’язався передати у власність Покупцю у 2013 р., а саме з 01 січня 2013 р. по 31 грудня 2013 р. природний газ обсягом до 1 млн. 259 тис. куб. м., ввезений на митну територію України ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі – газ), на умовах цього договору.

Згідно із п. 3.3. договору, приймання-передача газу переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

У відповідності із п. 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов’язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У п. 5.2. договору сторони узгодили, що до сплати за 1000 куб. м. природного газу – 1091,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із п. 11.1. договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Крім того, між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 14.10.13 до вказаного договору, якою сторонами викладено п. 4.1. ст. 4 «Порядок обліку газу» в новій редакції…

Судом встановлено, що на виконання умов договору від 28.12.12 № 13/3259-ТЕ-13 позивач у період з січня по березень 2013 р. та з жовтня 2013 р. по грудень 2013 р. включно поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1 369 057,94 грн., що підтверджується шістьма актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, які підписані та скріплені печатками Продавця (позивача), Покупця (відповідача) та газотранспортного підприємства (належним чином засвідчені копії актів надані до позовної заяви).

Вбачається, що відповідач у порушення своїх зобов’язань за переданий природний газ за договором від 28.12.12 № 13/3259-ТЕ-13 розрахувався із порушення строку передбаченого зазначеним договором. При цьому, остаточний розрахунок відповідач здійснив 26.11.14 перерахувавши позивачу субвенції з загального фонду Державного бюджету України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.14 № 30 та згідно договору від 28.10.14 № 922/30.

Позивач посилаючись на порушення відповідачем умов договору від 28.12.12 № 13/3259-ТЕ-13 в частині строків проведення розрахунків звернувся до суду із вимогою про стягнення з орендного виробничого управління житлово-комунального господарства 5 218,85 грн. пені за період з 14.02.13 по 13.08.13 та 1 444,14 грн. 3 % річних за період з 14.02.13 по 09.01.14.

Вирішуючи спір по даній справі по суті спору суд виходив з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України (ч.2 ст. 509 ЦК України) та відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України та ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, останні (зобов’язання) повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В силу ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У п. 7.2. договору закріплено, що у разі невиконання Покупцем п. 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов’язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтями 1 та 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом прийнято до уваги, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.14 № 30 затверджено “Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування”.

Згідно із зазначеним Порядком, субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - заборгованість), у т.ч. на компенсацію різниці в тарифах на виробництво теплової енергії для населення на теплогенеруючих установках (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій і атомних електростанцій) з використанням будь-яких видів палива та енергії, крім природного газу (далі - компенсація), за рахунок джерел, зазначених у пунктах 14-17 і 20 ст. 11, п. 5 ст. 12, п. 10 ст. 13 Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік”, згідно з розподілом, наведеним у додатку 1 (абз. 2 п. 1 Порядку).

Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості, згідно із п. 4 вказаного Порядку, є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у т.ч. у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

28.10.14 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Департаментом фінансів Запорізької облдержадміністрації, Управлінням фінансів Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Вільнянського району Запорізької області, орендним виробничим управлінням житлово-комунального господарства м. Вільнянськ та НАК “Нафтогаз України” було укладено договір № 922/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно п.2 ст. 16 Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік”).

Пунктом 1 договору від 28.10.14 № 922/30 встановлено, що предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно п. 2 ст. 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. № 30.

За умовами п. 8 договору № 922/30, сторона п’ята (Орендне виробниче управління житлово-комунального господарства, м. Вільнянськ) перераховує кошти на рахунок сторони останньої (НАК “НАФТОГАЗ УКРАЇНИ”), у сумі 1 204 057,94 грн. в т.ч. ПДВ 200 676,32 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором № 13/3259-ТЕ-13 від 28.12.12 за 2013 рік.

Пунктом 14 договору № 922/30 закріплено, що договір набирає чинності з моменту його підписання усіма сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором.

У п. 16 договору № 922/30, сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Із матеріалів цієї справи вбачається, що відповідач протягом періоду з 29.01.13 по 10.01.14 включно здійснював розрахунки із позивачем власними коштами (всього на суму 165 000,00 грн.) та з порушенням строку передбаченого п. 6.1. договору від 28.12.12 № 13/3259-ТЕ-13.

Тобто до укладення договору про організацію взаєморозрахунків від 28.10.14 № 922/30, залишок основного боргу за договором від 28.12.12 № 13/3259-ТЕ-13 складав 1 204 057,94 грн.

Наданий позивачем до матеріалів справи документ «Операції по договору № 13/3259-ТЕ-13, підприємство «Орендне ВУ ЖКГ м. Вільнянськ» з 01.01.13 по 28.02.15 за підписом головного бухгалтера ПАТ “НАК “Нафтогаз України” ОСОБА_3 свідчить, що 26.11.14 рахунок ПАТ “НАК “Нафтогаз України” перераховані кошти в сумі 1 204 057,94 грн. в якості оплати за договором № 13/3259-ТЕ-13 на підставі договору № 922/30 від 28.02.14, договору № 13/3259-ТЕ-13 від 28.12.12, ПКМУ від 29.01.14 № 30.

Таким чином, наявними матеріалами справи підтверджується повний розрахунок відповідача із позивачем за договором від 28.12.12 № 13/3259-ТЕ-13 станом на 26.11.14.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором.

За умовами договору від 28.10.14 № 922/30 сторони зобов’язалися (пп. 2 п. 11) не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до основного договору та засвідчили (п.16), що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Таким чином, уклавши договір від 28.10.14 № 922/30, сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до основного договору від 28.12.12 № 13/3259-ТЕ-13, та відмовились від застосування штрафних та інших фінансових санкцій за основним договором.

Судом враховано, що для застосування санкцій, передбачених п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу (стягнення пені), та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України (стягнення 3% річних в даному випадку), необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, оскільки відповідно до п. 16 зазначеного договору сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постановах Верховного Суду України від 01.07.15 у справі № 3-322гс15, від 07.10.15 у справі № 924/406/14, від 11.11.15 у справі № 927/1733/14.

При цьому, судом при вирішенні справи 908/2394/17 по суті спору прийнято до уваги вимоги ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» частиною 5 якої унормовано, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Доказів того, що оплата за поставлений газ по договору від 28.12.12 № 13/3259-ТЕ-13. була здійснена із порушенням порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків від 28.10.14 № 922/30 суду не надано.

Враховуючи встановлені обставини щодо проведення остаточного розрахунку за поставлений природний газ по договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.12 № 13/3259-ТЕ-13 на підставі договору про організацію взаєморозрахунків №922/30 від 28.10.14, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема, стягнення 3% річних у розмірі 1 444,14 грн., а також штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 5 218,85 грн.

З підстав викладених вище у тексті цього рішення судом відхиляються твердження позивача викладені у відповіді від 20.01.18 на відзив в частині того, що сплата відповідачем за договорами про організацію взаєморозрахунків не звільняє його від відповідальності за порушення строків оплати боргу у тій частині, яка була погашена за рахунок власних коштів підприємства на підставі договору купівлі-продажу природного газу.

При вирішенні спору у цій справі судом також прийнято до уваги те, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.06.04 за заявою НАК “Нафтогаз України” (кредитор) було порушено провадження у справі № 21/124 про банкрутство орендного виробничого управління житлово-комунального господарства, м. Вільнянськ та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Провадження про банкротство орендного виробничого управління житлово-комунального господарства, м. Вільнянськ припинено лише 17.12.15, на підставі відповідної ухвали господарського суду Запорізької області від 17.12.15 у справі № 21/124-19/42/09-21/34/09-5009/2589/12 (судом враховано, що справа за № 21/124 та за № 21/124-19/42/09-21/34/09-5009/2589/12 є однією і тією самою справою, номер якої протягом провадження по справі по банкротство змінювався у зв’язку із її неодноразовою передачею на розгляд іншому складу суду (судді).

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.92 № 2343-XII (у редакції, чинній на час винесення ухвали від 16.06.04 по справі № 21/124, далі Закон № 2343-XII), мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 ст. 12 Закону № 2343-XII встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, суд виходить з того, що з моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов’язання та зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону № 2343-XII, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов’язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону № 2343-XII, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 12.03.13 у справі № 29/5005/16170/2011).

Враховуючи, що в період з 16.06.04 по 17.12.15 діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів введений у справі № 21/124 про банкрутство орендного виробничого управління житлово-комунального господарства (м. Вільнянськ), то у зазначений період пеня за невиконання грошових зобов’язань не підлягала нарахуванню в силу прямої заборони законом.

Наведеним вище спростовуються доводи позивача про наявність у нього права на стягнення з відповідача пені нарахованої за період з 14.02.13 по 13.08.13 (період коли діяв мораторій), після припинення дії мораторію.

З підстав викладених вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ “НАК “Нафтогаз України” про стягнення з відповідача 5 218,85 грн. пені за період з 14.02.13 по 13.08.13 та 1 444,14 грн. 3 % річних за період з 14.02.13 по 09.01.14 за договором від 28.12.12 № 13/3259-ТЕ-13 купівлі-продажу природного газу. У зв’язку із чим, судом у задоволені позову відмовляється.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 1600 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 129, 236, 237, 238, 240 та розділом ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI “ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ” ГПК України.

Повне рішення складено 30.03.2018.

Суддя В.Л. Корсун