Постанова № 73073463, 27.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/6298/17 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/1229/18 Варнавська Л.О.

Доповідач: Бєлка В.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Онищенко Е.А.

Воробйової І.А.

При секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Департамент реєстраційних послуг, про усунення перешкод шляхом виселення,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Департамент реєстраційних послуг, про усунення перешкод шляхом виселення, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1) у м. Запоріжжя, яка складається з 4-х житлових кімнат, кухні, коридору, ванної кімнати, належить їм на праві власності, яку вони успадкували у 2006 році.

Разом з ними в квартирі прописані ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, який є відповідачем по справі.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.10.2017 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було розірвано. Розірвання шлюбу відбулось внаслідок того, що відповідач зловживає спиртними напоями, після чого вчиняє п'яні дебоші та сварки.

Від шлюбу є неповнолітні діти ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які зареєстровані та проживають разом з позивачами.

Але після розірвання шлюбу відповідач залишився проживати у вказаній квартирі.

Між сторонами склалися неприязні стосунки, вчиняються сварки, що негативно впливає неповнолітніх дітей, які проживають в цій квартирі.

Вказують, що вони неодноразово звертались до поліції з приводу сварок з відповідачем.

Зазначають, що відповідач участі в утриманні квартири не приймає, комунальні послуги не сплачує.

Проживання з відповідачем є нестерпним.

На всі їхні прохання переїхати проживати до іншого житла відповідач відмовляється.

Посилаючись на зазначені обставини просили суд усунути їм перешкоди в праві власності на квартиру АДРЕСА_1) у м. Запоріжжя шляхом виселення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 з вищезазначеної квартири, визначити порядок виконання рішення суду згідно з яким, після набрання ним законної сили є підставою для Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради зняти з реєстрації ОСОБА_3 з спірної квартири.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Усунуто перешкоди ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користуванні власністю: квартирою АДРЕСА_1 та виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, в іншій частині вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 640 грн.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що розірвання шлюбу не припиняє право на користування житлом, крім того, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки у позові не ставилось питання про припинення сервітуту. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачі зазначають, що відповідач не навів у апеляційній скарзі доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, тому просять залишити її без задоволення.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.ст. 401, 402 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Підстави припинення сервітут визначені у статті 406 ЦК України. Ними, зокрема, є припинення обставин які були підставою для встановлення сервітуту.

Однак з такими висновками погодитись не можна.

Так, судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить позивачам по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_3 зареєстрований у зазначеній квартирі з 17.10.2006 року.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 знаходились в зареєстрованому шлюбі з 24.06.2006 року по 02.10.2017 рік, від цього шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які також проживають у спірній квартирі.

Звернувшись до суду з даним позовом, позивачі посилались на те, що подальше проживання з відповідачем є нестерпним, його поведінка негативно впливає на всіх членів сім'ї, участі у ремонті квартири та сплаті комунальних послуг не приймає. При цьому, позивачі посилались на вимоги ст. 116 ЖК України.

Отже, виходячи з наведеного, колишній член сім'ї власника зберігає право користування займаним приміщенням саме на тих умовах на яких він вселився в житлове приміщення і користується ним нарівні з власником, а втрачає колишній член сім'ї власника право користування житлом лише з підстав, передбачених ч. 2 ст. 405 ЦК України.

Оскільки квартира перебуває у приватній власності, тому у власника є право, на підставі ст. 405 ЦК України, визнати члена сім'ї таким, що втратив право на житло. Однак, позивачі підстав передбачених ч. 2 ст. 405 ЦК України не зазначали, а отже і відсутні правові підстави визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Посилання у позовній заяві на ст. 391 ЦК України, яка захищає право на користування власністю у даному випадку є помилковим. Право позивачів на користування власністю, кореспондується також з правом колишніх членів сім'ї на користування жилим приміщенням, в яке вони вселились як члени сім'ї і цього права вони можуть бути позбавлені лише в передбачених законом випадках. Таким чином права власника житлового приміщення можуть бути певним чином обмежені в установлений законом спосіб. Таким обмеженням в даному випадку є право інших осіб на користування його власністю.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахування викладеного, колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2017 року по цій справі скасувати та ухвалити постанову, наступного змісту: «У задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Департамент реєстраційних послуг, про усунення перешкод шляхом виселення відмовити».

Дата складання повної постанови 30 березня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: