Рішення № 73073336, 26.03.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2018Справа № 910/23686/17Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.Впри секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 35) до за участі про Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5) третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 10) стягнення збитків у розмірі 5 150 566,14 грн. Представники:

від Позивача: Ковтун Т.О. (представник за довіреністю)

від Відповідача: Горбань О.В., Мельник М.А. (представники за довіреністю)

від Третьої особи: Костюк О.М. (представник за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі також - «Відповідач») про стягнення збитків у розмірі 5 150 566,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Наказу Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації від 23.04.2003 №98 "Про закріплення основних засобів» було закріплено на праві повного господарського відання основні засоби за Комунальним підприємством "Київський метрополітен", зокрема, будівлю виробничо-технічного призначення по Набережно-Печерській дорозі, 31-А, ст. метро "Видубичі". На виконання протоколу №147 наради з проблемних питань будівництва залізнично-автомобільного мосту через р. Дніпро у місті Києві як об'єкту Євро-2012 від 04.10.2010 будівля виробничо-технічного призначення по вул. Набережно-Печерська дорога, 31-а, яка обліковується на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен", була знесена силами ДТГО "Південно-Західна Залізниця". При цьому, відповідно до Протоколу наради з проблемних питань будівництва залізнично-мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві №147 від 04.10.2010 Відповідачу надано доручення провести оцінку об'єкта комунальної власності, що підлягає знесенню, та сплатити Позивачу грошову компенсацію за знесення будівлі. Оскільки Відповідачем до цього часу не виконано п.6 протоколу №147 наради з проблемних питань будівництва залізнично-автомобільного мосту через р. Дніпро у місті Києві як об'єкту Євро-2012 від 04.10.2010, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 5 150 566,14 грн збитків, пов'язаних із знесенням будівлі за адресою: м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 31-а.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2018 позовну заяву Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 5 150 566,14 грн. залишено без руху.

15.01.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Комунального підприємства "Київський метрополітен" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018 відкрито провадження у справі №910/23686/17, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.02.2018.

09.02.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В підготовче засідання 14.02.2018 з'явилися представники сторін. Представник Позивача заявив клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Суд, розглянувши клопотання Позивача про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача, Департаменту комунальної власності міста Києва, на місці ухвалив - задовольнити клопотання, з огляду на таке.

Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

За таких підстав, Суд вважає за необхідне залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В підготовчому засіданні 14.02.2018 Суд на місці ухвалив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зобов'язати Позивача направити копію позовної заяви з додатками на адресу Третьої особи до 28.02.2018 та надати докази на підтвердження направлення, надати Третій особі до 5 днів з дня отримання копії позовної заяви з додатками для надання письмових пояснень по суті позовних вимог, надати Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив, надати Відповідачу строк до 3 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відкласти підготовче судове засідання на 06.03.2018.

21.02.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення доказів направлення позовної заяви з додатками Третій особі та відповіді на відзив.

02.03.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли пояснення по справі.

06.03.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву.

В підготовче засідання 06.03.2018 з'явилися представники Позивача, Відповідача та Третьої особи.

Під час підготовчого засідання судом здійснено всі необхідні дії для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи по суті, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що у підготовчому провадженні судом вчинено усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, Суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.03.2018.

23.03.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 додаткові пояснення і додані до них документи Комунального підприємства "Київський метрополітен" по справі №910/23686/18 залишено без розгляду, мотиви чого наведені у відповідній ухвалі.

В судовому засіданні 26.03.2018 представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. Представник Третьої особи підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 26.03.2018, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України,в судовому засіданні складено протокол судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації від 23.04.2003 №98 "Про закріплення основних засобів" закріплено на праві повного господарського відання основні засоби за Комунальним підприємством "Київський метрополітен" згідно з додатками, в тому числі будинок виробничо-технічного призначення за адресою Набережно-Печерська дорога, 31-А (рік введення в експлуатацію - 1980, площа - 521 кв.м., первісна балансова вартість 499 тис. грн., сума зносу - 29,5 тис. грн.) (а.с. 18).

Розпорядженням Кабінету Міністрів від 10.12.2003 № 755-р прийнято рішення підтримати пропозицію Мінтрансу щодо будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві (з підходами) на залізничній дільниці Київ-Московський-Дарниця, функції Замовника з проектування та будівництва залізнично-мостового переходу покласти на Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця". (а.с. 29)

13.07.2004 Кабінетом Міністрів України прийнято Розпорядження № 490-р «Про початок будівництва об'єктів Мінтрансу у м. Києві». (а.с. 29)

Проект будівництва мостового переходу був затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 № 798-р "Про затвердження проекту будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро (з підходами) у м. Києві на залізничній дільниці Київ - Московський - Дарниця" (а.с. 30).

Згідно з проектною документацією в зону забудови потрапила будівля виробничо-технічного призначення по вул. Набережно-Печерська дорога 31-А, яка мала бути демонтована в рамках проведення підготовчих будівельних робіт.

Відповідно до протоколу №147 наради з проблемних питань будівництва залізнично-автомобільного мосту через р. Дніпро у місті Києві як об'єкту Євро-2012 від 04.10.2010 вирішено, зокрема, ДТГО "Південно-Західна Залізниця" провести оцінку об'єкта комунальної власності - будівлі виробничо-технічного призначення метрополітену по вул. Набережно-Печерська дорога, 31-а, що потрапляє в зону будівництва залізнично-автомобільного мосту, та сплатити Комунальному підприємству "Київський метрополітен" грошову компенсацію за знесення цієї будівлі. (а.с. 31)

13.07.2011 комісією у складі заступника начальника КП "Київський метрополітен" - начальника СП "Служба колії, тунельних споруд і будівель" Сушка І.А., начальника СП "Служба електропостачання" Козленка М.В., начальника СП "Електромеханічна служба" Попка В.П., начальника СП "Ескалаторна служба" М'ягкого М.Г., начальника СП "Комерційна служба" Андреєвої Т.Г., начальника СП "Служба воєнізованої охорони" Дзюбака М.П. було складено Акт №1-А про те, що у липні 2011 року силами ДТГО "Південно-Західна Залізниця" проведені демонтажні роботи по знесенню будівлі виробничо-технічного призначення, що знаходиться на балансі метрополітену, яка розташована по вул. Набережно-Печерська дорога, 31-а, і підпадає під пляму забудови транспортної розв'язки залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві біля станції "Видубичі". Внаслідок проведених робіт будівля була знесена повністю. (а.с. 32)

Суд зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" як юридична особа утворено згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Як вбачається із положень наведеного Закону та постанови Кабінету Міністрів України, всі підприємства, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", реорганізовуються шляхом злиття.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045) (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

При цьому, відповідно до Переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", що є додатком №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", до вказаного переліку включено, зокрема, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця".

За наведених обставин Суд доходить висновку, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником прав та обов'язків Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця".

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначає, що відповідно до Наказу Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації від 23.04.2003 №98 "Про закріплення основних засобів» було закріплено на праві повного господарського відання основні засоби за Комунальним підприємством "Київський метрополітен", зокрема, будівлю виробничо-технічного призначення по Набережно-Печерській дорозі, 31-А, ст. метро "Видубичі". На виконання протоколу №147 наради з проблемних питань будівництва залізнично-автомобільного мосту через р. Дніпро у місті Києві як об'єкту Євро-2012 від 04.10.2010 будівля виробничо-технічного призначення по вул. Набережно-Печерська дорога, 31-а, яка обліковується на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен", була знесена силами ДТГО "Південно-Західна Залізниця". При цьому, відповідно до Протоколу наради з проблемних питань будівництва залізнично-мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві №147 від 04.10.2010 Відповідачу надано доручення провести оцінку об'єкта комунальної власності, що підлягає знесенню, та сплатити Позивачу грошову компенсацію за знесення будівлі. Оскільки Відповідачем до цього часу не виконано п.6 протоколу №147 наради з проблемних питань будівництва залізнично-автомобільного мосту через р. Дніпро у місті Києві як об'єкту Євро-2012 від 04.10.2010, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 5 150 566,14 грн збитків, пов'язаних із знесенням будівлі за адресою: м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 31-а.

Заперечуючи проти позовних вимог, Відповідач зазначає, що Позивач самочинно, всупереч вимог законодавства без згоди Відповідача спорудив будівлю виробничо-технічного призначення, яка експлуатувалася без жодних правовстановлюючих документів; Позивач не набув права комунальної власності (права господарського відання) на спірний об'єкт у встановленому законодавством порядку, тому у Відповідача не було законних підстав для відшкодування збитків, завданих майну, право власності на яке Позивач не довів; сума заявлених до стягнення збитків Позивачем не обґрунтована та не підтверджена належними та допустимими доказами. Окрім того, Відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування строків позовної давності.

08.02.2018 Позивач звернувся до Відповідача з претензією на суму 5 150 566,14 грн, у якій вимагав виконати п.6 протоколу №147 наради з проблемних питань будівництва залізнично-автомобільного мосту через р. Дніпро у місті Києві як об'єкту Євро-2012 від 04.10.2010 та сплатити компенсацію за знесення будівлі у розмірі 5 150 566,14 грн, яка залишилась Відповідачем без задоволення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю встановлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів; передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється безоплатно стосовно порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 р. N 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд" з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів.

Як встановлено судом, Комунальному підприємству "Київський метрополітен" на праві господарського відання належала будівля - будинок виробничо-технічного призначення за адресою Набережно-Печерська дорога, 31-А (рік введення в експлуатаціцю - 1980, площа - 521 кв.м., первісна балансова вартість 499 тис. грн., сума зносу - 29,5 тис. грн.), що підтверджується наказом Головного управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації від 23.04.2003 №98 «Про закріплення основних засобів», яким закріплено на праві повного господарського відання основні засоби за Комунальним підприємством "Київський метрополітен", а також паспортом технічного стану будівлі (споруди) (назва підприємства Комунальне підприємство "Київський метрополітен", назва об'єкта - будівля виробничо-технічного призначення по Набережно-Печерській дорозі, 31-А ст. метро "Видубичі"). (а.с. 18-27)

За змістом ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції від 01.07.2004, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Суд зазначає, що Відповідачем не доведено належними та достатніми доказами в порядку ст.ст. 76, 79 Господарського процесуального кодексу України, що набуття Позивачем права господарського відання на об'єкт нерухомості (будинок виробничо-технічного призначення за адресою Набережно-Печерська дорога, 31-А) відбулось всупереч порядку, встановленому законом, чинним на дату набуття.

За наведених обставин, Суд не приймає як належне твердження Відповідача, що у Позивача відсутні відповідні права на об'єкт спірного нерухомого майна.

Поряд з викладеним, Суд зазначає, що аналогічного правового висновку дійшов Господарський суд міста Києва під час розгляду справи № 910/1533/17 за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов'язання вчинити дії, про що свідчить зміст рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2017. (а.с. 35-44)

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Суд вважає, що Позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки Позивачем не доведено об'єктивну та суб'єктивну сторони спричинених Відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та понесеними Позивачем збитками саме у розмірі 5 150 566,14 грн., вини Відповідача у заподіянні збитків. Крім того, Позивачем не доведено факту завдання йому збитків саме в розмірі 5 150 566,14 грн., оскільки Суд не вбачає за можливе встановити правильність нарахованої та заявленої до стягнення Позивачем суми збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру збитків Позивачем подано лише довідку від 23.08.2017 № 1063-НДФ, підписану фінансовим директором О.В. Хаймьоновим, про вартість основних засобів КП «Київський метрополітен» станом на 01.08.2017, у якій вказано, що за даними бухгалтерського обліку станом на 01.08.2017 залишкова (балансова) вартість будинку виробничо-технічного призначення по вул. Набережно-Печерська дорога, 31-А, складає 5 150 566,14 грн. Жодних інших доказів на підтвердження вартості втраченого нерухомого майна у вказаному розмірі матеріали справи не містять.

Проте вказана довідка є лише внутрішнім документом Позивача та не приймається Судом як належний, допустимий та достатній доказ в розумінні ст.ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження вартості знищеного майна, а отже і розміру заявлених Позивачем до стягнення збитків у сумі 5 150 56,14 грн. відповідно.

При цьому, Суд зазначає, що протокол №147 наради з проблемних питань будівництва залізнично-автомобільного мосту через р. Дніпро у місті Києві як об'єкту Євро-2012 від 04.10.2010, невиконання якого покладено в обґрунтування підстав відшкодування збитків, не може вважатися актом, що беззастережно встановлює чи припиняє права та обов'язки сторін.

Окрім того, з приводу посилань Позивача на висновки, викладені у рішенні Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі № 910/1533/17, залишеному без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2017, з приводу наявності у Позивача права звернутись до суду із відповідним позовом про відшкодування вартості знищеного майна, Суд зазначає, що наведені у ньому фактичні обставини не виключають обов'язку Позивача довести перед Судом у межах даної справи належними, допустимими та достатніми доказами наявність усіх елементів складу правопорушення, необхідних для покладення на Відповідача відповідальності у вигляді відшкодування спричинених збитків.

За таких підстав, Суд доходить висновку, що Позивачем не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків з Відповідача у розмірі 5 150 566,14 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків у розмірі 5 150 566,14 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Що стосується заяви Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про застосування строків позовної давності, Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, про захист яких він просить Суд у позові, Відповідачем не порушено, і Суд відмовляє Позивачу у позові по суті в зв'язку з недоведеністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позову Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків у розмірі 5 150 566,14 грн. відмовити повністю.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 30 березня 2018 року

Суддя О.В. Чинчин